США «відповіли» Ірану ударами у Сирії та Іраку. Але чи стримає це Тегеран?
Загибель внаслідок удару по військовій базі США в Йорданії трьох американських військовослужбовців додала ще більше невизначеності на тлі постійної небезпеки того, що локальний конфлікт у секторі Газа та його відлуння на лівано-ізраїльському кордоні і у Червоному морі переростуть у велику регіональну війну.
Було очевидно, що США мають відповісти. До цього підштовхувала і логіка стримування Ірану та його проксі, і близькість президентських виборів у США, напередодні яких Джо Байден має продемонструвати силу. Питання було у тому, як саме відповість Вашингтон? І яких наслідків для регіону це призведе?
Нарешті, відповідь була. За даними Центрального командування США, 85 цілей були уражені на семи об’єктах, чотирьох у Сирії та трьох в Іраку, більш ніж 125 високоточними боєприпасами з використанням безпілотників та далеких бомбардувальників B1, які вилетіли з території США, що стало демонстрацією можливостей американських ВПС.
Атака, хоч і масштабна, здасться м’якою деяким «яструбам» на Капітолійському пагорбі, які закликали до удару по іранській території. Очевидно, операцію було ретельно вивірено, щоб зупинити атаки на американські сили на Близькому Сході, не підштовхуючи при цьому Іран до прямого конфлікту.
Тепер ініціатива перейшла до Тегерана, який має вирішити: відповісти або прийняти удар і піти на деескалацію.
Іран дав зрозуміти, що не прагне прямої військової конфронтації зі США або ескалації військових дій у регіоні. Його перша реакція на військові удари була надзвичайно м’якою.
«Напад минулої ночі на Сирію та Ірак – це авантюра та ще одна стратегічна помилка американського уряду, яка не призведе до жодних результатів, окрім посилення напруженості та дестабілізації регіону», – заявив Насер Канаані, представник міністерства закордонних справ Ірану.
Після удару безпілотника по американських військах в Йорданії іранські чиновники вирушили до Іраку, щоб донести до місцевих угруповань, що напад на базу перейшов межу. І коли «Катаїб Хізбалла», група, яку американська розвідка вважає причетною до атаки в Йорданії, заявила, що більше не нападатиме на американські війська, вона ясно дала зрозуміти, що на неї чинять тиск Іран та Ірак – і вона не в захваті від цього.
Поки незрозуміло, чи прийдуть інші маріонеткові сили, які здійснили десятки нападів на американські бази та кораблі і які покладаються на Іран у плані грошей, зброї та розвідданих, до висновку, що в їхніх інтересах виявити стриманість. Хусити, підтримуване Іраном повстанське угруповання, яке контролює частину Ємену, продовжує нападати на кораблі в Червоному морі, незважаючи на серію американських ударів, спрямованих на їхнє стримування. “Хізбалла” продовжує обстрілювати північ Ізраїлю з Лівану.
Зі свого боку, іранці публічно заявляють, що хочуть знизити градус напруження – щодо нападів, навіть щодо своєї ядерної програми, яка швидко розвивається. Логічно, що в Тегерані не бачать жодної вигоди в тому, щоб вплутуватися в прямий конфлікт із значно більшою державою з усіма ризиками, що звідси випливають.
Але Іран має й більш довгострокову мету: витіснити американців з Близького Сходу за допомогою своїх маріонеток в Іраку та Сирії, і на цьому фронті іранці, безсумнівно, спробують звернути нинішню кризу собі на користь.
Справді, удари США по Сирії та Іраку викликали ще більшу ворожість до американських сил у регіоні. Міністерство оборони Сирії назвало атаку «повітряною агресією», незважаючи на те, що уряд Асада дозволив цим ополченцям діяти з території, яку він нібито контролює. Уряд Іраку, який Вашингтон намагається не дестабілізувати, заявив, що на його території загинули 16 людей і 25 отримали поранення, і що атаки є «загрозою, яка спричинить непередбачувані наслідки для Іраку та регіону».
Дані останніх років свідчать, що військові дії Сполучених Штатів можуть послабити потенціал, але не створюють довгострокового стримування. Після удару безпілотника, внаслідок якого загинув іранський генерал Касем Сулеймані, тодішній президент Дональд Трамп заявив, що це зупинить Іран та його проксі від нападу на американців та їхніх союзників. Це призвело до паузи, але не до зупинки.
Переговори зробили більше, та не набагато. Коли минулого року Вашингтон і Тегеран шляхом непрямих переговорів, у яких брали участь Оман і Катар, домовилися про вивільнення 6 мільярдів доларів заморожених нафтових доходів та обмін ув’язненими, напади на американські бази в Іраку та Сирії значно скоротилися – тільки для того, щоб з новою силою розпочатись після 7 жовтня.
Атаки іранських прихильників у регіоні припинилися під час тижневого припинення вогню у секторі Газа у листопаді. Тепер Іран та його прихильники стверджують, що якщо у Газі буде досягнуто постійного припинення вогню, то все знову заспокоїться.
Поки що неясно, чи вдасться домовитися про припинення вогню або навіть про тимчасову паузу. І навіть тоді затишшя може виявитися тимчасовим.
Тим часом, у США кажуть, що атаки на об’єкти в Сирії та Іраку були лише початком і можуть продовжитися.
Джерело: Олександра Аппельберг, “Деталі”
Фото: AP Photo/Hadi Mizban