Що зараз спільного у Ізраїлю, Ірану та «Хізбалли»?
Напередодні президентських виборів у США, які відбудуться наступного тижня, вперше з жовтня 2023 року створилася «рівновага», в рамках якої щонайменше три сторони — Іран, «Хізбалла» та Ізраїль — мають спільний інтерес: швидке припинення вогню.
Це не означає, що перемир’я дійсно буде досягнуто. Втім почнемо з іранців. Якщо вони врахують «раціональні» (з точки зору Заходу) міркування, їм варто наразі скоротити важкі втрати і вийти з прямого протистояння з Ізраїлем, кульмінацією якого стала вражаюча атака ВПС Ізраїлю (а може, і не тільки його) в суботу 26 жовтня.
Поки ще не опубліковано навіть малу частину інформації про знищені іранські об’єкти, але суть ясна. Іран позбувся всіх систем ППО, частина з яких — творіння російської військової промисловості. Шана і повага не тільки всім нашим силам за майже безпрецедентне досягнення у світовій військовій історії, але й працівникам нашої оборонної промисловості і, звичайно ж, технологіям Сполучених Штатів.
Оглядаючись на минулий рік, можна констатувати, що до квітня 2024-го іранці були на вершині. Стратегія «вогняного кільця», яким вони оточили Ізраїль, спрацювала найвищою мірою ефективно, і їм взагалі не довелося платити пряму ціну.
Але потім Ізраїль втягнув їх у прямий обмін ударами, і через півроку після першої іранської ракетно-дронової атаки по Ізраїлю Тегеран тепер позбавлений великої частини можливостей своїх двох основних проксі-сил — «Хізбалли» та ХАМАСу, так само як і багатьох із власних військових можливостей (які й спочатку не були приголомшливими).
Це спокуслива можливість для Ізраїлю максимально «подбати» про ядерні об’єкти, розкидані по всьому Ірану (подібна атака вже готувалася, за даними різних публікацій, на початку минулого десятиліття, але була скасована, хоча міністр оборони Єхуд Барак вже наказав підготувати армію).
Одна з причин, через яку Ізраїль утримується від детального опису всієї шкоди, завданої Ірану тиждень тому, полягає в тому, що режиму аятол залишають «простір заперечення». Мета — не ставити його перед необхідністю продовжувати серію прямих ударів проти нас. Особливо зараз, коли Іран майже оголений для наших наступних атак.
Подібний «простір заперечення» допоміг Башару Асаду стерпіти атаку на ядерний реактор у Дейр-ез-Зорі у вересні 2007 року. Схоже, що всередині правлячої верхівки Ірану зараз тривають дебати про те, чи варто применшувати силу отриманого ними удару, або провести проти нас наступний прямий (або непрямий, наприклад з Іраку) напад.
Небезпеку не слід недооцінювати, оскільки в Ірану все ще є терористичні щупальця, що охоплюють весь світ, і деякі спільні інтереси з Росією, яка зводить власні рахунки із Заходом. Іран ще може піднести сюрприз.
Як би там не було, у Ізраїлю є кілька вагомих причин піти на припинення вогню саме на піку успіху. Тобто після ряду неймовірних досягнень у місяці бліц-ударів проти Ірану та «Хізбалли», особливо після «атаки пейджерів» і наступної за нею хвилі ліквідацій, які увійдуть до книг зі світової військової історії.
Перемир’я в цей час може також піти на користь Ізраїлю через виснаження його резервістських і регулярних військових сил, необхідність поповнити запаси озброєння (навіть з урахуванням того, що наша оборонна промисловість працює в три зміни і їй вдалося збільшити темпи виробництва в п’ять разів) і погіршення міжнародної ситуації.
Яким би не був результат виборів у США, тиск на нас з метою припинення війни може тільки посилитися навіть з боку нашого найкращого друга. Дональд Трамп непередбачуваний. І наближення зими — це не той сезон, коли ЦАХАЛ захоче битися в Лівані. Місцевість там зовсім не схожа на маленький і плоский сектор Газа. Холод, сльота та хмари ускладнять завдання нашим силам і полегшать завдання «Хізбаллі», яка вже давно перейшла в режим партизанської війни.
Чи означає це, що Ізраїль цього разу піде у фарватері нинішньої човникової дипломатії американського посередника Амоса Хохштейна і погодиться на припинення вогню, яке вже передбачав виконувач обов’язків прем’єр-міністра Лівану Наджиб Мікаті? Чи дійсно наші міркування «раціональні»? Дні, і досить близькі, покажуть.
Тим часом інтенсивність вогню з обох сторін збільшується, що відобразилося в наших масованих атаках у Баальбеку, Тірі та прикордонних з Ліваном районах Сирії, а також у високій ціні, яку ми платимо через ракетні обстріли та безпілотники «Хізбалли».
Для Гази необхідна стратегія
Тим часом у боях у секторі Газа досі немає суттєвих ознак прориву, який призведе до припинення бойових дій і повернення заручників, незважаючи на розмови про угоду, що готується, і поїздку голови «Моссаду» до Катару. Можливо, буде укладена «обмежена угода», подібна до тієї, про яку говорили цього тижня, але дорога до неї все ще повна перешкод.
Не можна не помітити, що Ізраїль продовжує діяти без чіткої стратегії: з одного боку, сили ЦАХАЛу діяли щодо виселення жителів Джебалії з їхніх домівок відповідно до «плану генералів», з іншого — під міжнародним тиском ЦАХАЛ був змушений доставити припаси і в цей район. Таким чином, ХАМАС зможе продовжувати контролювати населення на місцях і нападати на наші сили, в той час як ми будемо платити сповна за різку міжнародну критику.
Автор: Амір Раппапорт
Джерело: Israeldefense
Фото: Гіль Еліягу
