Спочатку Замір, потім Газа: емісар Нетаньягу націлився на голову Генштабу
Останній конфлікт між міністром оборони Ісраелем Кацем і начальником Генштабу ЦАХАЛу Еялем Заміром спалахнув пізно ввечері в понеділок. На перший погляд, це виглядало як чергова суперечка про те, хто уповноважений призначати старших офіцерів армії.
Насправді ж він розгортається на тлі зростаючих політичних проблем прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньягу, які чітко проявилися під час його пресконференції два дні тому.
Нетаньягу не вдалося переконати громадськість у мудрості рішення кабінету доручити ЦАХАЛу захопити Газу. Багато ізраїльтян і далі сумніваються, що це принесе ту вирішальну перемогу, яку він обіцяє майже два роки.
Замір продовжує попереджати, що подібна операція може обернутися катастрофою, поставивши під загрозу життя як заручників, так і солдатів. Тим часом Нетаньягу плутано й суперечливо висловлювався про закон щодо призову ультраортодоксів, позицію лідера партії ШАС Ар’є Дері та про власне управління війною в Газі. Прем’єр, схоже, переслідує дві цілі. По-перше, він хоче перекласти всю відповідальність за минулі провали, особливо за різанину 7 жовтня, на професійне керівництво ЦАХАЛу і ШАБАКу. По-друге, він прагне отримати контроль над призначенням їхніх наступників після того, як змістив кількох високопосадовців. Кац, схоже, рветься виконувати план Нетаньягу, додаючи до цього ще й відтінок особистої ворожості.
Це вже третій випадок за дев’ять місяців перебування Каца на посаді міністра оборони, коли спалахують тертя через призначення. У понеділок Замір зібрав комісію з призначень і затвердив 27 призначень на звання бригадного генерала та полковника.
Одне з них особливо привернуло увагу міністра: призначення Барака Хірама начальником Оперативного управління Генштабу — найважливішої посади бригадного генерала у вищому командуванні.
Хірам, який тоді командував 99-ю резервною дивізією, був одним із перших старших офіцерів, що прибули до кордону з Газою вранці 7 жовтня. Під час бою в кібуці Беері виникла критика на його адресу через дії під час захоплення заручників у домі сім’ї Пессі-Коен.
Армійська перевірка серйозних помилок не виявила, і пізніше Хірам став командиром дивізії Гази, попри заперечення деяких мешканців кібуца. Тепер Замір планує підвищити його наступного літа.
Ні Каца, ні Нетаньягу, схоже, не турбує ні послужний список Хірама, ні почуття мешканців прикордонних районів — так само, як вони не виявляють особливої поспіху у справі звільнення заручників. Реальна мета, ймовірно, полягає у підриві авторитету начальника Генштабу перед можливою операцією в Газі. Ослаблений Замір буде менш схильним оскаржувати рішення кабінету.
Ця боротьба за владу — також частина змагання за інтерпретацію подій 7 жовтня. Нетаньягу, швидко розпізнаючи політичні загрози, невтомно працює над тим, щоб перекласти відповідальність на генералів, звинувачуючи їх у тому, що вони не попередили його вчасно. У його версії подій він сьогодні може спокійно спати, стверджуючи, що якби його попередили за кілька годин раніше, різанини можна було б уникнути.
Битва за уроки 7 жовтня триває на кількох фронтах. Один із них — доповідь держконтролера, на яку Нетаньягу розраховує як на суворо контрольовану альтернативу державній комісії, створення якої він відмовляється схвалити.
Інший — проєкт звіту групи офіцерів запасу на чолі з генералом у відставці Самі Турджеманом, призначеної Заміром у березні для перевірки розслідувань, проведених за попереднього начальника Генштабу Герці Халеві.
У ШАБАКу, після того як Ронен Бар був змушений подати у відставку і до очікуваного призначення кандидата Нетаньягу — генерал-майора Давида Зіні, прем’єр шукає кроки, які забезпечать лояльність і керованість відомства.
Нічний обмін заявами між офісом Каца і Заміром нічого доброго не віщував. Невдовзі після опівночі Кац заявив, що Замір здійснив призначення без координації та попереднього схвалення.
Менш ніж за годину пресслужба ЦАХАЛу виступила від імені Заміра, захищаючи право начальника Генштабу затверджувати призначення перед їх переданням міністру. О сьомій ранку офіс Каца знову підтвердив свою позицію про те, що процес був некоректним, що низка призначень потребує перегляду з урахуванням 7 жовтня і що армія має зосередитися на захопленні Гази.
Конфлікти міністрів оборони з начальниками Генштабу щодо призначень траплялися й раніше, навіть на рівні бригадних генералів, де участь міністра зазвичай мінімальна.
Показовий випадок стався у 2010 році, коли міністр Ехуд Барак відмовився затвердити десятки призначень, зроблених начальником Генштабу Габі Ашкеназі під час їхнього конфлікту у справі Харапаза.
Ще до цього тижня у Каца був особистий спір із Заміром через його бажання підвищити свого військового секретаря, бригадного генерала Гая Маркізено, до координатора урядової діяльності на територіях із присвоєнням звання генерал-майора.
І Кац, і Замір, схоже, готові до сутички, хоча Кац діє головним чином за дорученням Нетаньягу. Різниця в тому, що прем’єр і його міністр, вочевидь, не пов’язані ні совістю, ні професійними міркуваннями. Замір іде на ризиковану гру. Попри публічний резонанс такого конфлікту, не виключено, що його спробують усунути напередодні операції в Газі, якщо вона відбудеться. Мета полягатиме в тому, щоб перебудувати ЦАХАЛ і заодно ШАБАК за зразком поліції під керівництвом крайнього правого міністра національної безпеки Ітамара Бен-Гвіра. Думка про проведення настільки небезпечної й розколюючої країну воєнної операції в таких умовах змушує здригнутися.
Автор: Амос Харель
Джерело: «ХаАрец»
Фото: Срая Діамант
