Тегеран знайшов стратегію, на яку американці не мають відповіді
Минуло менше доби після нападу проіранських ополченців на базу армії США на північному сході Йорданії, в результаті якого загинули три американські солдати, як ще одна база США, на півночі Сирії, зазнала атаки проіранських сил.
Водночас продовжуються напади хуситів на комерційні судна та військові кораблі коаліції у Червоному морі, незважаючи на американські атаки на бази хуситів у Ємені.
Президент Джо Байден пообіцяв, що США рішуче та швидко відреагують на напади, але водночас прес-секретар Білого дому Джон Кірбі заявив, що США не хочуть розширювати кампанію проти Ірану.
Таким чином Вашингтон опинився у постійній та виснажливій війні проти організацій та міліцій, а не проти держав. Війна завдає величезних збитків економіці країн регіону, які вже зрозуміли, що «демонстрація сили» з боку США не дає реальних результатів.
Деякі країни, зокрема Єгипет, Саудівська Аравія та Об’єднані Арабські Емірати, розпочали «приватні» дії, не узгоджені зі США. Представники єгипетської розвідки звернулися до керівництва хуситів із проханням обмежитися атаками, спрямованими лише на судна, що мають зв’язки з Ізраїлем, та публічно заявити про це. Вони також попросили дати публічні гарантії того, що інші судна не будуть атаковані.
Заклик було зроблено з метою зменшення розміру збитків, завданих судноплавству в Червоному морі, і особливо Єгипту, після того, як рух суден у Суецькому каналі скоротився більш ніж на 40 відсотків. Згідно з повідомленнями, хусити відхилили це прохання, незважаючи на те, що Іран брав участь у переговорах і що Єгипет не є членом військово-морської коаліції, створеної США для забезпечення судноплавства.
Саудівська Аравія, зі свого боку, продовжує робити дипломатичні зусилля, спрямовані на просування мирної угоди з хуситами в Ємені. Було досягнуто узгодженої схеми, що дозволяє повною мірою використовувати порт Ходейда, контрольований хуситами і який перебував у блокаді протягом багатьох років війни, а також яка дозволяє роботу аеропорту Сани.
На додаток до цього план включає фінансову допомогу від Саудівської Аравії: він передбачає, серед іншого, зарплати, які офіційний уряд Ємену має виплачувати своїм чиновникам, які працюють у районах, контрольованих хуситами.
Наразі ця неостаточна угода надає Саудівській Аравії захист від нападів хуситів, і природно припустити, що Іран, який заявляє, що не несе відповідальності за дії хуситів та міліціонерів шиїтів, – це той, хто насправді дає Саудівській Аравії гарантії ненападу.
Об’єднані Арабські Емірати першими убезпечили себе від атак хуситів. Наприкінці 2019 року вони вивели свої війська з Ємену, підписали низку угод про співпрацю з Іраном, а влітку 2021 повністю відновили з ним дипломатичні відносини.
Катар є давнім союзником Ірану, і не лише завдяки партнерству цих двох країн у найбільшому у світі нафтогазовому родовищі південний Парс. Про продовження його розробки країни підписали у травні минулого року угоду на суму близько десяти мільярдів доларів. Іран та Туреччина були головними партнерами Катару, коли він перебував під задушливою економічною блокадою (накладеною на нього Саудівською Аравією, Еміратами, Єгиптом та Бахрейном у 2017 році), яка тривала чотири роки.
Зв’язки, які Іран створив з країнами Перської затоки і які досягли кульмінації у березні 2023 року, коли він відновив свої дипломатичні відносини з Саудівською Аравією, а також спроби відновити відносини з Єгиптом, створюють пояс безпеки, який став частиною балансу стримування щодо США. В результаті будь-які дії, які Вашингтон має намір вжити проти Ірану, натикаються на бар’єр захисту, що забезпечується арабськими країнами.
Цей баланс стримування має також політичні аспекти. Коли США вирішили атакувати бази шиїтських міліцій в Іраку – після того, як з початку війни вони атакували понад 150 американських об’єктів у Сирії та Іраку – прем’єр-міністр Іраку Мухаммад Шіа аль-Судані зажадав, щоб США вивели усіх 2500 американських військових з території країни.
США спочатку відповіли, що не мають наміру виводити свої війська і що вони залишаються в Іраку в рамках війни проти «Ісламської держави». Проте минулої суботи, 27 січня, відбулася перша зустріч професійної команди, члени якої, іракці та американці, зібралися, щоб обговорити графік та порядок виведення військ.
Якщо буде ухвалено рішення про виведення військ з Іраку, це стане справжнім успіхом для проіранських міліцій і для Ірану загалом. Це може вплинути і на вимогу виведення американських військ із Сирії (на її території перебувають близько 900 солдатів армії США). США діють у Сирії спільно з курдами в рамках війни проти «Ісламської держави», принагідно забезпечуючи курдам захист від амбіцій Туреччини щодо поглиблення свого контролю над курдськими районами в Сирії.
На тлі зв’язків, які обмежують його здатність повністю і прямо реагувати на поведінку Ірану, Вашингтон намагається домовитися з Тегераном про деескалацію у регіоні.
Посол Ірану в Сирії заявив, що США через одну з країн Перської затоки (назва її не уточнюється) направили у Іран послання, згідно з яким Вашингтон зацікавлений у всеосяжному врегулюванні в регіоні, а не лише у досягненні часткових рішень.
Якщо ці слова вірні – і досі їх не спростували – цей крок демонструє відхилення від духу повідомлень, переданих Тегерану через посольство Швейцарії в Ірані, яке представляє інтереси США. Досі здебільшого передавалися погрози та попередження про неприпустимість військового втручання Ірану в регіоні.
В інших повідомленнях йдеться про активну дипломатичну участь Саудівської Аравії, яка разом із Оманом та Катаром передає послання між Іраном та США. Саудівська Аравія також залучена до політичного процесу, який відбувається в Лівані, і покликаний врятувати країну від політичної та економічної кризи, в якій вона перебуває з 2019 року.
Схоже, що Ер-Ріяд став партнером у переговорах з Тегераном і що він також готовий пом’якшити свою позицію щодо «Хізбалли» – настільки, наскільки це необхідно, щоб досягти політичного компромісу щодо призначення президента та формування нового уряду Лівану, а також врегулювати прикордонні питання між Ізраїлем та Ліваном таким чином, щоб усунути загрозу масштабного конфлікту між Ізраїлем та «Хізбаллою».
Проблема в тому, що ці події, які є наслідком війни в секторі Газа, застали США зненацька без чіткого плану. Вони змушують Штати визначати свою стратегію відповідно до дій Ірану та його проксі-сил, які за допомогою тактичних атак створюють нову політичну реальність.
Джерело: Цві Барель, “ХаАрец”
Фото: Ridge Leoni US Navy via AP
