Шанси Трампа на Нобелівську премію миру невеликі
Президент США Дональд Трамп домагається присудження йому Нобелівської премії миру й розгорнув агресивну публічну та закулісну лобістську кампанію, яка, схоже, активізувалася в останні дні перед оголошенням лауреата — 10 жовтня. Втім, експерти зазначають: його шанси — невеликі.
Трамп стверджує, що від моменту повернення до Білого дому в січні він поклав край щонайменше шістьом війнам, зокрема — збройному конфлікту між Індією та Пакистаном у травні, бойовим діям між Демократичною Республікою Конго та підтримуваними Руандою повстанцями, а також прикордонним сутичкам між Таїландом і Камбоджею.
Однак критики заперечують ці «успіхи», вказуючи, що конфлікти, припинення яких Трамп приписує собі, були обмеженими за масштабом, його роль — незначною, або ж ідеться про війни, що завершилися давно. Його спроби зупинити війну в Україні поки не мали успіху, а реалізацію плану щодо Гази ще належить побачити.
Нещодавно Трамп заявив на Генеральній асамблеї ООН: «Усі кажуть, що я повинен отримати Нобелівську премію миру» — зокрема за укладання «Авраамових угод», які нормалізували відносини між Ізраїлем і низкою арабських країн під час його першого президентського терміну у 2020 році.
Пізніше він сказав високопосадовим американським військовим, що не розраховує на перемогу: «Вони вручать її якомусь хлопцю, який узагалі нічого не зробив». І додав, що це буде «великою образою для нашої країни».
Публічними заявами зусилля Трампа не обмежилися. Як пише Bloomberg, спеціальний представник Трампа Стів Віткофф неодноразово порушував тему його кандидатури в приватних розмовах з європейськими колегами. Державний секретар Марко Рубіо також залучався до агітації за присудження Трампу премії.
Сам президент у липні телефонував міністру фінансів Норвегії та колишньому генсеку НАТО Йєнсу Столтенбергу, щоб обговорити не лише торгові мита, а й саму премію.
Експерти, знайомі з принципами Нобелівського комітету, зазначають, що перевага традиційно надається тривалим багатостороннім зусиллям, а не швидким дипломатичним перемогам. Комітет зазвичай оцінює сталість миру, зміцнення міжнародного братерства та непомітну, але ефективну роботу інституцій, що цьому сприяють. Як пише Associated Press, репутація Трампа може навіть зіграти проти нього — з огляду на його явну зневагу до багатосторонніх організацій та небажання визнавати проблему зміни клімату, яку вважають одним із головних викликів сучасності.
Більше того, агресивна кампанія самого Трампа може обернутися проти нього — комітет не захоче, щоб його вважали таким, що піддався політичному тиску.
Нобелівська премія миру, започаткована 1901 року за заповітом шведа Альфреда Нобеля, винахідника динаміту, має нагороджувати тих, хто зробив «найбільший або найкращий внесок у братерство між народами». Попри свій престиж, премія не раз ставала предметом суперечок.
Починаючи з нагородження 1973 року держсекретаря США Генрі Кіссінджера та лідера Північного В’єтнаму Ле Дик Тхо за переговори про припинення війни у В’єтнамі — і закінчуючи врученням премії Бараку Обамі у 2009 році лише через кілька місяців після початку його президентства — рішення комітету неодноразово викликали гнів і нерозуміння.
Нещодавно, у 2019 році, премію отримав прем’єр Ефіопії Абій Ахмед, а вже за рік він був втягнутий у громадянську війну в регіоні Тиграй, унаслідок якої, за оцінками дослідників, загинули сотні тисяч людей.
Прийом заявок на Нобелівську премію миру 2025 року завершився 31 січня — менш ніж за два тижні після повернення Дональда Трампа до Білого дому. Це означає, що нещодавні заяви про підтримку з боку прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу та прем’єр-міністра Камбоджі Хуна Манета будуть враховані лише під час присудження премії 2026 року. У червні Пакистан також заявив, що підтримає американського лідера в боротьбі за премію наступного року. Втім, відомо, що кандидатуру Трампа вже двічі висувала членкиня Палати представників, республіканка Клаудія Тенні — зокрема і цього року, «за роботу над Авраамовими угодами».
Єдина інша відома номінація Трампа на премію 2025 року була подана Олександром Мережком, головою парламентського комітету із закордонних справ України, який згодом намагався відкликати її, розчарувавшись в американському президентові.
Процес відбору лауреата Нобелівської премії миру оповитий таємницею. Раніше цього року список із 338 номінантів (серед них — 94 організації) мав бути скорочений до «довгого списку», чий розмір і склад не розголошуються. На цьому етапі експертам, офіційно пов’язаним із Нобелівським інститутом, доручають перевірку обґрунтованості різних номінацій.
У міру просування процесу — до короткого списку — або якщо комітету потрібно більше інформації про кандидатів, він звертається до міжнародних дослідників та експертів.
Обговорення п’яти членів Нобелівського комітету, яких обирає парламент Норвегії, засекречені на 50 років. Тож якщо Трамп не переможе 10 жовтня, історикам доведеться чекати півстоліття, щоб дізнатися, чи потрапив він узагалі до шорт-листа премії 2025 року.
Інститут досліджень проблем миру в Осло щороку складає власний прогнозний шорт-лист.
Цього року до числа потенційних переможців увійшли Комітет із захисту журналістів (The Committee to Protect Journalists) — американська організація, що виступає за свободу преси та критикує Ізраїль через убивства працівників ЗМІ в Газі та Суданські центри екстреного реагування (Emergency Response Rooms) — волонтерська мережа допомоги, яка діє у країні, охопленій війною. У цьому шорт-листі Трамп не фігурує.
Однак історія може не завершитися 10 жовтня, адже саме цього дня відкривається прийом заявок на премію 2026 року. Конгресвумен Клаудія Тенні пообіцяла й надалі висувати кандидатуру Трампа — «доти, доки він не буде удостоєний цієї заслуженої нагороди».
Авторка: Олександра Аппельберг
Фото: AP Photo / Alex Brandon
