Так виглядає повна програма судового перевороту
Перед тим, як здати свої повноваження напередодні приходу до влади «уряду змін», Ярів Левін сказав свою останню промову як голову кнесету. «Мені випала честь обіймати цю високу посаду, – сказав він. – І моїм головним завданням був активний захист статусу кнесету від безперервних нападів судової влади. І надалі я продовжу служити виборцям відповідно до своїх переконань».
Левін, як завжди, говорив, не підвищуючи голосу. Зовні він нічим не видавав свого глибокого розчарування, але вимовлені ним слова висловлювали його почуття. Насправді ретельно продумана промова Левіна передвіщала майбутнє. Вже навесні 2021 року, під час свята Шавуот, у його канцелярії йшла активна робота над підготовкою судового перевороту.
Лавін ніколи не приховував свого бажання здійснити цей переворот. У 2019 році він відмовився від пропозиції Нетаніягу обійняти посаду міністра юстиції. Він пояснив, що прем’єр-міністр все одно не дозволить йому реалізувати свої плани. Склавши присягу як голова кнесету, Левін зібрав своїх радників і обговорив з ними, що можна зробити на цій посаді для вчинення змін у судовій системі.
«Перед виборами 2021 року Левін був упевнений у перемозі «Лікуд», — каже людина, яка працювала з ним на той час. – Тому він уже тоді розпочав активну роботу над підготовкою судової реформи. Левін мав тоді помічницю, Нілі (Аарон, нинішня головниця місцевої ради Єрухама – М.Х.), якій він доручив координацію цього процесу. Вона проводила наради в канцелярії голови кнесету і вже підготувала текст промови для прес-конференції, під час якої Левін мав оголосити про проведення реформи. Але тоді «Лікуд» зазнав поразки на виборах. Через рік, після падіння уряду Беннета, Левін обійняв посаду міністра юстиції. Тоді він і витяг з кишені заздалегідь підготовлену чернетку».
«Судова реформа у чотирьох частинах». Так називається документ, над яким представники форуму «Коелет» та радники Левіна працювали протягом довгих тижнів. За цією непоказною назвою ховається радикальний судовий переворот. Це чітка, детально розроблена програма, що включає ухвалення законів, покликаних змінити характер держави Ізраїль.
Цю програму розробили наближені радники Левіна, а також Авіад Бакші, представник форуму «Коелет». Згодом Левін намагатиметься призначити його членом Верховного суду. Бакші. Левін та його радники провели принаймні три спільні засідання, присвячені обговоренню реформи. «Вони обговорювали кожну деталь цього документа, — каже один із учасників цих засідань. – Ярів точно знав, що хоче. Абсолютно точно».
4 січня 2023 року Левін вразив країну своєю промовою, в якій він сповістив про проведення судового перевороту. “Я хочу представити вам перший етап майбутньої реформи, покликаний вирішити найнагальніші проблеми”, – заявив він. Тоді Левін представив лише частину своєї заздалегідь підготовленої великої програми. Документ, який докладно описує всі її етапи, опинився у розпорядженні газети «ХаАрец». Цілком він публікується вперше.
Програма Левіна складається із чотирьох частин. Перша з них стосується зміни системи призначення суддів, друга – основних законів, третя – статусу юридичного радника уряду та юридичних радників міністерств, четверта – повноважень Вищого суду справедливості щодо органів державної влади, насамперед – кнесета.
Перша частина програми передбачала два варіанти нової системи призначення суддів. Вони були розроблені за безпосередньою участю Левіна. Бакші та радники віддавав перевагу першому варіанту. Відповідно до нього, уряд отримував повноваження одноосібно призначати членів Верховного суду. Відповідні рішення підлягали затвердженню кнесетом після заслуховування виступів кандидатів. Так само мали проводитися призначення голови Верховного суду та його заступників. При цьому призначати на ці посади можна було й тих, хто не був рядовими членами Верховного суду. Іншими словами, Левін міг призначити головою Верховного суду будь-якого юриста на власний розсуд.
