Що насправді думає ХАБАД про Ітамара Бен-Гвіра та його крайню праву ідеологію
Лише небагато американських єврейських організацій та установ погодилися прийняти міністра національної безпеки Ізраїлю Ітамара Бен-Гвіра під час його першого офіційного візиту до США цього тижня.
Але серед тих, хто все ж запропонував гостинність і трибуну цьому вкрай правому і контроверсійному політику, одна назва особливо виділяється: ХАБАД.
Дійсно, непропорційно велика частина перебування Бен-Гвіра в США була присвячена візитам до установ ХАБАДу, а також зустрічам, організованим рабинами, пов’язаними з цим хасидським рухом.
Два заходи, організовані Товариством Шабтай — елітним єврейським клубом, що базується в Єлі, — були підготовлені рабином Шмулі Хехтом, хабадським рабином, який є його релігійним радником, і також брав участь у відкритті будинку ХАБАДу при цьому університеті. Перший захід відбувся 23 квітня поруч із кампусом у Нью-Гейвені, другий — наступного дня в ресторані на Мангеттені.
Ще один захід — збір коштів на користь хабадської громади, що базується в Хевроні — радикальному єврейському поселенні — був скасований в останній момент через “непередбачені зміни в графіку міністра”. Він мав відбутися в Краун-Гайтс у Єврейському дитячому музеї, який належить ХАБАДу.
Увечері в четвер Бен-Гвіра прийняли в штаб-квартирі ХАБАДу на 770 Істерн-Паркуей в Краун-Гайтс, де він виступив з промовою в головному залі і був зустрінутий як герой. Однак на вулицях за межами будівлі на нього чекали протестувальники. Наступного ранку він відвідав могилу рабина Менахема Менделя Шнеєрсона — останнього Любавицького ребе — у Квінсі.
Для більшості євреїв, включаючи ізраїльтян, Бен-Гвір знаходиться за межами прийнятного. У підлітковому віці він вкрав емблему з кадилака тодішнього прем’єр-міністра Іцхака Рабіна і заявив: “Ми дісталися до його машини. Дістанемося і до нього”. Через кілька тижнів Рабін був убитий.
Завжди в пошуку прозелітів
Учень затятого противника арабів рабина Меїра Кахане, Бен-Гвір має судимості за підбурювання до расової ненависті. За рекомендацією ШАБАКу йому було відмовлено в службі в армії, що вкрай рідкісне явище в Ізраїлі. Протягом багатьох років він з гордістю тримав у своїй вітальні фотографію Баруха Гольдштейна — поселенця, який влаштував бійню в Печері Патріархів у Хевроні 1994 року. А вже у складі нинішнього уряду він вихвалявся, що блокував угоди щодо звільнення ізраїльських заручників.
Чому ж тоді ХАБАД — рух, який пишається своєю теплотою, відкритістю, гостинністю та надпартійністю — приймає такого токсичного персонажа?
Якщо запитати у ХАБАДу, вони заперечуватимуть будь-який офіційний зв’язок із заходами в графіку Бен-Гвіра. Рабин Шмулі Хехт, скажуть вони, так, належить до ХАБАДу, але не представляє рух в офіційній ролі. Єврейський дитячий музей? Так, це установа ХАБАДу, але вона просто здає приміщення в оренду — і робить це для безлічі людей та організацій, які не мають відношення до ХАБАДу. Прийом у 770? Так, це дійсно світова штаб-квартира ХАБАДу, але вона захоплена відколотою групою, не визнаною самим рухом.
Моті Зеліґсон, директор зі зв’язків із пресою в ХАБАДі, нещодавно написав у відповідь на запитання про позицію ХАБАДу щодо Бен-Гвіра: «Схоже, ви наполягаєте, що Бен-Гвір, демократично обраний міністр Ізраїлю, має бути “позбавлений платформи” і скасований, що його не слід запрошувати на заходи, де його думка (хороша, погана чи жахлива) звучить без фільтра».
Отже, якщо здається, що ХАБАД одночасно і обіймає Бен-Гвіра, і дистанціюється від нього — на те є вагома причина. Достатньо поглянути на його цільову аудиторію. ХАБАД, мабуть, найбільший єврейський просвітницький рух у світі, що досяг вражаючих успіхів за будь-якими мірками. Понад шість тисяч постійних посланців («шлухім») працюють у більш ніж 100 країнах. На відміну від інших хасидських сект, замкнутих всередині себе, ХАБАД завжди в пошуку нових людей, і тому сприймається з підозрою іншими ортодоксальними напрямками — аж до того, що його називають «місіонерським» рухом.
