Суспільство — Спарта, уряд — Рим
Будучи сином історика, прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу має талант використовувати події минулого, щоб пов’язати їх із проблемами сьогодення та майбутнього. Саме так Афіни та Спарта потрапили у його промову цього тижня про нинішню ситуацію в Ізраїлі, який, за його словами, увійшов у «своєрідну ізоляцію».
Але, вийшовши викладати історію, він викликав істерику: фондовий ринок одразу після його виступу перейшов від злетів до падіння, що довело вже його до кризи й потребувало трьох роз’яснень та першої від початку війни пресконференції з економічних питань.
Фондовий ринок не був вражений спробою корекції Нетаньягу й у четвер також пішов вниз. Немає сумнівів, що він додав ринку нервозності. Його слова сприймаються як серйозне попередження — і не лише тому, що ситуація складна, але головним чином тому, що Нетаньягу не схожий на людину, яка знає чи хоче її вирішити.
Він звинувачує пропагандистську діяльність Катару та Китаю, а також хвилі мусульманської імміграції в європейські країни, але це лише фон. Причина, чому Ізраїль перебуває у «своєрідній політичній ізоляції», яка може поглибитися, полягає в тому, що Нетаньягу не хоче покласти край війні в Газі, ані хвилі мусульманської імміграції до Європи, ані антиизраїльській пропаганді в TikTok.
У своїй «промові Спарти» Нетаньягу представив таке бачення: у світі існують політичні, соціальні й технологічні процеси, які викликають посилення ізоляції та труднощі з придбанням запчастин і систем озброєнь. Тому, за його словами, необхідно терміново створити підземну оборонну промисловість (натхнення ХАМАСу та Ірану?), відкласти бюрократичні питання й рухатися вперед — бо попереду ще багато років війни.
Він описав динаміку так, наче був аналітиком чи бізнес-консультантом, а не лідером, який найбільше несе відповідальність за те, що Ізраїль зайшов так далеко. Це відображає його стиль: він малює сценарії жахів і небезпек, щоб переконати людей, що саме він є рішенням. Але в цьому випадку у нього немає ні рішення, ні способу виправити ситуацію.
Що він пропонує? Будівництво підземної оборонної промисловості, розширення виробничих ліній і створення додаткових заводів.
Якщо заглибитись у його слова, то можна знайти суперечності й неправду, яку Нетаньягу заперечує перед лицем реальності:
- Якщо ми йдемо до Спарти чи «супер-Спарти», це означає, що нам знадобиться багато воїнів на довгі роки. Як це поєднується з тим, що нічого не робиться для призову ультраортодоксів — найшвидше зростаючої групи населення?
- З ким саме він хоче, щоб ми були Спартою? З тими, хто воює вже два роки, залишив сім’ї, домівки, роботу й навчання заради війни, тоді як десятки тисяч молодих людей уряд заохочує й далі ухилятися?
- Якщо для створення нових збройових заводів потрібно «скорочувати бюрократію», то чому нинішній уряд — найбільш роздутий в історії країни — з 33 міністрами, п’ятьма міністерствами з двома головами кожне (до виходу ультраортодоксів), а тепер з одним міністром на чотири міністерства? І ми навіть не говоримо про дві резиденції та приватний басейн, за яким треба доглядати.
Спарта — останнє, з чим може асоціюватися роздутий кабінет (деякі міністри якого підозрюються у кримінальних справах, а деякі проводять більше часу за кордоном, ніж в Ізраїлі) й гедоністичний прем’єр-міністр із любов’ю до сигар (які йому купують інші). Це радше уряд Риму чи Вавилона, ніж Спарти.
У тій частині виступу, яка привернула менше уваги, що стосувалася Катару та Китаю, Нетаньягу показав себе як репресор і заперечник: «Такі країни, як Катар і Китай, вклали й продовжують вкладати величезні суми, щоб вплинути на західні ЗМІ з антиизраїльським порядком денним за допомогою ботів, штучного інтелекту й публікацій. Ви відкриваєте телефон — і вас бомбардують».
Але це викликає запитання: чи переглядав він свою промову заздалегідь, чи спромігся хтось сказати йому, що Катар впливає не лише на західні ЗМІ, а й на його власний офіс?
Катар найняв його найближчих радників для роботи з впливу на ізраїльське суспільство. Йонатан Уріх, найближчий соратник, працював із Катаром. Коли Нетаньягу про це допитувала поліція, він сказав: «Я не знав, що Уріх працював із Катаром, але в цьому немає нічого поганого. Катар — не ворожа країна». То це неправда чи ні?
Радники Нетаньягу просувають катарську політику, вводячи в оману ізраїльське суспільство прямо під час війни — і це вважається нормальним?
Після негативної реакції фондового ринку на заяви Нетаньягу він спробував виправити шкоду екстреними брифінгами. В одному з них стверджувалося, що його слова стосувалися суперечки між Мінфіном і Міноборони про переведення оборонних виробництв під землю для захисту у надзвичайній ситуації.
Насправді оборонна промисловість вивчає це питання, але поки що не представила план. А якщо й представить, то йдеться про процвітаючі компанії, які здатні профінансувати такі проекти самі або взяти кредит. У них величезні резерви — $26 млрд в аерокосмічній галузі та $18 млрд у Rafael.
Захист виробничих ліній справді може підвищити їхню цінність для клієнтів в Ізраїлі та світі. Але це жодним чином не пов’язано з бюрократичними чи юридичними бар’єрами, як стверджував Нетаньягу. Проте якщо є можливість посіяти паніку й занепокоєння, він ніколи її не проґавить.
Самі Перец, TheMarker
Фото: Abir Sultan Pool Photo via AP
