Що відбувається в секторі Газа і скільки часу ще має Ізраїль?
Учора, 28 січня, у Парижі пройшли переговори про звільнення заручників, у яких брали участь глави «Моссаду» та ШАБАКу, прем’єр-міністр Катару та директор ЦРУ. Водночас Ізраїль виразно намагається посилити тиск на ХАМАС у Хан-Юнісі.
У північній частині сектора Газа ЦАХАЛ скоротив свої сили – але 98 дивізія дуже активно діє на півдні. Останніми днями вона завершила оточення Хан-Юніса з південної та західної сторін.
У західній частині міста активізувалися бої. Основна увага приділяється розташованому там табору біженців зі спробою розгромити четвертий батальйон ХАМАСу в цьому районі. Два батальйони ХАМАСу в Хан-Юнісі були знищені, ще один, у південному секторі міста, був уражений частково.
Незважаючи на це, минулими вихідними по Сдероту знову випустили ракети з північної частини сектора Газа. Так, ракетний арсенал ХАМАСу сильно скоротився (половина з нього була випущена по Ізраїлю, багато боєприпасів знищені ЦАХАЛом). Але схоже, що ХАМАС планує час від часу повторювати ракетні обстріли, переважно ближнього радіусу, щоб продемонструвати, що Ізраїль все ще не здобув перемогу.
На півночі сектора ЦАХАЛ має ще одну проблему. ХАМАС намагається відновити цивільне управління в районах, звідки пішли ізраїльські війська.
У Хан-Юнісі навіть більшою мірою, ніж на півночі сектора, помітні зміни у характері бойових дій. Понад десять років найвище армійське командування заявляло, що солдати не будуть битися всередині тунелів, а знищуватимуть їх зверху. Насправді все відбувається інакше. Наразі спецназ та інженерні війська навіть регулярно патрулюють деякі тунелі – попередньо переконавшись, що там немає бойовиків ХАМАСу.
Мало того, що ЦАХАЛ стикається з проблемою боїв у міській забудові, більш серйозною, ніж усі, з якими стикалися західні армії в минулому (включаючи битву за Мосул, яку американці та іракська армія вели проти ІДІЛ), все це ще й супроводжується реальними підземними боями.
Декілька західних армій нещодавно направили до Ізраїлю старших офіцерів – щоб ті ознайомилися з методами дій ЦАХАЛу в секторі Газа. Тому той, хто дивується, що наша армія так повільно просувається в Газі, повинен зрозуміти і всю складність завдань, що стоять перед ЦАХАЛом.
ЦАХАЛ не згоден із прем’єр-міністром
28 січня в Парижі відбулася зустріч за участю голів «Моссаду» та ШАБАКу, а також директора ЦРУ, прем’єр-міністра Катару Мохаммеда аль-Тані та голови єгипетської розвідки. Вони намагаються вивести з глухого кута переговори з ХАМАСом. Але реальна ситуація залишається досить похмурою.
Головний розрив між позиціями Ізраїлю та ХАМАСу – те, як угода має вплинути на бойові дії у Газі.
У минулому, після закінчення операцій ЦАХАЛу в Газі, ХАМАС прагнув залишити ситуацію відкритою, тоді як Ізраїль прагнув довгострокового перемир’я. Тепер лідери ХАМАСу в секторі Газа хочуть повного припинення вогню, а Ізраїль хоче лише паузу, після якої він зможе відновити бойові дії.
Прем’єр-міністр Біньямін Нетаніягу та міністр оборони Йоав Галант все ще обіцяють боротися до кінця. Генштаб ЦАХАЛу дотримується дещо іншого підходу.
Генерали розуміють, що залишилося лише відносно невелике вікно можливостей для повернення заручників додому. 30 із 136 осіб уже оголошено загиблими, і є серйозні побоювання за життя інших.
Якщо угоди буде досягнуто, ізраїльська армія не відмовляється від тривалої паузи. Вона дозволить реорганізувати сили, перекинути підрозділи з півночі на південь, демобілізувати резервістів та дати бронетехніці час на техобслуговування.
