Тепер і в БАГАЦі судді кричатимуть один одному «зрадник» та «кукареку»?
«Угода» між міністром юстиції Ярівом Левіним та його колегою по уряду, міністром закордонних справ Гідеоном Сааром про зміну складу комісії з призначення суддів є спробою політичного захоплення Верховного суду.
У політичному контексті спроба подати план зміни комісії щодо призначення суддів як «угоду» має на меті надати плану видимості міжблкової угоди. Насправді тут має місце шахрайство. Тут немає жодних блоків, жодних угод між блоками.
Саар, який би сьогодні не подолав електоральний бар’єр, якби балотувався на виборах, нікого не представляє. Політичний інтерес Саара полягає у збереженні теплих відносин із «Лікудом» та коаліцією, яка прийняла його до своїх лав. Саар залежить від Левіна, і навіть більше, ніж від Левіна, залежить від його боса.
Згідно з моделлю Левіна і Саара, для призначення судді до Верховного суду буде потрібна більшість у п’ять (а не сім) з дев’яти голосів членів комісії з відбору суддів. Нова пропозиція дозволяє призначати суддю до Верховного суду без згоди суддів, котрі входять до комісії.
Ще одна зміна полягає в тому, що замість двох представників колегії адвокатів до комісії увійдуть два юристи — один, обраний коаліцією, і один опозицією.
Ще одне нове правило, яке пропонується запровадити, полягає в тому, що за призначенням до Верховного суду «за» має проголосувати як мінімум один представник опозиції та один представник коаліції.
Простіше кажучи: можна буде призначити суддю Верховного суду за згодою політиків між собою, навіть якщо всі судді виступатимуть проти кандидатів.
Такий результат забезпечує повну політизацію суду. Кандидат правого чи дуже консервативного штибу не пройде, оскільки буде накладено вето протилежною стороною, кандидат, якого вважають таким, що має ліві погляди або надмірно ліберальний світогляд, ніколи не буде схвалений представниками правих. Тому єдиний спосіб призначити суддів — це знайти одночасно двох кандидатів — правого та лівого, консерватора та ліберала.
Крім того, є пункт, в якому йдеться про те, що якщо протягом року не вдасться досягти угоди, то кожна сторона представить трьох кандидатів, а інша сторона має обрати одного з них. Це обіцяє радикальну політизацію вибору.
נענה ליריב לוין מיד אחרי שיקיים את צו בית המשפט וימנה נשיא לבית המשפט העליון עד ה-16 לינואר
— יאיר לפיד – Yair Lapid (@yairlapid) January 9, 2025
Незабаром суд стане таким самим поляризованим, як і політична система, яка його призначила. Це лише питання часу, коли один політично призначений суддя назве свого колегу «зрадником», а інший — закричить «кукареку».
Також неясно, чи вважатиметься представником «опозиції» той, хто не входить до коаліції, але перебуває на її «політичному боці». Наприклад, у каденцію Нетаніягу у 2015 році представником «опозиції» був депутат кнесета Роберт Ілатов із партії НДІ, яка є правою партією, але не входила до коаліції.
Результат: Айєлет Шакед у пожежному порядку призначила 300 суддів усіх рівнів, більшість із яких пройшли перевірку її команди, яка робила все можливе для просування консервативних суддів.
Запланована зміна залишає суддям право вето лише щодо призначень до судів нижчої інстанції — світового та окружного суду. Здавалося б, це, як і раніше, впливатиме на призначення, гарантуючи, що резервуар, з якого обиратимуться судді, буде професійним. Але це також обман.
Це вето безглуздо з погляду Верховного суду, оскільки немає жодних перешкод для призначення до Верховного суду людини, яка раніше не була суддею, — адвоката, вченого-юриста, рабинського суддю чи іншої людини з очевидною юридичною кваліфікацією.
(Приклад кандидата на посаду судді Верховного суду, якого висуває міністр юстиції Ярів Левін, наводить Хен Мааніт. Доктор Рафаель (Рафі) Бітон пропонує, щоб дії ЦАХАЛу в районі прикордонної огорожі не піддавалися юридичному нагляду. У недавній статті, опублікованій Бітоном, він стверджує що «Ізраїль нав’язує собі концепції міжнародного правничий та законів війни, які відбивають реальність».
Бітон також припускає, що прем’єр-міністр може звільнити начальника генштабу, главу «Мосада» чи ШАБАК рішенням, яке вимагатиме лише схвалення вузького військово-політичного кабінету або невеликого міністерського комітету, сформованого для цієї мети.
Доктор Бітон є старшим викладачем юридичної школи коледжу «Сапір» і входив до найближчого оточення міністра Левіна при формулюванні законодавства про судову реформу. Левін довгий час намагався призначити Бітона, а також доктора Авіада Бакші, юридичного радника форуму «Коелет», суддями Верховного суду, але більшість членів комісії з призначення суддів виступають проти цього, — зауважує «Деталі».
У всіх опитуваннях, присвячених вивченню довіри громадян до державних інститутів, щоразу виявляється, що політики та політичні партії користуються найменшою довірою з боку громадськості загалом.
План Левіна-Саара щодо зміни складу комісії із призначення суддів є взірцем того, як можна до того ж рівня опустити довіру до судової системи. Це план знищення системи.
Фото: Олів’є Фітусі
