Сигнали Вашингтона неясні: Бейрут затиснутий між вимогами «Хізбалли» та Ізраїлю
У вівторок, поки винищувачі F-35 вітали спадкоємного принца Саудівської Аравії Мухаммеда бін Сальмана у Вашингтоні, посольство Лівану в американській столиці готувалося до іншого прийому. Командувач ліванської армії Родольф Хайкаль мав бути присутнім там, щоб відзначити свій візит разом із високопосадовцями американських збройних сил та іншими офіційними особами США.
Але святкування так і не розпочалося. Спочатку було знижено рівень посадовців, з якими Хайкаль мав зустрітися. Потім було скасовано його зустріч із членами Конгресу. У підсумку Хайкаль оголосив, що скасовує свою поїздку.
Американці заявляють, що саме вони скасували візит через критику Хайкалем ізраїльських ударів у Лівані. Критика американської сторони була висловлена передусім сенатором Ліндсі Гремом, який написав у X: «Очевидно, що ліванський головнокомандувач — через те, що назвав Ізраїль ворогом і через його слабкі, майже відсутні зусилля щодо роззброєння “Хізбалли” — є величезним кроком назад для будь-якої спроби просунути Ліван уперед. Ця комбінація робить інвестиції США в ліванські збройні сили дуже сумнівними».
Коментарі Грема практично точно відображають те, що звучить в Ізраїлі. Ту саму позицію старші офіцери ЦАХАЛу озвучують у брифінгах для місцевих медіа.
Але три тижні тому, на засіданні комісії, що контролює виконання режиму припинення вогню в Лівані, її голова — американський генерал Джозеф Клірфілд — говорив про ліванську армію лише в позитивних тонах.
«Професіоналізм і відданість ЛВА (Ліванських Збройних сил) заслуговують на захоплення, — сказав Клірфілд. — Їхні дії відображають силу ліванських військових і їхню рішучість забезпечити майбутнє своєї країни».
А двома тижнями раніше глава Центрального командування США Брід Купер дав аналогічну оцінку. «Наші ліванські партнери продовжують відігравати провідну роль, забезпечуючи успішне роззброєння “Хізбалли”», — сказав він. Додавши, що ліванська армія вже вилучила «майже 10 000 реактивних снарядів, близько 400 ракет і понад 205 000 одиниць нерозірваних боєприпасів».
Розбіжності між заявами американських військових і американських політиків не додають впевненості ліванському керівництву. Воно коливається між серйозним страхом, що війна відновиться, якщо ліванська армія не виконуватиме вимоги Ізраїлю у потрібному темпі та обсягах, і незмінною позицією президента Жозефа Ауна про необхідність досягати домовленостей з «Хізбаллою», аби уникнути внутрішніх сутичок.
Аун публічно зайняв жорстку позицію, розраховану на американську та ізраїльську аудиторію. На початку цього тижня ліванський сайт ASAS опублікував велике інтерв’ю з Ауном, у якому він пояснив своє бачення операцій армії проти «Хізбалли».
«Ми працюємо терпляче та з прицілом на довгострокову перспективу, мудро та помірковано, — сказав він. — Ми розуміємо делікатність ситуації та підходимо до неї обережно. Але ніщо з цього не заважає нам досягти результату — обмеження збройних можливостей [“Хізбалли”]. Зрештою, це ази державотворення».
Позиція Ауна не є новою. Він озвучив її і у своїй інавгураційній промові в січні цього року. А в серпні, під жорстким тиском спецпредставника США Тома Баррака, він змусив уряд ухвалити резолюцію, що закликає до роззброєння «Хізбалли» і зобов’язує армію представити план реалізації цього завдання до кінця року.
У той же час Ліван вимагав, щоб Ізраїль вивів свої війська з п’яти форпостів у Лівані, які він досі утримує, припинив авіаудари по країні та почав повертати утримуваних ним ліванських полонених.
Ще приблизно шість тижнів тому ці вимоги здавалися Барраку розумними. Він навіть підготував новий план, згідно з яким Ізраїль припинив би атаки на два місяці, протягом яких тривали б переговори щодо заходів безпеки та демаркації сухопутного кордону, визначення меж демілітаризованої зони вздовж кордону, а Ізраїль поступово вивів би війська з тих п’яти пунктів.
Але, за словами Баррака, Ізраїль повністю відкинув цю пропозицію. Натомість він різко збільшив масштаб авіаударів, частина яких була спрямована проти бойовиків ХАМАСу в Лівані. Ізраїль стверджує, що ліванська армія співпрацює з «Хізбаллою» і відмовляється перевіряти будинки на півдні Лівану, де, за даними ізраїльської розвідки, «Хізбалла» зберігає зброю та боєприпаси.
«Незрозуміло, чого хоче Ізраїль, — сказав виданню “ХаАрец” ліванський аналітик, який живе за кордоном. — Адже він завдає більшість своїх ударів з повітря, то навіщо йому продовжувати утримувати ці п’ять точок, які є лише переговорною картою? Повна підтримка США дозволить йому наносити удари й надалі, а комісія, що контролює виконання припинення вогню, взагалі не розглядає ці атаки. Чому б не вести переговори й не дати ліванському уряду ті важелі, які йому потрібні проти “Хізбалли”?»
Питання ліванського аналітика відповідають позиції Ауна. У тому ж інтерв’ю ASAS він сказав: «Військовий аспект діяльності “Хізбалли” завершено. Їхні люди приходили до мене, коли визнали цю реальність і її наслідки, але вони наполягають на гідному завершенні, на відповідному виході — і саме над цим ми намагаємося працювати».
