Що обрання в Ірані президента-реформіста означає для миру та для Ізраїлю?
Хоча мало хто має ілюзії про те, що новий іранський президент-реформіст Масуд Пезешкіан кардинально змінить напрямок державної політики, його обрання – скоріше, хороша новина для регіону, який, можливо, знаходиться на порозі великої війни.
Воно відображає пріоритети верховного лідера аятоли Алі Хаменеї: заспокоїти протестні настрої всередині країни, спробувати домовитися про зняття деяких санкцій, а головне утриматися від повномасштабної війни з Ізраїлем. Принаймні поки що.
Цілком не очевидно, наскільки щирі та довгострокові такі наміри. Ще менш очевидно, що їх буде реалізовано. Але з Пезешкіаном у ролі президента, у іранської влади є простір для маневру, тоді як у разі перемоги його супротивника, прихильника жорсткої лінії Саїда Джалілі, діалог і зі Заходом, і з власним розчарованим населенням вести було б набагато складніше.
Залежно від розміру бази підтримки, фракційних та інституційних зв’язків, економічної ситуації в країні та рівня особистих амбіцій іранським президентам у минулому вдавалося впливати на напрямок державної політики та формувати її деталі.
У ході своєї виборчої кампанії Пезешкіан звертав особливу увагу на соціальні зміни, які йому хотілося б зробити. Так, він неодноразово висловлювався проти політичних переслідувань політиків-реформістів; із симпатією відгукувався про протестний рух і критикував суворий ісламський дрес-код.
Однак він попереджав, що не всі бажані зміни залежать від нього, наголошуючи на обмеженості президентських повноважень в Ірані.
Пезешкіан опинився, можливо, у найскладнішому становищі порівняно зі своїми попередниками-реформістами. В останні роки політичне поле в Ірані посилено зачищалося, внаслідок чого прихильники жорсткої лінії сьогодні переважають у більшості державних та громадських інститутів, у тому числі у парламенті. За таких умов проводити реформістську програму буде важко.
Санам Вакіл, директор програми Близького Сходу та Північної Африки аналітичного центру Chatham House в Лондоні, заявив, що малоймовірно, що обрання Пезешкіана негайно призведе до політичних змін. “Але Пезешкіан ясно дав зрозуміти, що він спробує працювати через систему і всередині неї, щоб, можливо, створити в ній менш репресивне середовище”.
На питання зовнішньої політики вплинути значно складніше. Верховний лідер є остаточним арбітром під час ухвалення більшості рішень в Ірані, але «це не означає, що президент та його зовнішньополітична команда не мають значення», — вважає Алі Ваєз, директор іранського проекту в аналітичному центрі Міжнародна кризова група.
За його словами, президент та його кабінет реалізують зовнішню політику та мають великий вплив на дипломатичний апарат країни. Щодо цього президентство Пезешкіана сильно відрізнятиметься від того, що зробив би на цій посаді Джалілі, оскільки реформіст оточений «вершками іранської дипломатії».
Зокрема, обговорювалося, що пост міністра закордонних справ обійме Джавад Зариф, ключовий союзник Пезешкіана і реформіст, який уже обіймав цю посаду за президента Хасана Рухані. Саме завдяки зусиллям Зарифа було укладено ядерну угоду Ірану зі світовими державами 2015 року, яка призвела до зняття частини санкцій та вдихнула життя в іранську економіку (угода з того часу практично зірвалася).
Однак призначення Заріфа далеко не гарантоване. Також не гарантовано, що Пезешкіан – із Заріфом чи без – зможе досягти прогресу у відновленні ядерної угоди. Новий президент, напевно, зіткнеться з опором з боку парламенту, в якому домінують ультраконсерватори, які дуже критично ставляться до угоди із Заходом.
Крім того, можливо, і США не матиме великого бажання йти на поступки, особливо напередодні виборів: будь-який компроміс із Тегераном, на який піде Байден, може бути використаний проти нього його суперником Дональдом Трампом.
Однак про необхідність домагатися зняття санкцій говорили у своїх передвиборчих виступах усі кандидати незалежно від табору, до якого вони належать.
Очевидно, режим усвідомлює (навіть якщо не завжди визнає публічно), що полегшення тягаря санкцій та пожвавлення економіки є необхідними елементами його стійкості. Пезешкіан має кращі шанси домовитися із Заходом, ніж Джалілі чи хтось із консервативного табору. А якщо нова угода все ж таки не буде укладена, то режиму буде зручно звалити провину на «аутсайдера».
Щодо Ізраїлю, то Пезешкіан навряд чи змінить нинішню траєкторію відносин між двома країнами. Система іранських проксі, які діють у регіоні, за час війни в Газі довела свою ефективність, і навіть наймиролюбніший президент не міг би відмовитися від неї.
Під час передвиборчих дебатів Пезешкіан похвалив генерала Касема Сулеймані, керівника сил «Корпусу вартових ісламської революції», який був убитий внаслідок американського удару 2020 року.
“Я вважаю його джерелом національної гордості і соринкою в очах наших ворогів”, – сказав він.
При цьому програма Пезешкіана, вочевидь, не передбачає війни з Ізраїлем, яка б поставила хрест і на зближенні із Заходом, і на внутрішньополітичних перетвореннях.
Однак, як і в усіх інших випадках, останнє слово буде не за ним.
Фото: AP Photo Vahid Salemi
