Що залишилося від іранського «вогняного кільця» і чи становить воно загрозу
Іранське «вогняне кільце», яке Тегеран створив навколо Ізраїлю, вже не палає з колишньою силою. Пояс шиїтських міліцій і проіранських терористичних організацій у Лівані, Сирії, Іраку та Ємені зазнав військових втрат — як це сталося з «Хізбаллою», — і значною мірою постраждав від політичних змін у країнах регіону, включно з Сирією.
Подальша доля частини цих проксі-сил залежатиме від підсумків і характеру завершення війни між Іраном та Ізраїлем — або ж від нової геополітичної реальності, що складається на Близькому Сході.
Втім, експерти, з якими поспілкувалася «ХаАрец», застерігають від передчасного списання цих сил з рахунків — так само, як і від спрощеного уявлення, нібито їхня єдина мета — збереження режиму аятол. То що ж залишилося від «вогняного кільця» і наскільки воно стійке до стрімких змін у нашому регіоні?
«Хізбалла»: побита, але все ще здатна завдати удару
Останніми роками запуск тисяч високоточних ракет «Хізбалли» по Ізраїлю вважався майже неминучим сценарієм у разі прямого конфлікту з Іраном. «Хізбалла мала стати передовою лінією фронту Тегерана», — каже Орна Мізрахі, старша наукова співробітниця Інституту досліджень національної безпеки (INSS), колишня заступниця голови Ради нацбезпеки та членкиня правління форуму «Двора». — «Ця організація мала бути ключовим фактором, який Іран вирощував роками, аби в момент небезпеки вона змогла прийти на допомогу — як зараз».
Нинішній стан: За словами Мізрахі, ослаблення «Хізбалли» відбувається на трьох рівнях: удари по її військовому потенціалу, нове політичне врегулювання в Лівані та крах режиму Асада в Сирії. Але вона наголошує: терміни на кшталт «нейтралізація» чи «виведення з гри» не відповідають реальності. «Відправною точкою має бути розуміння, що “Хізбалла” все ще тут», — каже вона. — «Її мотиви та ідеологія залишаються незмінними».
Хоча Ізраїль дійсно завдав «Хізбаллі» серйозних ударів — зокрема ліквідуючи її командування та проводячи операції, як-от «Операція пейджерів», — це не стало смертельним ударом. За словами Мізрахі, спецслужби оцінюють, що від 70% до 80% військового потенціалу організації було знищено або виведено з ладу, а з погляду регулярної армії вона втратила приблизно половину особового складу. «Організація, — каже вона, — значно ослаблена і відчуває свою вразливість перед ізраїльською розвідкою, але при цьому намагається відновитись».
«Хізбалла» похитнулася не лише під ударами Ізраїлю, а й під впливом політичних змін у Лівані та Сирії, які виявилися не менш потужними. За словами Орни Мізрахі, на відміну від попередніх років, організація не змогла завадити призначенням у новому керівництві країни — «яке, по суті, взяло курс на її демонтаж, навіть якщо це не заявляється відкрито». Щодо таких кроків, як вилучення зброї, Мізрахі додає: «Уряд робить чимало, але, очевидно, цього недостатньо».
Мізрахі також нагадує про удари по об’єктах організації в Дахії (південне передмістя Бейрута) та на півдні Лівану на початку червня. За її словами, «удар по інфраструктурі БПЛА, ймовірно, припав по чомусь новому, що почало там формуватися — найімовірніше, за участю Ірану».
Крах сирійського режиму, який дозволяв «Хізбаллі» діяти вільно на території Сирії й використовувати її як канал постачання з Ірану та Іраку, став ще одним тяжким ударом для шиїтської організації. «Крах режиму Асада був дуже значущим — не лише в ширшому контексті проіранської осі, а й у практичному сенсі», — каже Мізрахі. — «Союз з Асадом, його підтримка “Хізбалли” та взаємодопомога — все це закінчилося».
Що далі: За словами Мізрахі, ситуація в Лівані зараз тяжка, і країна радше зосереджена на відновленні, ніж на участі в черговій війні. Проте все може змінитися, якщо війна затягнеться, становище Ірану погіршиться, і тиск на «Хізбаллу» посилиться.
Хусити: поки з Іраном
Хусити в Ємені не припинили запуск ракет по Ізраїлю навіть після удару по Ірану. Але ті, хто очікував «ракетної зливи» або повної мобілізації хуситів на підтримку Тегерана, ігнорують принципові відмінності між ними та іншими проіранськими силами в регіоні.
«Зв’язок хуситів з Іраном — це не проксі-зв’язок у тому сенсі, як ми думаємо про „Хізбаллу“ в Лівані чи міліції в Іраку», — пояснює Інбаль Насім-Лубатон, фахівчиня з Ємену, наукова співробітниця Форуму регіонального мислення й Центру ім. Моше Даяна при Тель-Авівському університеті, а також членкиня форуму «Двора». За її словами, дії хуситів, «які можуть здатися незначними», відповідають їхнім заявам про незалежність у прийнятті рішень — поряд із координацією та партнерством з Іраном і приналежністю до «осі спротиву». Відповідно, зрештою, «вони діятимуть насамперед, виходячи зі своїх власних інтересів».
Їхня нинішня міць: За словами Лубатон, за оцінками, хусити все ще мають від сотень до тисяч балістичних ракет, але важливо також зважати на озброєння, що надходить до Ємену щонайменше з 2009 року — «переважно розібране обладнання, що постачається частинами з Ірану». Вона зазначає, що навіть якщо контрабанду озброєнь буде скорочено, слід звернути увагу на виробничі можливості самих хуситів у межах Ємену та переобладнання заводів під ці потреби.
