Так Кнесет перетворився на політичний сором
Пара юридичних радників комісії внутрішніх справ у Кнесеті днями встала посеред дискусії — і вийшла з кімнати. Причина: побоювання зірвати слідчі та судові процедури. «Якщо обговорення відбудеться — ми не зможемо в ньому брати участь», — уточнив юррадник, адвокат Томер Рознер. «Я думаю, що в Кнесеті немає місця дискусії», — сказав він і пішов, оскільки депутати проігнорували його попередження.
Назва дискусії: «Нагляд за дотриманням законів щодо планування і будівництва стосовно вищих посадових осіб і суддів». Причина її скликання: переслідування «Лікудом» голови Верховного суду, судді Іцхака Аміта.
Шість років тому Амит придбав будинок у Мевасерет-Ціон, де було виявлено 40-річне відхилення на 15 квадратних метрів від будівельного плану. Амит отримав дозвіл на відхилення та сплатив збір за поліпшення. Справу було закрито — доти, поки про неї не згадали в «Лікуді».
Заява поліції про те, що справа не викликає жодних підозр і немає підстав для порушення кримінальної справи, судді не допомогла. Факти не відіграють ролі в неконтрольованій політичній кампанії. «Лікуду» було доручено провести обговорення, викликавши на засідання відповідні правоохоронні органи.
Це завдання доручили заступнику спікера Кнесету, депутату Ніссіму Ватурі («Лікуд»). Іронія в тому, що два роки тому «ХаАрец» повідомила, що в будинку, який належить Ватурі, велося незаконне будівництво. Але кого це хвилює? Розклад Кнесету дозволяє все.
Голова комісії внутрішніх справ, депутат Кнесету Іцхак Кройцер («Оцма Єгудіт»), у вступному слові натякнув, що предметом обговорення є глава Верховного суду. У відповідь адвокат Рознер попередив, що зосередження уваги на конкретній особі може призвести до зриву судового розгляду. Ватурі проігнорував це і продовжив висловлюватися із засудженням голови Верховного суду.
«Державні посадовці є прикладом, і нам потрібно бути з ними обережнішими», — пожартував сумніваючись Кройцер. Тоді стало ясно, що парламентський феномен адаптації особистих дискусій із метою зведення політичних рахунків заразливий.
«Неправильне використання»
Минув день — і друг Кройцера з фракції «Оцма Єгудіт», депутат Кнесету Цвіка Фогель, скликав комісію національної безпеки під своїм головуванням. На порядку денному — обговорення особливо актуального питання.
Невже це та хвиля вбивств, яка безперешкодно вирує в арабському суспільстві? У рекордному році за кількістю загиблих у дорожньо-транспортних пригодах?
Чи йдеться про очікуване масове звільнення небезпечних злочинців, тому що голова партії Фогеля, міністр національної безпеки Ітамар Бен-Гвір не дозволяє підписувати сертифікати конфіденційності з метою висунення обвинувачення (Бен-Гвір вимагає підписати сертифікати конфіденційності сам, але прокурор не дозволяє йому ознайомитися з розвідувальними матеріалами й методами розслідування)?
Ні, ні й ні. На стіл комісії було покладено прохання провести термінове обговорення теми: «Юридичні консультації та представництво, що надаються різними асоціаціями чинним офіцерам». Особиста причина: юридична підтримка, отримана Рінат Сабан, слідчою в ЛАХАВ 433, від Руху за якість управління.
У вересні Сабан подала до суду клопотання проти міністра Бен-Гвіра, стверджуючи, що він блокує її просування по службі. За її словами, причина переслідування полягає в її свідченнях у справі 4000 і в тому, що вона брала участь у розслідуванні щодо радника прем’єр-міністра Йонатана Уріха.
У зв’язку з цим Рух за якість державного управління представляє Сабан (безкоштовно) у межах своєї діяльності із захисту викривачів. «За законом це хабар і заборонений подарунок», — сказав Фогель. «Як критик, я зобов’язаний провести це обговорення». З іншого боку, рух заявив, що «скликання засідання є незаконною дією, яка перевищує повноваження комісії й прирівнюється до переслідування свідка».
Є це законним занепокоєнням чи неправомірним тиском на свідка — немає жодних сумнівів, що ресурси Кнесету були мобілізовані з метою просування особистого інтересу через втручання в триваюче судове розслідування. Це практика не лише «Лікуду» та «Оцма Єгудіт», а й «Релігійного сіонізму». Наприклад, у низці дискусій, ініційованих головою законодавчої комісії Сімхою Ротманом у справі «Сде-Тайман» та у справі прокурора — при цьому зобов’язавши слідчих і підслідних постати перед ним у комісії.
Усе це призвело до неодноразових звернень до юррадниці Кнесету, адвокатки Сагіт Афік, яка вчора задовольнилася відносно слабкою відповіддю. Вона закликала голів комісій утримуватися від обговорення окремих справ та проваджень, що розглядаються в суді.
