Що перемога ультраправих у Франції означатиме для Європи, України та Ізраїлю?
Після того, як ультраправе «Національне об’єднання» обійшло суперників у першому турі парламентських виборів у Франції, президенту Еммануелю Макрону треба замислитися над тим, що незабаром йому, можливо, доведеться запросити прем’єр-міністра з ворожої партії очолити уряд.
Це буде не вперше, коли президент та прем’єр-міністр належать до різних політичних блоків. Для цього у Франції навіть є термін – «співіснування».
Прем’єр-міністри-консерватори Жак Ширак та Едуард Балладюр працювали з президентом-соціалістом Франсуа Міттераном у 1980-х та 1990-х роках, а прем’єр-міністр-соціаліст Ліонель Жоспен «співіснував» з Шираком на посаді президента з 1997 по 2002 роки.
Але якщо попередні політичні «пари» були представниками політичного мейнстріму, що сприяло співпраці, то з прем’єр-міністром із колись маргінальної партії домовитися може бути набагато складніше.
Особливо це стосується міжнародних відносин і тієї ролі, яку Франція відіграє як одна з лідерів Європи. У Брюсселі побоюються, що французький парламент, де домінують праві та ліві популісти, може саботувати оборонні плани ЄС та його підтримку України.
Хоча вважається, що президент має повні повноваження в галузі оборони та зовнішньої політики, насправді все не так просто.
Враховуючи, що бюджет має бути узгоджений у парламенті, будь-які нові оборонні фонди чи додаткові внески Франції до фонду допомоги Україні можуть бути заблоковані у Національних зборах.
Партія «Національне об’єднання» виступатиме проти зусиль Макрона щодо структурування європейської оборони та підтримки Франції як постачальника безпеки для європейців у разі зниження прихильності до США безпеки Європи.
У своєму прагненні залишити позаду образ маргіналів «Національне об’єднання», схоже, почало процес пом’якшення деяких зі своїх найжорсткіших позицій. Партія видалила з веб-сайту попередній маніфест, який включав заклик до зміцнення дипломатичних відносин з Росією, припинення військової співпраці з Німеччиною та виходу з інтегрованої командної структури НАТО.
Джордан Барделла, 28-річний формальний голова партії та протеже її лідера Марін Ле Пен, який претендує на пост прем’єр-міністра, нещодавно заявив, що не сприятиме виведенню Франції з єдиного командування НАТО «під час війни» в Європі, а також пообіцяв, що продовжить військову підтримку України, але, на відміну від Макрона, виступатиме проти постачання ракет великої дальності та відправлення військ в Україну.
Однак історична амбівалентність партії з цих питань може підірвати європейську єдність у момент, коли континент перебуває у стані кризи та під загрозою з боку Росії, тим більше, що лідер «Національного об’єднання» Марін Ле Пен відома своїми симпатіями до Володимира Путіна.
Іншим спірним питанням є розширення Європейського союзу за рахунок включення до нього України, Молдови та Західних Балкан. Макрон став одним із найзапекліших захисників цієї повістки в Європі, але «Національне об’єднання» її рішуче відкидає.
Крім того, у Брюсселі побоюються деградації прав і свобод у Франції, що неминуче позначиться на всьому європейському проекті. Центральна роль Франції в ЄС означає, що лише деякі з правил, що застосовуються до менших країн, могли б бути застосовні до Парижа, наприклад, якби Франція почала ігнорувати рішення судів ЄС про права на притулок або свободу ЗМІ.
«Якщо Франція почне порушувати фундаментальні права ЄС, Європейський парламент вимагатиме заморозити кошти Франції в ЄС. Але це буде набагато складніше, тому що Франція – друга за величиною країна ЄС та її чистий донор», – заявив депутат Європарламенту Даніель Фройнд, який очолив рішення завдання парламенту змусити Брюссель заморозити кошти для покарання за порушення верховенства закону в Угорщині та Польщі.
А що щодо Ізраїлю?
Що стосується війни в Газі, «Національне об’єднання» зайняло чітку проізраїльську позицію, прагнучи позбутися нальоту антисемітизму, який укорінився в історії партії, одночасно звинувачуючи вкрай лівих у ненависті до євреїв через їхню підтримку палестинської справи.
Невипадково у деяких колах в Ізраїлі успіхи ультраправих поспішили привітати.
Чи є альтернатива?
Однак ультраправий прем’єр-міністр у Франції – ще не даність. Все залежатиме від другого туру виборів.
Барделла вже заявив, що візьме на себе відповідальність за уряд лише в тому випадку, якщо «Національне об’єднання» матиме абсолютну більшість у парламенті.
Якщо ж явної більшості ультраправих не буде, законодавчий орган буде розколотий між нинішніми трьома основними блоками: правими, лівими і центристами, які, судячи з результатів першого туру, будуть у меншості.
Функціонування такого парламенту буде обмеженим. Це може паралізувати політичну систему країни і поставить під сумнів здатність Макрона управляти в час, що залишився до президентських виборів 2027 року.
Фото: AP Photo/Lewis Joly
