Що пропонують лідери лівого табору та центристів? Нічого
Сезон виборів наближається, і табір “Тільки не Бібі” з трепетним хвилюванням очікує, що його очолить Нафталі Беннет, який, здається, вже готовий до вирішального бою з Біньяміном Нетаньягу. Ті, хто розчарувалися в Бені Ганці, Яїрі Лапіді, Гаді Айзенкоті та Гідеоні Саарі, зараз пов’язують свої надії з невдалим керівником “уряду змін”, який розраховує на повернення до влади. Колишній лідер правих радикалів має принести голоси “бібістів” табору, який колись називався “лівоцентристським”. Це дозволить, нарешті, відсторонити Нетаньягу від влади і назавжди відправити його додому.
У минулому Беннет зумів здійснити вдалий маневр і змінити Нетаньягу на посаді прем’єр-міністра. Він довів, що є цілеспрямованим політиком, який вміє знаходити спільну мову з оточуючими і поширювати гасла, які легко засвоюються. Давайте згадаємо деякі з них: “Припиняємо вибачатися”, “Ми більше боїмося військового прокурора, ніж Сінуара”, “Беннет переможе ХАМАС, Шакед переможе БАГАЦ”. І, найголовніше, Беннет не несе пряму відповідальність за катастрофу 7 жовтня. Але цього разу перед ним стоїть набагато складніше завдання, ніж під час його першої битви з Нетаньягу.
Першою проблемою Беннета і табору “Тільки не Бібі” є еміграція його прихильників. 80 000 осіб, які покинули Ізраїль незадовго до війни та після її початку – це противники Нетаньягу, які не захотіли й далі жити під його владою. Вони не кинуться скуповувати дорогі квитки на рейси “Ель-Аль”, щоб взяти участь у голосуванні. Нетаньягу може спокуситися можливістю провести вибори в найкоротші терміни, щоб опозиція недорахувалася десятків тисяч голосів своїх прихильників, які перебувають зараз у Греції, Португалії чи Таїланді.
Друга проблема табору “Тільки не Бібі” ще серйозніша. Це – відсутність якоїсь більш-менш зрозумілої альтернативи нинішній владі. Противники Нетаньягу висувають сьогодні дві справедливі вимоги – про повернення заручників і створення державної комісії з розслідування провалу 7 жовтня. Обидві вони спираються на принципи старого світу, що існував до смертоносної атаки ХАМАСу. Але що далі? У якому напрямку має рухатися держава після повернення заручників, незалежно від того, буде чи не буде створена державна слідча комісія?
У “бібістів” на це питання є зрозуміла відповідь: араби – це нацисти, трансфер є єдиним вирішенням проблеми, Трамп з нами. Ці гасла користуються широкою популярністю в Ізраїлі і часто звучать з телевізійних екранів. Нетаньягу підкріплює їх своїми обіцянками вічної війни та розширення кордонів держави. Він мчить у напрямку виборів на хвилі підйому релігійних і націоналістичних почуттів в армії, у світі культури та серед звільнених заручників.
Що цьому протистоїть? Нічого. Модель управління Газою, яку пропонує створити після закінчення війни Яїр Лапід, виглядає дуже заплутаною. Яїр Голан пропонує тривалу окупацію сектора (“щільний оперативний контроль”) і передачу частини його території під контроль “поміркованої палестинської влади”. Мені заздалегідь шкода копірайтера, якому доведеться створювати на основі цієї незрозумілої думки яскраве передвиборче гасло. Можливо, йому варто пошукати підходящу фразу в “Алісі в країні чудес”. Як і його товариші по опозиції, Яїр Голан, лідер того, що залишилося від лівого табору, ретельно уникає словосполучення “палестинська держава” і навіть набагато поміркованішого – “палестинська адміністрація”. Шкода, тому що праві в такій ситуації виглядатимуть переконливіше, пропонуючи окупацію, розгром і масову депортацію.
Трагедія лівих і центристів полягає у відсутності лідерів, здатних повернути до життя порядок денний ліберального табору. Йдеться про створення двох держав як основи мирного врегулювання близькосхідного конфлікту та про повну рівність між ізраїльтянами та іншими народами регіону. Так, такий товар буде непросто продати після 7 жовтня, але це – зрозуміла і справедлива ідея, що представляє ідеологічну та моральну альтернативу закликам до етнічних чисток, які лунають з рядів “бібістів”. І доти, поки хтось, нарешті, не наважиться вимовити слово “мир” без будь-яких вибачень, нам доведеться йти слідом за правими з табору “Тільки не Бібі”. Сьогодні в якості їхнього лідера виступає Беннет. Можливо, в його устах слово “трансфер” звучатиме не так страшно.
Автор: Алуф Бен
Джерело: “ХаАрец“
Фото: Олів’є Фітуссі