Цей розділ включав ще один, особливо радикальний параграф. Відповідно до нього, член Верховного суду був зобов’язаний подати у відставку після закінчення 12-річної каденції. Якби цей закон був ухвалений, нинішній голова Верховного суду Іцхак Аміт мав би негайно залишити свою посаду. Те саме стосується суддів Ноама Сольберга і Дафни Барак-Ерез. Якби цей закон було ухвалено ще раніше, у відставку мала б подати голова Верховного суду Естер Хают.
Другий варіант, який обговорювався в канцелярії тодішнього голови кнесету Ярива Левіна, стосувався зміни складу всіх судів – і Верховного, і окружних, і світових. Відповідно до нього, суддів мала призначати міністерська комісія, після чого відповідні рішення підлягали затвердженню кнесетом. Голова Верховного суду повинен був обіймати свою посаду в результаті справжніх політичних виборів. Кожному кандидату необхідно було б заручитися підтримкою десяти депутатів кнесету. Після цього кнесет шляхом голосування мав обрати одного з них.
Зрештою Левін прийняв рішення не виносити жодного з цих варіантів на розгляд кнесета. Він побоювався, що це викличе надто бурхливу суспільну реакцію. Тому Левін вирішив розпочати із зміни складу комісії із призначення суддів та зобов’язання кандидатів представляти донесету свої позиції. Ці кроки мали в результаті дати подібний результат. За словами людини, яка брала участь у розробці згаданих вище варіантів, «Левін виходив з того, що коаліція завжди матиме перевагу при виборі суддів, а опозицією можна буде повністю нехтувати».
Окремі елементи наведених вище варіантів Левін збирався винести на розгляд кнесета в майбутньому. За словами поінформованих джерел, його подальші дії залежали від напруження громадського протесту. Якби демонстрації були менш бурхливими, він, напевно, перейшов би до «наступного етапу судової реформи». Це було цілком реальним.
Друга частина програми Левіна здавалася повноважень Верховного суду скасовувати ухвалені кнесетом закони та запровадження положення, що дозволяє кнесету обходити рішення Верховного суду. Про це Левін також говорив, представляючи на прес-конференції свою «судову реформу». Він згадав і про пропозицію позбавити Верховний суд права критикувати основні закони, як це було зроблено стосовно скасування «принципу розумності» («ілат свіруть»). Звичайний закон Верховний суд міг би скасувати лише у тому випадку, якби відповідне рішення підтримали 80% його членів. При цьому кнесет міг би знову ухвалити скасований закон.
Тоді Левін не повідомив громадян про свій намір скасувати основний закон про свободу та гідність людини. Це було символом боротьби проти судової системи. Левін заклав цю бомбу, приховавши її під заголовком «Перехідні вказівки». Цей параграф виглядав абсолютно технічним. У ньому йшлося про те, що кожен основний закон, за який проголосували менше 61 депутата кнесета, отримає статус звичайного. У 1992 році за основний закон про свободу та гідність людини проголосували лише 32 депутати.
Але Левін не збирався задовольнятися цим. Він збирався внести до закону зміни, що дозволяють його оминати. Відповідно до одного з них, під час війни уряд отримував право затверджувати регулювання, що завдає шкоди гідності людини та її праву на вибір професії.
Третя частина програми Левіна стосувалася, в основному, статусу юридичної радниці уряду та можливості її звільнення. Відповідні параграфи не були включені до представленого кнесету закону – в основному через конфлікт інтересів прем’єр-міністра Біньяміна Нетаніягу, якому були пред’явлені звинувачення у хабарництві, шахрайстві та зловживанні суспільною довірою. План Левіна передбачав відміну комісії з пошуку кандидата на посаду юридичного радника уряду. Уряд отримав право самостійно обирати кандидата на цю посаду, а також на посаду державного прокурора. Каденція обох цих чиновників обмежувалася каденцією уряду, і кожен новий кабінет мав наново виконувати відповідні призначення. Відповідно до програми Левіна, навіть заступники юридичного радника уряду – абсолютно професійні призначення – мали проводити уряд.
