Спочатку Газа — потім Ер-Ріяд: Нетаньягу вибудовує шлях до дострокових виборів
За словами джерел, наближених до прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньягу, попри успішну операцію проти Ірану, він не має наміру ініціювати дострокові вибори до завершення бойових дій у Газі та повернення заручників. Ба більше, у його планах — відновлення дипломатичних зусиль щодо нормалізації відносин із Саудівською Аравією, що може стати важливим зовнішньополітичним досягненням перед виборами.
Радники прем’єра стверджують, що він добровільно не відмовиться від свого терміну: «Йдеться про людину, яка не схильна відпускати владу раніше», — зазначає один із них. Утім, у разі прориву на саудівському напрямку — з можливими торговими й дипломатичними угодами, зокрема з такими країнами, як Індонезія, — Нетаньягу може розглянути питання про проведення виборів до жовтня 2026 року. Про це повідомляє «ХаАрец».
Згідно з останнім опитуванням 12 каналу ІТВ, навіть військова ескалація з Іраном не змінила розподілу сил між політичними блоками. «Лікуд» посилив свої позиції, але переважно за рахунок коаліційних партнерів. Тож угода з Саудівською Аравією може стати єдиним реальним політичним проривом, здатним змінити динаміку.
Цей шлях важливий і для Дональда Трампа, який прагне закріпити за собою роль головного посередника, і для самого Нетаньягу, який розраховує на імідж великого державного діяча. Проте для просування цим треком премʼєру потрібно завершити війну в Газі. Джерела в уряді кажуть, що він може погодитися на символічне «вигнання» залишків керівництва ХАМАСу та ізраїльський контроль над коридором Філадельфі замість повної ліквідації угруповання — формулювання, яке раніше вважалося обов’язковим.
Внутрішньополітичні ризики при цьому зберігаються. На тлі послаблення міністра фінансів Бецалеля Смотрича, чия партія «Релігійний сіонізм» ризикує не подолати електоральний бар’єр, зростає вага самого Нетаньягу в коаліції. «Якщо Смотрич знову буде погрожувати розвалом уряду — будь ласка, нехай спробує», — заявив один із соратників прем’єра.
Однак головною перепоною може виявитися не опозиція і не союзники, а сам «Лікуд». Деякі міністри категорично заперечують, що Саудівська Аравія висуватиме будь-які палестинські вимоги, і навіть заявляють, що фізично перешкоджатимуть будь-яким поступкам у бік ідеї палестинської держави. Наскільки такі заяви відповідають реальності — наразі неясно.
Крім того, нависає стара загроза — питання призову ультраортодоксів до армії. Цей конфлікт знову може стати центральним, оскільки компромісу в ньому не існує: харедим не хочуть служити, а суспільство не готове миритися з цим.
Опозиційні лідери опинилися в делікатній ситуації: з одного боку, логічно підтримати успішну операцію проти Ірану; з іншого — це може суперечити їхній ролі опонентів влади. Утім, опитування показують, що нинішня коаліція все ще не має стійкої більшості, а тінь 7 жовтня залишається за Нетаньягу.
Ізраїльська публіка, як завжди, дотримується прагматичної позиції: можна бути проти Нетаньягу — з питань заручників, відмови від комісії щодо 7 жовтня та військової відстрочки для харедим, — і водночас підтримувати його дії на зовнішньополітичній арені, якщо вони приносять користь країні.
Опозиція тим часом нагадує: в ізраїльській політиці рейтинг «вічної слави» може обвалитися за лічені години. У найближчі тижні на порядку денному — проблеми евакуйованих, зростання втрат у Газі та економічні труднощі. Ейфорія від іранської кампанії, як вважають багато хто, скоро розвіється.
На фото: Нетаньягу серед руїн Інституту Вейцмана в Реховоті
Фото: Ітай Рон
