Скандал у Румунії: хасидів, які поверталися з Умані, принизили в місцевому аеропорту
Те, що сталося в аеропорту Бакеу, розташованому недалеко від румунсько-молдовського кордону, шокувало не лише паломників, але й людей, які роками займаються організацією авіаперевезень. Мережу заповнили численні аматорські відеозйомки. На одному з роликів видно, як хасидів виштовхують з якогось приміщення, роздаючи їм потиличники та стусани, на іншому літній хасид сперечається з представником аеропорту. І так далі.
Як відомо, хасиди їздять до Умані на могилу рабі Нахмана, і пік паломництва припадає на Рош ха-Шана. Через війну в Україні багато хто добирався до місця через Кишинів, але молдовський аеропорт всього за два тижні до цього відмовився приймати паломників, і довелося терміново шукати заміну.
Готовність відправити паломників додому висловили два румунських аеропорти: в одному з них — Сучава — попередили, що потужностей вистачить щонайбільше на 4 тисячі пасажирів, і проблем там не виникло. А от дирекція другого — Бакеу — вирішила підзаробити і сказала: всіх везіть, всіх обслужимо! В результаті з 6 жовтня в цей маленький аеропорт приїхало понад 13 тисяч хасидів. І почалося логістичне пекло.
У Бакеу звикли відправляти по чотири-п’ять літаків на день, але тепер потрібно було в чотири рази більше. Хасидів вивозили одразу кілька авіакомпаній, при цьому на весь аеропорт — всього вісім віконець реєстрації, тобто не більше одного-двох на кожну. Сам термінал розрахований осіб на 150, решту тримали за кордонами на вулиці. Там черга розтягнулася на півкілометра, але ніхто не вибудував окремі потоки, і зрозуміти в натовпі, хто на який рейс поспішає, було неможливо. Відповідно, почалися запізнення, які своєю чергою стали призводити до затримок рейсів.
На вулиці +8 градусів Цельсія. Люди жили тут по кілька днів у проміжок з 6 по 10 жовтня, і за весь цей час релігійним євреям аеропорт не запропонував ні води, ні їжі, ні наметів, ні навіть послуг швидкої допомоги. Як хочете, так і виживайте! А в туалет куди їм ходити було — теж на вулиці?
При всьому тому аеропорт Бакеу отримав гроші — в тому числі за послуги пасажирам. Раніше, скориставшись безвихідним становищем хасидів, яких завжди возять до місць призначення дорогою в Умань спеціально найняті чартери, дирекція Бакеу підняла в чотири рази ціни на обслуговування літаків: приблизно до 2 тисяч євро за літак замість звичайних 500. Понад 70 хасидських рейсів таким чином принесли в його касу близько 150 тисяч євро. Крім того, є аеропортовий збір, він скрізь і завжди входить у ціну квитка і призначений саме для послуг пасажирам. По 22 євро з кожного хасида — це ще близько 300 тисяч! З яких власне на допомогу застряглим пасажирам Бакеу не витратив ні копійки. Навіть за стоянку автобусів, які привозили хасидів, аеропорт драв гроші.
За свідченнями людей, які там перебували, майже ніхто з працівників аеропорту не володіє англійською, а до директора аеропорту неможливо було ні дійти, ні додзвонитися — він, схоже, взагалі звідти поїхав. Люди злилися, кричали, їх відганяли від реєстраційних стійок, від входів. Хасиди скаржилися, що їх навіть службовими вівчарками цькували…
Так, що гріха таїти: хасиди — люди шумні, це факт. Так, аеропорт був перевантажений і всі на нервах. Але це не виправдовує поведінки розперезаних румунських охоронців. Так не ставляться до звичайних втомлених, замерзлих, роздратованих людей різного віку. Те, як поводилися з ними в Бакеу, — запредельне скотство, а в його основі, мабуть, банальний, тупий антисемітизм. Паломники кажуть, що в минулому в Україні та Білорусі до них ставилися набагато краще, ніж у Румунії.
Приїжджав ізраїльський консул, при ньому ситуація трохи виправилася, він поїхав — все знову повернулося на круги своя. Хасиди з Румунії писали і дзвонили в МВС, але міністр їм прямо відповів: ми вам не рекомендували їхати в Україну, так що тепер розбирайтеся самі. Ініціативу гучно спробував взяти в свої руки Ітамар Бен-Гвір, але гуркотінням все і обмежилося.
Останній літак вилетів з Бакеу вранці 10 жовтня. Усі повернулися додому. Але румунського посла досі не викликали на килим до МЗС, і ні з кого не спитали за таке ставлення до тисяч ізраїльських громадян. Якщо держава, якою керують ультраортодокси, не хоче або не може допомогти у важку хвилину навіть іншим ультраортодоксам, то на що ж сподіватися всім іншим громадянам? Звісно, тільки на самих себе.
Автор: Еміль Шлеймович
На фото: паломники-ультраортодокси в Умані, 3.10.24.
Фото: AP Photo Efrem Lukatsky