Сьогодні, коли коаліція закликає до відставки юридичної радниці уряду Галі Бахарав-Міари, у вічі впадає пункт програми Левіна, пов’язаний із цим питанням. Відповідно до нього, уряд мав створити «дорадчу комісію з усунення з посади високопосадовців апарату юридичного радника уряду». Їй надавалися повноваження усувати з посади юридичного радника уряду та його заступників, державного прокурора та юридичних радників міністерств.
Ще один пункт третьої частини програми Левіна було винесено на розгляд комісії кнесету з питань законодавства. Левін також презентував його на своїй прес-конференції у січні 2023 року. Відповідно до нього, міністри отримували право ігнорувати позицію юридичних радників очолюваних ними міністерств. Міністри також мали можливість призначати на ці посади своїх довірених осіб.
Остання частина програми Левіна виглядає як спроба повністю стерти юридичну спадщину колишнього голови Верховного суду Аарона Барака, який проголосив, що «судовому розгляду підлягає все». Барак також виходив з того, що всі рішення органів влади можуть стати об’єктом судової критики – у разі, якщо вони завдають шкоди правам людини та суперечать чинному законодавству та основам демократії.
Ця частина програми Левіна також передбачала позбавлення громадських організацій права на подання позовів до Верховного суду від імені приватних осіб. Це поширена практика, зокрема, що дозволяє правозахисним організаціям боротися проти відчуження земель, що належать палестинцям. У цій частині програми Левіна йшлося про необхідність скасування «принципу розумності». Відповідний закон уже затверджено кнесетом.
Слова, які так і не пролунали
4 січня 2023 року Левін був упевнений у тому, що він представляє лише першу частину своєї великої програми. Але що більше минало часу, то чіткіше архітектори реформи розуміли, що навіть затвердження частини запланованих законів буде дивом. Вони дивилися на сотні тисяч демонстрантів, які щотижня заповнювали вулиці міст Ізраїлю, а керівники сил безпеки тим часом застерігали від продовження судового перевороту. «Якогось моменту обидві сторони усвідомили обмеженість своїх можливостей, — каже високопоставлений представник коаліції. – Ми зрозуміли це у «ніч Галанта». Ми зрозуміли, що не можемо приймати жодних законів, які тільки захочемо».
Вночі 26 березня після того, як Нетаніягу оголосив про своє рішення відправити у відставку міністра оборони Йоава Галанта, тиск на канцелярію глави уряду посилився. До пересторог керівників сил безпеки приєдналися високопоставлені економісти. Вони звернулися до прем’єр-міністра з проханням оголосити про зупинення реформи на початок ранкових торгів на біржі. Вночі працівники канцелярії прем’єр-міністра за участю кількох наближених до нього міністрів підготували текст повідомлення для преси. «Я чую голос ізраїльського суспільства і прислухаюся до нього, — мав заявити Нетаніягу. – Я повинен вжити вірних дій з погляду безпеки, економіки та національних інтересів країни. Тому я вирішив призупинити намічені раніше кроки».
Однак ці слова, які публікуються тут уперше, так і не було сказано. Тиску керівників сил безпеки та економістів протистояли міністри Ітамар Бен-Гвір, Бецалель Смотрич і, зрозуміло, сам Ярів Левін. Вони вимагали продовжити ухвалення законів, що становлять «судову реформу». Тільки через добу Нетаніягу оголосить про призупинення законодавства і про початок переговорів у резиденції президента. Галант тим часом залишиться у підвішеному стані, і ніхто не розуміти, залишається він на своїй посаді чи ні.