«Протягом багатьох років комісії Кнесету уникали проведення обговорень щодо індивідуальної справи людини, а позиція юридичного радника полягає в тому, що, як правило, слід уникати обговорень, що стосуються окремих справ, відкритих розслідувань або незавершених проваджень», — написала Афік. Вона також застерегла від підриву принципу поділу влад і статусу комісій Кнесету, що віднині сприйматиметься як зловживання наглядовими повноваженнями й призведе до «ігнорування комісій та обов’язку з’явитися й передати їм інформацію».
Про це кажуть: надто мало й надто пізно. Зневага вже тут. Першими її продемонстрували самі депутати Кнесету. І ось ще один приклад цього.
Охана: «Є лакуна. Працюємо над рішенням»
Минуло 25 днів відтоді, як ШАС оголосила про свій вихід із коаліції. У результаті від її імені подали у відставку два голови комісій: голова комісії з освіти (депутат Кнесету Йоссі Тайб) і голова комісії з охорони здоров’я (депутат Кнесету Йонатан Мішеркі).
Відтоді заміни не були призначені, оскільки прем’єр-міністр Біньямін Нетаніягу не зацікавлений у тому, щоб закрити двері для повернення голови ШАС Ар’є Дері, який, зі свого боку, не зацікавлений у відмові від посади голови комісій. А як щодо діяльності комісій, суспільних інтересів і статусу законодавчої влади? Яка різниця.
Комісії з освіти та охорони здоров’я закриті вже місяць. У Кнесеті не проводяться дебати з питань освіти й охорони здоров’я, і немає парламентського контролю. І це саме тоді, коли в Міністерстві охорони здоров’я бракує міністра (в уряді також чекають повернення ШАС), і тоді, коли сфера освіти жадає зовнішнього втручання та живого публічного дискурсу.
У комісії з освіти цими днями мали обговорити низку тем — починаючи з нестачі вчителів і закриття дитячих садків через брак персоналу; намірів Мінфіну перевести систему освіти на п’ятиденний тиждень; і закінчуючи кризою спеціальної освіти, шкодою національній культурній «кошикові» та важким становищем медичних факультетів. Усе це зачекає, поки Кнесет згадає про свою роль і повернеться у належне русло.
«Кнесет не приймає цю реальність», — заявили у відповідь в офісі Охани. «Хоча за регламентом це унікальна ситуація, яка не має рішення, ми дотрималися регламенту — спікер Кнесету усвідомлює проблему, що виникла, і працює над пошуком рішення з представниками Кнесету та коаліції. Ми вважаємо, що це станеться найближчими днями». Очевидно, синхронно з рішенням рабинів про ухвалення закону щодо ухилення від призову або його відхилення.
«Просто покінчити з кошмаром»
Якщо не в питаннях освіти, охорони здоров’я чи національної безпеки — то чому Кнесет відкривається щоранку?
Фінансова комісія, наприклад, зібралася, щоб обговорити прохання головного ашкеназького рабина Кальмана Бара придбати для нього меблі на суму 50 000 шекелів для квартири, яку держава орендує для нього в Єрусалимі (рабин постійно проживає в Нетанії).
Згідно із Законом про зарплату судових службовців, головний рабин Ізраїлю, постійне місце проживання якого не знаходиться в Єрусалимі, має право на відшкодування витрат на оренду квартири в Єрусалимі площею до 120 квадратних метрів — включно з орендною платою, муніципальним податком, оплатою харчування, електрики, води та газу. Однак у законі немає прямої згадки про питання меблів. Тепер потрібне схвалення фінансової комісії на те, щоб витрати включали купівлю меблів.
За словами генерального директора Міністерства релігій від імені ШАС Єхуди Авідана, меблі в квартирі коштували 75 000 шекелів, але відділ головного аудитора у Мінфіні запропонував визнати лише 50 000 шекелів. «Я подзвонив рабину, і він погодився — просто щоб покласти край цьому кошмару», — сказав він.
Після цих коментарів голова фінансової комісії Ханох Мільвіцькі («Лікуд») запропонував піти назустріч рабину і підвищити суму до 80 000 шекелів, включно з електроприладами (чому б не побалувати — гроші ж державні).
Представники опозиції Володимир Беляк і Наор Ширі («Єш Атід») були обурені свавіллям, із яким ведуться справи, і ставили питання, як так необережно витрачаються державні кошти. «Просто додати суму? Не можна ухвалювати рішення на підставі заяви», — стверджували вони. «Він представить рахунки», — відповів депутат Янон Азулай (ШАС). Зрештою Мільвіцькі вирішив не проводити голосування — і скликати нове обговорення з метою внесення поправок до закону.
За збігом обставин, під час засідання комісії Національний підрозділ з розслідування шахрайства повідомив про нову корупційну справу. У ній троє високопоставлених членів раввинської судової системи, включно з колишнім головним рабином, були піддані розслідуванню за підозрою у вимаганні, хабарництві, шахрайстві та зловживанні довірою.
За матеріалами TheMarker
Фото: Олів’є Фітуссі