ЦАХАЛ наперед заявив, що йому знадобиться рік, щоб знищити військовий та організаційний потенціал ХАМАСу. На думку військових, армія може відновити бойові дії навіть після угоди щодо заручників та тривалого перемир’я.
Складність полягає у міжнародній легітимації таких дій. Однак, як показало рішення суду в Гаазі, винесене минулої п’ятниці, незважаючи на жахи бійні 7 жовтня, світ втрачає терпіння стосовно дій Ізраїлю.
Війну в Газі характеризує вкрай невдале поєднання обставин. Несподіваний, жахливий за своєю жорстокістю теракт 7 жовтня. Складні бойові дії, які ЦАХАЛ веде у густонаселеному секторі Газа. І при цьому біля керма – абсолютно некомпетентний правий уряд.
Усе це позначилося на критичній позиції, яку зайняв Міжнародний суд ООН у Гаазі. Останніми днями з’явилися й інші ознаки, що ситуація ускладнюється.
Діагноз: Бен-Гвір усієї системи
Найяскравішим свідченням безумства, яке диктує нинішній уряд, є поведінка поліції та Управління в’язниць. Вони постійно намагаються задобрити клоуна, який нібито відповідає за національну безпеку – Ітамара Бен-Гвіра.
Це проявилося у затриманні та стрімкому звинуваченні Ярден Ман – активістки з Реховота, яку звинувачують у нападі на міністра Ідіт Сільман («Лікуд»). Сільман фігурувала вже в кількох подібних інцидентах і не заслуговує репутації людини, на чиї свідчення можна покладатися.
Це також проявилося в тому, якого переслідування зазнали минулими вихідними демонстранти біля будинку прем’єр-міністра в Кейсарії.
Ще одна небезпечна подія, яка турбує начальника Генштабу ЦАХАЛу, пов’язана з тим, що вже майже тиждень відбувається на прикордонному переході Керем-Шалом на кордоні з Газою.
Під тиском американців і порушуючи обіцянки, дані своїм прихильникам, Нетаніягу дозволяє рух вантажівок з гуманітарною допомогою через цей перехід, які проїжджають територією Ізраїлю.
Рух вантажівок уже кілька днів порушується через демонстрантів, які блокують дороги. Сім’ї заручників вважають свій протест законним, стверджуючи, що поки їхні близькі утримуються в нелюдських умовах, немає жодних підстав для надсилання допомоги мешканцям Гази.
На практиці у цих заворушеннях беруть участь не лише родини. Головні учасники – ультраправі активісти з різних організацій, яких з ентузіазмом підбадьорюють члени коаліції.
ЦАХАЛ побоюється, що це ускладнить непрості стосунки з Єгиптом та посилить американську критику. Поліція не реагує на прохання армії втрутитися, що не може не пов’язуватися з особистістю Бен-Гвіра – міністра, який відповідає за поліцію.
І нарешті, вишнею на торті стала депутат кнесета Талі Готліб із «Лікуда». В останні дні вона відновила нападки на високопосадовців ШАБАКу, звинувачуючи їх у тому, що вони нібито заздалегідь знали або навіть сприяли вбивчим планам ХАМАСу під час нападу 7 жовтня.
Глава ШАБАКу Ронен Бар обґрунтовано поскаржився на те, що Готліб поширює брехню і наражає його людей на ризик, розкриваючи їхні особисті дані. Можна було б поставитися до цього як до чергового дивацтва Готліб, якби не особистість людини, яка підтримала цю тему на засіданні військово-політичного кабінету. Цією людиною була міністр транспорту Мірі Регєв.
Вона запитала голову ШАБАКу, що він думає про теорію змови. Як ми бачили нещодавно, Нетаніягу використовує Регев для нападок на високопоставлених військових, намагаючись їх залякати. Прем’єр-міністр не втрутився і цього разу. Нічого не зробив, щоб припинити поширення чуток. Можливо, всупереч його попереднім заявам, Готліб не так уже й сильно відхиляється від «лінії партії».
Джерело: Амос Харель, Haaretz. Фото: прес-служба ЦАХАЛу