Попри удари США та Ізраїлю, «важко оцінити, яку частину їхнього потенціалу вдалося знищити», каже Лубатон і додає, що «схоже, хусити розглядали можливість отримання військової допомоги від Росії чи навіть Китаю» — крок, який, можливо, свідчить про їхній «прагматизм» і ще більше ускладнює їхню класифікацію як суто іранських проксі.
Що далі: Ізраїль намагався ліквідувати начальника штабу хуситів — Мухаммада Абд аль-Каріма аль-Джамарі, але його подальша доля поки невідома. Однак Лубатон застерігає, що такий крок може мати зворотний ефект: «Це не зменшить рішучості хуситів і не послабить їхню волю, а навпаки», — каже вона. — «Ми схильні забувати, що вони вступили у війну з нами після багатьох років боїв проти центральної влади та племінних сил, лояльних до уряду, а також після громадянської війни, що офіційно почалася у 2014 році». Лубатон також нагадує, що ще у 2004 році урядові сили Ємену ліквідували попереднього лідера хуситів, Хусейна, брата нинішнього очільника Абд аль-Маліка аль-Хусі. «Хоча це сталося на ранньому етапі розвитку руху, саме це стало сигналом до нових раундів боїв із режимом», — зазначає вона. — «Ефект виявився прямо протилежним очікуваному: фотографію тіла Хусейна опублікували у провінції Саада, і фактично вона зробила з нього мученика».
Погляд у майбутнє: За словами дослідниці, хусити, схоже, усвідомлюють, що їхня допомога Ірану в будь-якому разі буде обмеженою, але вони й надалі діятимуть, щоб зберегти свою присутність і значущість, зв’язки з Іраном і відданість палестинському питанню.
Міліції в Іраку: сила, яку не чіпали
Цього тижня Янів Кубович писав у ХаАрец, що шиїтські міліції в Іраку, Сирії та Ємені викликають занепокоєння в системі безпеки Ізраїлю, де готуються до можливих спроб прориву на територію країни або нападів на сили ЦАХАЛу й населені пункти поблизу кордону.
Однак дослідниця Орна Мізрахі з INSS не впевнена, що проникнення міліцій на східний кордон Ізраїлю — це негайний або навіть реалістичний сценарій, особливо з огляду на те, що саме Ізраїль першим почав неочікувану операцію проти Ірану й не залишив простору для сюрпризів.
Їхня нинішня міць: «Міліції — це проіранське воєнізоване об’єднання», — каже Мізрахі. — «Дуже часто ними керує Іран. Це сила, яку поки ніхто не чіпав».
У квітні Цві Барель писав у ХаАрец про дискусії в Іраку щодо статусу міліцій і організації «Сили народної мобілізації», яка їх об’єднує. У піковий момент вона налічувала понад 70 угруповань, нині — приблизно половину. Деякі з них фінансуються та навчаються безпосередньо Іраном, інші лояльні впливовому шиїтському духовному лідеру в Іраку — Алі ас-Сістані. Є й такі, що діють як збройне крило шиїтських партій і рухів, які не вважають Іран своїм політичним чи релігійним авторитетом.
За словами Мізрахі, процеси, які відбуваються в Іраку з питання роззброєння міліцій, відображають різні обмеження, зокрема державні, що можуть стримати їхній вплив, навіть якщо їхній військовий потенціал наразі лишається незмінним.
Що далі: «Здатність іракських міліцій діяти проти Ізраїлю в минулому була доволі обмеженою», — каже Мізрахі та наводить приклад запусків БПЛА та ракет по Ейлату у вересні минулого року. Основна загроза з їхнього боку, як і раніше, спрямована на США. Втім, за її словами, доки США не беруть активної участі у війні, атаки на американські бази з їхнього боку будуть помилкою, оскільки це може лише пришвидшити втручання США в конфлікт.
ХАМАС: посилює позиції
Коли ХАМАС почав атаку 7 жовтня, проіранська шиїтська вісь перебувала на піку своєї могутності, але нинішня війна застала її ослабленою та виснаженою. Сам ХАМАС також зазнав втрат, але продовжує боротьбу. Попри те, що увага світу змістилася на Схід, війна в Газі триває, як і невизначеність навколо угоди щодо звільнення заручників.
Їхня нинішня міць: Хоча Ізраїль знищив основну частину ракетного потенціалу ХАМАСу, партизанська війна в Газі все ще триває і спричиняє втрати. Утім, як зазначив цього тижня Амос Харель, військова операція в секторі й до того йшла мляво, а нині й узагалі відійшла на другий план на тлі нової фронтової лінії з Іраном.
Що далі: У понеділок один із високопосадовців палестинської автономії заявив Джеки Хурі в ХаАрец, що війна, яку Ізраїль почав проти Ірану, може підштовхнути ХАМАС до посилення позицій на переговорах. Хурі також писав, що у ХАМАСі, ймовірно, починають розуміти: покладатися на підтримку Ірану більше не можна, і що в довгостроковій перспективі можливу угоду між Тегераном і Заходом буде досягнуто ціною відмови Ірану від відносин із ХАМАСом і «Ісламським джихадом» — саме в той момент, коли ця підтримка їм особливо потрібна.
Автор: Ішай Хальпер
Джерело: «ХаАрец»
Фото: Office of the Iranian Supreme Leader via AP
