Що робити зі студентськими протестами? Університети перед непростим вибором
Керівники університетів США справляються з найбурхливішою хвилею студентських демонстрацій з часів війни у В’єтнамі, використовуючи різні стратегії та отримуючи різні результати. Їм доводиться зважувати думки багатьох зацікавлених груп. Члени конгресу намагаються домогтися їхнього відрахування за розпалювання антисемітизму; донори загрожують відкликати фінансування; при цьому вони повинні зберігати свободу слова, а також створювати середовище, що сприяє навчанню та дослідженням. З’являються деякі зовнішні агітатори, котрі сподіваються ще більше розпалити ситуацію. І не забудьте, що студенти – як пропалестинські протестувальники, так і ображені протестами – платять за своє навчання і тому не лише учні, а й клієнти.
На даний момент по всій країні заарештовано понад 1500 студентів, і найближчими тижнями їх кількість, ймовірно, збільшиться. У деяких випадках поліцію викликали після того, як переговори або погрози академічними дисциплінарними стягненнями провалилися.
У Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі в середу вранці протести переросли у бійки. У вівторок увечері в Колумбійському університеті поліція штурмувала забарикадовану демонстрантами адміністративну будівлю та вивела велику кількість студентів зі зв’язаними за спиною руками.
Водночас у Браунівському університеті табір пропалестинських протестувальників був розпущений без особливої помпи після того, як керівництву та студентам вдалося домовитись.
ВНЗ застосовують такі різні підходи до протестувальників частково тому, що вони діють у правовій сірій зоні, яка перебуває на перетині двох груп прав учнів: права на вільне висловлювання та права здобувати освіту без утисків. Студенти користуються захистом свободи слова, але університети зобов’язані втрутитися, якщо вона переростає у переслідування. Існує різниця між захищеними висловлюваннями, такими як протести, акти громадянської непокори, за які на учнів можуть очікувати дисциплінарне стягнення, і більш кричущими діями, такими як насильство або погрози насильством.
Але де провести цю лінію не завжди ясно, і керівникам університетів доводиться діяти по ситуації, пише The Wall Street Journal.
Чиновники Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі не втрутилися негайно, коли наприкінці минулого тижня протестувальники розбили табір, посилаючись на політику університету залучати поліцію «тільки у разі потреби для захисту фізичної безпеки нашого кампуса».
Проте напруженість продовжувала наростати. Оскільки все більше студентів подавали скарги на переслідування при спробі пройти повз табір, а скупчення контрпротестувальників ставало дедалі агресивнішим, ВНЗ спробував новий підхід: увечері у вівторок була викликана поліція, щоб припинити бійки протестувальників, а заняття в середу були скасовані.
Два тижні тому в Колумбійському університеті поліція прочесала табір, заарештувавши понад 100 студентів. Президент Мінуш Шафік зіштовхнулася з різкою критикою за те, що деякі назвали надмірно агресивною реакцією на наметове містечко, яке, за словами учасників, залишалося мирним. Табір з’явився знову за день.
Потім адміністратори зустрічалися з переговорниками з табору протягом восьми днів, але заявили, що зрештою переговори зайшли в глухий кут.
Поліція знову увійшла до кампусу у вівторок увечері та заарештувала понад 100 людей після того, як група протестувальників захопила адміністративну будівлю.
Ймовірно, адміністрації інших навчальних закладів воліли б, щоби протести закінчилися шляхом переговорів. Однак вимоги демонстрантів не завжди це передбачають, зазначає The Economist. Деякі з них неясні; інші, такі як створення палестинської держави, навряд чи перебувають у межах компетенції президента коледжу; деякі безглузді.
Проте, принаймні, два ВНЗ досягли успіху в переговорах із протестувальниками, які розбили табори.
Після переговорів з адміністрацією протестувальники в Браунівському університеті погодилися розпустити свій табір, що проіснував тиждень, в обмін на зустріч, на якій вони представлять свої рекомендації щодо виведення активів із компаній, пов’язаних з Ізраїлем, членам правління університету. Після цього консультативний комітет надасть свою думку, а рада директорів ухвалить рішення у жовтні.
Адміністрація Північно-Західного університету також досягла угоди з групою, яка представляє більшість протестувальників, які розбили табір на території кампусу. Вони назвали угоду, укладену в понеділок, «стійким та деескальованим шляхом уперед», який підвищує безпеку та надає простір для свободи висловлювання поглядів, що відповідає політиці університету.
Протестувальники погодилися прибрати намети та дотримуватися правил університету до кінця семестру. Тим часом керівництво погодилося відповісти на запитання щодо своїх інвестиційних активів, відновити консультативний комітет з інвестиційних рішень, до якого увійдуть викладачі, студенти та співробітники, фінансувати двох палестинських викладачів, що приїжджають на рік і надати новий громадський будинок для студентів-мусульман.
Якщо переговори не дають результатів, а закони та правила порушуються, виклик поліції — це останній засіб в арсеналі університетської влади, який може мати неприємні наслідки для обох сторін. Але і демонстранти, і влада розуміють, що арешт може стати частиною стратегії громадянської непокори, оскільки необґрунтоване застосування сили привертає увагу та викликає співчуття.
Джерело: Олександра Аппельберг, “Деталі”
Фото: AP Photo/Ben Curtis
