Що стоїть за антиізраїльськими випадами Еммануеля Макрона?
Франція цього четверга проведе міжнародну конференцію, щоб заручитися широкою міжнародною підтримкою припинення вогню в Лівані. Очікується, що на ній будуть присутні міністри закордонних справ європейських та арабських країн, а також високопоставлений представник США. Ізраїль, який останніми тижнями переживає напруженість у відносинах з Парижем і не був запрошений на конференцію, побоюється, що його інтереси не будуть враховані.
Нещодавно Франція вирішила обмежити участь ізраїльських оборонних компаній у престижній виставці озброєнь Euronaval у Парижі наступного місяця, що викликало критику в Ізраїлі.
Президент Франції Еммануель Макрон заявив нещодавно, що прем’єр-міністру Біньяміну Нетаніягу слід пам’ятати, що Ізраїль був заснований відповідно до резолюції Організації Об’єднаних Націй, а це означає, що Ізраїль повинен поважати міжнародні резолюції та органи. Нетаніягу відповів, що зауваження Макрона відображають незнання історії.
Крім того, на початку місяця Макрон закликав країни ввести ембарго на постачання зброї Ізраїлю, щоб покласти край війні в Газі та Лівані, що також викликало гнівну реакцію прем’єр-міністра Ізраїлю.
Незважаючи на публічну перепалку двох лідерів, вони підтримують незвично часті прямі контакти і за останні два тижні телефонували один одному тричі. Для порівняння, за той самий двотижневий період Нетаніягу говорив з президентом США Джо Байденом лише один раз — і це після півтора місяця без прямих контактів між ними.
Французьке дипломатичне джерело повідомило «ХаАрец», що переговори між Макроном і Нетаніягу були зосереджені на участі Франції в розв’язанні конфлікту в Лівані та можливому використанні французьких каналів зв’язку для роботи над припиненням вогню.
На відміну від США, Франція не тільки перебуває в контакті з політичним керівництвом Лівану — зокрема, зі спікером ліванського парламенту Набіхом Беррі, який вважається близьким до «Хізбалли», — але й напряму контактує з політичними представниками «Хізбалли».
Крім того, Франція має прямий канал зв’язку з іранцями: Макрон говорив з президентом Ірану Масудом Пезешкіаном півтора тижня тому, закликавши його публічно підтримати припинення вогню в Газі та Лівані. Макрон і Нетаніягу зідзвонилися два дні потому.
В останній з трьох телефонних розмов, у понеділок, Макрон сказав Нетаніягу, що смерть лідера ХАМАСу Ях’ї Сінуара — це можливість для Ізраїлю оголосити про перемогу і завершити війну в Газі та Лівані.
Тому майбутня конференція, організована Францією, викликає занепокоєння в Ізраїлі.
Високопоставлений ізраїльський чиновник повідомив «ХаАрец», що конференція буде зосереджена в першу чергу на мобілізації міжнародних ресурсів для Лівану та розробці спільної міжнародної позиції щодо припинення війни.
«Друга тема може бути для нас проблематичною, тому що, якщо буде випущено спільну заяву з умовами [що вимагають] припинення війни, які суперечать нашій позиції, це може ускладнити нам життя в майбутньому», — сказав чиновник.
Хто впливає на позицію Макрона?
Тим часом зигзагоподібний підхід президента Еммануеля Макрона до Ізраїлю та палестино-ізраїльського конфлікту викликає питання не лише в Ізраїлі, але й у його власному оточенні.
Як пише Politico з посиланням на анонімних французьких чиновників, «деякі посадові особи навколо президента налаштовані дуже проізраїльськи, інші — пропалестинськи» і Макрон коливається між двома сторонами.
Йдеться про розбіжності між чиновниками міністерства закордонних справ і так званою дипломатичною коміркою Єлисейського палацу, де французький президент визначає міжнародну політику.
Департамент Північної Африки та Близького Сходу міністерства закордонних справ (відомий як ANMO), за словами колишнього французького дипломата, традиційно схильний “підтримувати палестинську справу, чинити тиск на Ізраїль і бажати обмежити постачання зброї до Ізраїлю”.
Однак, за словами Каміля Лона, заступника голови паризького офісу Європейської ради з міжнародних відносин, в останні роки «центр ваги Франції змістився в бік більш проізраїльської позиції». Її представляє конкуруюча течія, відома як «неокони» (неоконсерватори), яка домінувала в кабінетах при двох останніх міністрах закордонних справ.
Тим не менш з початком останнього раунду бойових дій французька політика стала більш критичною щодо Ізраїлю на тлі руйнувань і зростання кількості жертв серед цивільного населення сектора Газа.
Цей зсув став більш різким після того, як у вересні Ізраїль почав військову операцію в Лівані, колишній французькій колонії, що викликало побоювання більш масштабної регіональної війни.
Це стало невдачею для Макрона, який намагався деескалувати конфлікт. Ізраїльський прем’єр почав наступ якраз тоді, коли Париж думав, що він перебуває на порозі 21-денного припинення вогню між «Хізбаллою» та Ізраїлем.
Інсайдери кажуть, що дії Макрона не є частиною продуманої стратегії, а відображають сум’яття його позиції. «Часто здається, що президент повторює останнє, що йому сказали», — вважає колишній французький дипломат.
За його словами, політика Макрона на Близькому Сході «може змінитися протягом одного дня залежно від того, кого слухає президент».
Автор: Олександра Аппельберг
Фото: AP Photo Aurelien Morissard