Цільова аудиторія ХАБАДу — це не релігійні євреї, а скоріше нерелігійні. У США, де знаходиться найбільша база ХАБАДу, переважна більшість євреїв дотримується ліберальних поглядів і голосує за демократів. В останні десятиліття бурхливе зростання ХАБАДу спостерігається саме в університетських кампусах — центрах прогресивної думки, де він конкурує з більш старою організацією «Хілель».
Щоб продовжувати розвиватися в такому темпі, ХАБАДу необхідно враховувати чутливість типового американського єврея — чи то потенційного донора, чи студента. Тому зближення з одним із найбільш одіозних і небезпечних єврейських політиків світу — крок, м’яко кажучи, нерозумний.
Як зазначив Ісроель Нелберг у статті на сайті «Anash», що обслуговує глобальну спільноту хабадських шлухім: «Наша шліхут (місія) — достукатися до кожного єврея. Незалежно від того, за кого він голосує і в що вірить. І все, що може звузити це охоплення, навіть з найкращими намірами, заслуговує на перегляд.
Треба чесно зізнатися: є велика різниця між тим, щоб шанобливо і гостинно поставитися до людини — і тим, щоб офіційно надати їй платформу в самому серці «Любавича». Особливо якщо ця людина — політик, залучений до вкрай напруженої ізраїльської політичної ситуації».
Шлухім ХАБАДу та інші офіційні представники дійсно закликаються утримуватися від обговорення політики. Їм не слід висловлювати підтримку кандидатам або партіям — ні в Ізраїлі, ні в інших країнах.
На практиці, однак, у ХАБАДу є очевидна соціальна і політична повістка. Перш за все, це ортодоксальний рух, а отже, яким би відкритим і інклюзивним він не прагнув бути, він ніколи не виступить на підтримку абортів або одностатевих шлюбів.
Більше того, Любавицький ребе — рабин Шнеєрсон — рішуче виступав проти будь-яких мирних угод, що передбачали повернення територій, зайнятих Ізраїлем під час Шестиденної війни 1967 року. Саме його галахічна постанова з цього питання допомогла Біньяміну Нетаньягу вперше прийти до влади 30 років тому.
Ключову роль у перемозі Нетаньягу на виборах 1996 року, коли він виступав проти Шимона Переса всього через півроку після вбивства Рабіна, відіграла кампанія під гаслом «Нетаньягу — це добре для євреїв». Фінансував її австралійський гірничодобувний магнат Йосеф Гутнік, відомий як «особливий посланець ребе з питань цілісності Землі Ізраїлю». Гутнік сподівався, що прихід Нетаньягу до влади запобігне будь-яким подальшим розмовам про територіальні поступки.
Жорстка позиція ребе з цього питання не відрізняється від позиції партії «Єврейська міць», яку очолює Бен-Гвір. Тому не дивно, що місто з найбільшим відсотком виборців Бен-Гвіра — це Кфар-ХАБАД — єдине в Ізраїлі місце, повністю населене хабадниками.
Справжнє обличчя?
Якщо запитати у ХАБАДу, чи не порушує зайняття позиції з одного з найболючіших питань ізраїльської політики — «земля в обмін на мир» — їхніх зобов’язань щодо надпартійності, вони відповідатимуть, що йдеться не про політику, а про Галаху, оскільки постанова ребе мала галахічний характер.
Додамо до цього, що ХАБАД навіть не підтримує сіонізм. Насправді, ребе ніколи не відвідував Ізраїль. Однак, на відміну від інших хасидських груп, які люто протистоять сіонізму як світському руху, ХАБАД прийняв існування Ізраїлю як негалахічної держави і не заперечує проти того, щоб його члени служили в ізраїльській армії.
Зарано говорити, якої шкоди, якщо вона взагалі буде, завдасть руху зв’язок з Бен-Гвіром. Але функціонерам ХАБАДу варто було б прислухатися до попередження Аллана Надлера, професора релігієзнавства у відставці з університету Дрю (Нью-Джерсі).
Коментуючи повідомлення про напад на двох жінок з боку контрпротестувальників — імовірно пов’язаних з ХАБАДом — біля штаб-квартири руху, де мав виступати Бен-Гвір, Надлер написав у соцмережах: «Усім моїм дорогим одноплемінникам — особливо нео-ліберальним, неортодоксальним євреям — які продовжують кидати свої гроші в бездонну яму ХАБАДа: ось справжнє обличчя ХАБАДа, те, яке вони ретельно приховують від своїх наївних донорів».
Автор: Джуді Мальц
Джерело: «ХаАрец»
На знімку: ультраортодокс перед плакатом партії «Єврейська міць» у період виборів
Фото: AP Photo/Oded Balilty
