Справа «Сде-Тейман»: нова атака на судову систему
Думка про те, що закінчення війни з ХАМАСом пом’якшить внутрішній розкол в ізраїльському суспільстві, виявилася ілюзією. Минуло лише кілька тижнів після припинення вогню в секторі Газа — і вже з’явилася «справа головного військового прокурора». Судова реформа повернулася, тільки тепер — на стероїдах.
Кампанія правих свідомо відводить суспільну увагу від провалів, які дозволили статися бійні 7 жовтня, і від провалу в досягненні обіцяної перемоги над ХАМАС — до нової атаки на судову систему.
Це не просто критика — це розгнуздане цькування, де висловлювання Талі Ґотліб та їй подібних стали нормою, а не винятком. Напередодні виборів, які мають відбутися менш ніж за рік, мета очевидна: посіяти страх серед охоронців закону, учасників протестів і лідерів опозиції (яка, втім, і без того здебільшого паралізована). Рівень шуму тепер буде стабільно високим — без пауз і передишок.
Не можна виключати, що заради політичної вигоди влада знову «підігріє» й тему безпеки. Це дасть і побічні бонуси: можна буде знову перекласти провину за бійню на юристів — замість тих, хто ніколи ні за що не відповідає, — і водночас звинуватити їх у тому, що війна в Газі не доведена до кінця.
І, звісно, спробувати домогтися послаблень у судовому процесі проти самого Біньяміна Нетаньягу. Дональд Трамп уже не втримався: в інтерв’ю CBS він заявив — «З Нетаньягу на суді поводяться несправедливо. Ми втрутимося, щоб допомогти йому».
Тим часом «машина отрути» запрацювала на повну потужність.
У день заходів пам’яті до 30-ї річниці вбивства Іцхака Рабіна ця ж пропагандистська машина обрушилася на головного військового прокурора Іфат Томар-Єрушалмі. Коли з’явилося занепокоєння за її життя, гучний лінч на короткий час змінився удаваним каяттям. Але щойно її знайшли — усе повернулося на кола свої. «Можна продовжувати лінч».
Однак Томер-Єрушалмі — не єдина ціль. Головний удар спрямований проти юридичної радниці уряду Галі Бахарав-Міари. Саме звідси виросла безглузда спроба звинуватити її у «прикритті» скандалу.
Томер-Єрушалмі визнала один проступок — витік відео з матеріалів розслідування про жорстоке поводження з палестинським в’язнем у військовій тюрмі «Сде-Тейман». Проти неї існують і серйозніші підозри — у приховуванні витоку та неправдивих свідченнях у Верховному суді, — але про це вона не згадала у своєму листі про відставку, надісланому в п’ятницю. Сьогодні арешт її та колишнього головного військового обвинувача Матана Соломеша продовжили ще на три дні.
Зате твердження, ніби вона «сфабрикувала кривавий наклеп проти солдатів ЦАХАЛу», — абсолютно безпідставні.
Усі факти свідчать, що злиті відеозаписи справжні і дійсно показують тривалі й навмисні знущання. Спроба прем’єр-міністра представити сам витік як «удар по міжнародній репутації Ізраїлю» виглядає непереконливо. Проблема Ізраїлю у зовнішній політиці не у витоках, а в самих діях — катуваннях у тюрмах, військових злочинах у Газі та безумних заявах міністрів.
Томер-Єрушалмі знайшли на пляжі на північ від Тель-Авіва після того, як родина отримала від неї тривожного листа і не могла з нею зв’язатися. Її телефон зник. Можливо, вона збиралася вчинити самогубство, але передумала — або ж викинула телефон у море, щоб знищити докази. У справі фігурують й інші підозрювані — офіцери військової прокуратури, у тому числі старші, причетні до витоку або його приховування.
Це — один із найсерйозніших скандалів останніх років.
Він, вочевидь, призведе не лише до кримінальних справ, а й до масштабного «очищення» в керівництві військової прокуратури. Це не зміцнить довіру до правоохоронних органів, уже заздалегідь перетворених на мішень політичного штурму. Можна припустити, що юридична радниця уряду, яка багато в чому прикривала Томер-Єрушалмі, тепер у люті.
А тим часом, поки праві продовжують свій «священний джихад» проти судової системи, вони паралельно прагнуть виправдати будь-які злочини, скоєні ізраїльтянами — у формі чи без неї.
Справа «Сде-Тейман» — нова версія справи Ельора Азарії: мета — знищити саме право на розслідування насильства проти палестинців. Заради цього вигадуються й узаконюються будь-які виправдання, будь-які конспірологічні «криваві наклепи».
Нетаньягу, як завжди, поширює ці тези у «пристойній» обгортці. Міністру оборони Ісраелю Кацу такі маски не потрібні: після розголосу справи він видав серію істеричних заяв проти прокурорки, які лише підлили олії у вогонь і без того шаленого лінчу в соцмережах.
Держава й суспільство зазнали ще одного удару — такого, наслідки якого відчуватимуться довго. Прокурорка, можливо, й дала привід, але ті, хто скористався нагодою, вичавлюють цю історію до останньої краплі — у власних інтересах.
Амос Харель, «ХаАрец»
Фото: Дуду Бахар