Але незрозуміло, на чому ґрунтується це твердження Ауна і хто саме з представників «Хізбалли» говорив з ним про «гідне завершення», оскільки генеральний секретар організації Наїм Касем публічно заявив, що «Хізбалла» не має наміру роззброюватися.
Попри це, важливо зазначити, що дотепер «Хізбалла» обмежувалася політичною та медійною критикою ізраїльських атак. І спрямовувала свою критику головним чином на ліванський уряд — за його військову й дипломатичну слабкість перед Ізраїлем, який порушує припинення вогню. Тим часом ліванське керівництво застрягло в паралізуючому політичному мінному полі.
Зусилля щодо просування переговорів з Ізраїлем
Ізраїль також не звільнений від необхідності ставити собі аналогічні запитання. Він має визначити цілі своїх ударів та нинішньої ескалації, а також пояснити, чому продовжує утримувати ті п’ять пунктів. Війни і в Лівані, і в секторі Гази показали, що одних лише авіаударів недостатньо, щоб роззброїти озброєні організації, а навіть широкомасштабні наземні операції не знищили арсенали ні ХАМАСу, ні «Хізбалли».
У Газі Ізраїль був змушений перекласти частину роботи на міжнародні сили, які досі не сформовані і, можливо, ніколи не будуть сформовані. У Лівані, навпаки, є уряд, який не тільки пообіцяв діяти проти «Хізбалли», але й армія якого вже працює на місцях і демонструє певні успіхи, хоч і далекі від остаточної мети.
Не зайвим буде нагадати, що на початку цього місяця Баррак сказав щодо «ідеї роззброєння “Хізбалли”», що, на його думку, «нерозумно говорити Лівану: “Застосуйте силу, щоб роззброїти одну з ваших політичних партій”. … Усі до смерті бояться громадянської війни. Ідея полягає в тому, щоб домогтися того, щоб “Хізбалла” не використовувала ці ракети й снаряди». Визначення цілей має ключове значення, адже, схоже, амбіції Ізраїлю в Лівані не збігаються з амбіціями Сполучених Штатів.
Ізраїль зосереджений на недопущенні військового відновлення «Хізбалли» та демонтажі її інфраструктури на північ і південь від річки Літані. США, які поділяють із Ізраїлем цю військову мету, хочуть використати ізраїльський тиск для досягнення дипломатичного рішення, хоча незрозуміло, чи розглядає Ізраїль це як відповідь на свої занепокоєння.
Баррак та його колега Морган Ортагус, яка знову курує «ліванський портфель», чинять сильний тиск на ліванських лідерів, аби ті почали прямі переговори з Ізраїлем. Зрештою вони сподіваються, що Ліван приєднається до Угод Авраама. Баррак дав це зрозуміти, коли представив Лівану два варіанти — прямі переговори з Ізраїлем або війна. «Розмова має бути з Ізраїлем. Просто має бути з Ізраїлем. Ізраїль готовий. … Ідіть до цих дверей, до Ізраїлю, і почніть розмову — це не зашкодить», — сказав він 1 листопада.
Тим часом інші зусилля не привели до політичного прориву, включно з тиском з боку США, який передбачав безпрецедентне скасування візиту командувача Ліванських Збройних сил до Вашингтона та натяки на необхідність його заміни; призупинення допомоги ЛЗС; а також погрози жорсткими економічними санкціями, покликаними перекрити фінансові потоки до «Хізбалли».
Президент Лівану заявив, що країна «не має іншого вибору», окрім як вести переговори, і навіть погодився призначити цивільних експертів до комітету з моніторингу припинення вогню. Так він частково виконав американську вимогу надати комітету політичний, а не лише військовий характер. Але слова «прямі переговори» він досі не сказав.
США намагаються заручитися підтримкою Саудівської Аравії та Єгипту, щоб ті натиснули на Ауна й переконали його, як кажуть американці, «пройти зайву милю» і просунутися до переговорів. У понеділок до Бейрута прибула делегація саудівських бізнесменів на чолі з Язідом бін Фарханом, який курує «ліванське досьє» в МЗС Саудівської Аравії.
Делегація привезла добрі новини, включно з відновленням ливано-саудівської торгівлі, раніше припиненої через побоювання масової контрабанди каптагона та інших наркотиків до королівства, а також обіцянкою інвестицій у відбудову Лівану. Але головною метою візиту було дати зрозуміти Лівану, що Саудівська Аравія його не покинула й готова підтримувати керівництво в Бейруті.
Умови Саудівської Аравії полягають у тому, щоб Ліван «функціонував як держава», а не як сукупність приватних інтересів. Це послання також адресоване Ізраїлю та Ірану. Воно означає, що Ер-Ріяд, який у минулому намагався — і безуспішно — нейтралізувати вплив «Хізбалли» в ліванській політиці, готовий надати Лівану новий політичний кредит і, за потреби, навіть залучити Вашингтон.
Послання не лишилося непоміченим президентом Лівану. В тому ж інтерв’ю ASAS він вважав за доречне описати візит Алі Ларіджані, секретаря Вищої ради національної безпеки Ірану, у серпні: «Я говорив із ним жорстко й чітко дав зрозуміти, що шиїтська громада — це моя відповідальність, а не його. Він ледве приховував напруження, яке викликали мої слова. Він залишив президентський палац напруженим. Потім він попросив про нову зустріч, але я не погодився».
Аун мав на увазі не лише Іран. Це також послання для «Хізбалли», яка наполягає, що їй необхідно зберігати зброю не тільки для протистояння Ізраїлю, але й для захисту шиїтської громади від будь-яких внутрішніх розправ. Тепер Вашингтон, можливо, навіть більше ніж Ізраїль, очікує побачити, як це послання буде перетворене на конкретні дії на місцях.
Цві Барель, «ХаАрец»
Фото: AP Photo Hussein Malla