Одночасно з переговорами у резиденції президента розпочався інтенсивний діалог між Левіном та Гідоном Сааром – тоді лідером опозиційної партії «Нова надія». Кілька разів вони таємно зустрічалися в офісах «Нової надії» у Модіїні – місті, де мешкає Левін. Предметом цих зустрічей було пом’якшення законів, що готуються до прийняття. У ті дні Саар, не шкодуючи пафосу, активно виступав проти судового перевороту. “У ході контактів вони досягли певного прогресу, але не змогли домовитися остаточно”, – говорить Саара. Левін прагнув вирішити це питання до 16 жовтня – тобто до початку зимової сесії кнесета. Однак війна, що почалася за 9 днів до цього, змішала всі карти.
«Левін прийшов із чітким планом»
Левін вже давно займається питаннями, пов’язаними із судовою системою Ізраїлю. У 2009 році, у своїй першій промові як депутат кнесета він говорив про необхідність реформи. У наступні роки Левін висунув кілька пов’язаних із цим законопроектів. Однак повноцінна програма судового перевороту з’явилася на світ лише навесні 2021 року, коли Левін зустрівся з Бакші. «Якогось моменту він зблизився з Бакші та форумом «Коелет», — каже поінформоване джерело. – Бакші допоміг розробити програму реформи. Левін прийшов із чітким планом. Разом за допомогою радників вони доопрацювали всі його пункти».
За словами того ж джерела, до зустрічі з Бакші Левін радився з приводу судової реформи з Разом Нізрі, колишнім заступником юридичного радника уряду Авіха Мандельбліта. Мандельбліт попросив Нізрі, відомого своїми консервативними поглядами, супроводжувати Левіна в ході коаліційних переговорів наприкінці 2019 року в тій частині, яка стосувалася пропонованих «Лікудом» змін судової системи.
Розпочавши розробку повноцінної програми, Левін почав зустрічатися з Бакші та ще одним фахівцем з форуму «Коелет» – Аароном Грабером. За кілька місяців до них приєднався Рафі Бітон. Але головна роль у підготовці програми належить Бакші. Фактично, саме він написав весь її текст за допомогою співробітників канцелярії Левіна. «Левін дуже покладається на Бакші, — каже поінформоване джерело. – Вони не друзі, але Левін консультується з ним з усіх юридичних питань. Це не означає, що Левін повністю погоджується з Бакші, але зв’язок між ними має велике значення». Наразі Левін намагається призначити Бакші членом Верховного суду.
Призначення суддів є головним питанням, яке цікавить Левіна. «У березні, коли реформу було заморожено, Левін вирішив, що потрібно змінити склад комісії з призначення суддів, — каже людина, яка спілкувалася з Левіном у ті дні. — Після цього, на його думку, можна було оголошувати про завершення реформи. Він завжди стверджував, що головним для нього є призначення суддів. Левін говорив про це і в ході коаліційних переговорів, але лідери партнерів Лікуда з ним не погодилися. Дері насамперед цікавило скасування «принципу розумності», ультраортодоксів – ухвалення закону, що дозволяє кнесетові обходити рішення БАГАЦу, щоб уникнути служби в армії».
Наразі, коли судовий переворот знову набирає хід, важко сказати, що буде з усією програмою Левіна. Але, як стверджує представник його найближчого оточення, сьогодні головним для Левіна є питання про склад комісії з призначення суддів. “Без зміни складу комісії все інше не має сенсу”, – каже він.
У відповідь на наше запитання Нізрі повідомив, що «ніколи не зустрічався і не обговорював із Яривом Левіном його програму». Нізрі додав, що неодноразово висловлювався з приводу програми Левіна, яка, «незважаючи на необхідність змін у судовій системі, є надмірно радикальною та небезпечною».
Канцелярія Яріва Левіна на наш запит не відповіла.
Фото: Олів’є Фітуссі
