Що добре для Європи, добре для Ізраїлю, але не для прем’єр-міністра
Фраза, яка найбільше асоціюється із зусиллями нинішнього уряду щодо зниження вартості життя, звучить так: «Що добре для Європи, добре для Ізраїлю». Сумнівно, щоб той, хто її придумав, знав, яке політичне цунамі обрушиться на політику уряду через рік і сім місяців після найбільшої катастрофи та провалу в історії країни. Також сумнівно, що він знав, що провідні країни Європи, включаючи Великобританію, Францію та Іспанію, очолять його і здійснюватимуть сильний тиск на Ізраїль, щоб той припинив війну в секторі Газа і направив туди гуманітарну допомогу.
Можна припустити, що якби можна було відмовитися від цього гасла і замінити його іншим, це б і сталося. І не тільки через політичне цунамі, але й через те, що це дратує президента США Дональда Трампа, який розпочав глобальну тарифну війну, в якій і ізраїльські експортери вже стикаються з 10-відсотковими мита на продукцію, що експортується до США, тоді як намір полягає в тому, щоб ввести 17-відсоткові мита.
Програма міністра економіки Ніра Барката «Що добре для Європи, добре для Ізраїлю» загалом стосується регулювання. Вона передбачає, що якщо різні продукти отримали знак європейського стандарту, цього достатньо, щоб імпортувати їх до Ізраїлю без тривалих процедур стандартизації та бюрократії. І якщо такий процес не знадобиться в Ізраїлі, це може дещо знизити вартість імпортної продукції.
На практиці ця програма реалізується повільно, і її повні результати будуть видні, якщо взагалі будуть видні, протягом трьох років. При цьому виявляється, що існує великий розрив між тим, що добре для Європи, і тим, що робить Ізраїль. Що добре для Європи, а по суті, і для США, так це те, що викрадені повернуться додому і війна закінчиться. Це так само добре для Ізраїлю. Але не для ізраїльського уряду та його лідера.
В Європі втомилися від картин руйнувань і спустошень у секторі Газа, і тому вони погрожують Ізраїлю, що відновлення війни і приплив нових сил ЦАХАЛу в сектор Газа коштуватиме нам дорогої ціни.
Великобританія заморозила переговори щодо торговельних угод з Ізраїлем (після виходу Британії з Євросоюзу вона просуває нові торговельні угоди); такі країни, як Франція, Нідерланди та Іспанія, погрожують скасувати угоди про асоціацію, які регулювали економічні, торговельні та політичні відносини між Ізраїлем і Європейським Союзом протягом трьох десятиліть; Канада, Франція та Великобританія спільно погрожують санкціями проти Ізраїлю – і все це відбувається без чітко чутного голосу США.
Грізне мовчання Трампа, а також тиск, який здійснює його адміністрація, щоб доставити гуманітарну допомогу в Газу і зупинити війну, зробили свою справу. Цього тижня Ізраїль впустив у Газу десятки вантажівок, і вони продовжуватимуть прибувати туди і в майбутній період. Якщо погрози з-за кордону матеріалізуються, економічна ціна буде високою. Ті, хто думав, що з митами Трампа можна впоратися, перенаправивши торгівлю в Європу, виявили, що там можуть виникнути ще складніші торговельні умови.
І це не тільки торгівля, але також інвестиції та ряд проектів співпраці, які можуть завдати важкої шкоди ізраїльській економіці. Це відобразиться на нижчому економічному зростанні та шкоді для рівня життя, і це буде додано до і без того значної шкоди, завданої війною рівню життя всіх нас, що відображається у вищих податках і вищій вартості життя.
У нормальній країні першим, хто повинен був би говорити про економічні наслідки найтривалішої війни в історії країни і діяти, щоб мінімізувати шкоду, є міністр фінансів. Але у нас міністр фінансів Бецалель Смотрич є одним із перших, хто наполягає на продовженні війни в Газі як на головному пріоритеті і припиненні потоку гуманітарної допомоги.
На цьому тижні він заявив, що займається питаннями вартості життя «24/6,5», однак будь-хто, хто поглянув би на його розклад зустрічей, який нещодавно опублікувала асоціація «Успіх», не знайшов би в цьому жодного підтвердження. Смотрич в основному зацікавлений у зміцненні поселень в Юдеї та Самарії, державному перевороті та справах свого сектору.
Порожні обіцянки
Тим часом вартість життя в Ізраїлі зростає, частково в прямій залежності від війни та її наслідків. Візьмемо, наприклад, ціни на квартири, які з початку війни підскочили приблизно на 10%. Між Банком Ізраїлю та урядом йде дискусія з питання, що є причиною зростання цін.
Уряд стверджує, що це пов’язано з домовленостями банків щодо фінансування з підрядниками. Банк Ізраїлю заявляє: уряд вносить свій внесок завдяки контролю над земельними ділянками, наданню дозволів на будівництво та тому факту, що він запобіг в’їзду палестинських робітників до Ізраїлю з 7 жовтня. Проблема відсутності робітників призвела до затримок у будівництві та здачі квартир, і це завдає шкоди підрядникам, які намагаються перекласти витрати та відповідальність на уряд.
Збільшення ціни квартири на 10% означає додавання до середньої ціни квартири чверті мільйона шекелів. Для порівняння: реформа «що добре для Європи, те добре для Ізраїлю» має заощадити, за даними міністерства економіки, 6000 шекелів на сім’ю на рік.
Це оптимістичне припущення і порожня обіцянка. Ціна квартири — це реальність. І не тільки вона, але й висока процентна ставка, яка мала знизитися, але не знижується, тому що інфляція занадто висока. Це призводить до того, що виплати за іпотечними кредитами залишаються високими.
Чому інфляція висока? Частково це пов’язано безпосередньо з наслідками війни та необхідністю її фінансування. З початку року ПДВ збільшився на 1%, а також зросли ціни на електроенергію, воду, муніципальний податок, виплати національного страхування та податок на охорону здоров’я. Це призвело до ряду підвищень цін на продукти харчування — ви знайдете їх у найближчому до вас супермаркеті.
І подорожчали не тільки квартири та їжа, але й громадський транспорт (найближчими місяцями ми побачимо наслідки дій міністра Мірі Регев), і, звичайно ж, авіаквитки за кордон. Ще до падіння балістичної ракети в Ізраїлі та викликаної цим відміни рейсів ми спостерігали різкий стрибок цін на авіаквитки приблизно на 16% у квітні (свято Песах), і поки триває авіаційна криза — ціни будуть продовжувати зростати.
Є багато причин припинити війну, головна з яких — повернення викрадених та зменшення навантаження на резервістів, які змушені служити найдовші періоди часу в історії Ізраїлю.
Але політика уряду, спрямована на те, щоб затягнути цю війну ще далі (і здійснити часткові угоди із заручниками), вимагає високої ціни від службовців та працюючого населення, завдає шкоди міжнародному становищу Ізраїлю, а також завдає шкоди його економічному потенціалу, особливо якщо політичне цунамі посилюється. Міністр Смотрич не буде піднімати це питання на засіданнях кабінету політичної безпеки. Хто зробить це замість нього?
Автор: Самі Перец
Джерело: TheMarker
Фото: Срая Діамант
