Саудівська Аравія та США хочуть укласти пакт про взаємну оборону – з Ізраїлем чи без нього
Угода про нормалізацію відносин між Ізраїлем і Саудівською Аравією подається так, наче це нагорода, запропонована неслухняній дитині, щоб вона погодилася вжити гіркі ліки. Насправді, якщо така угода буде підписана, вона стане революційним кроком, який – на думку оптимістично налаштованих прихильників – не лише послужить стратегічним інтересам Ізраїлю, позначивши визнання арабським світом його існування та потребу в безпеці, а й відкриє безпрецедентні економічні можливості.
Така угода може вплинути і на інші мусульманські країни – наприклад, Індонезію, яка вже оголосила про свій намір встановити дипломатичні відносини з Ізраїлем, головним чином через надії на виконання всіх умов для можливого вступу до ОЕСР. Малайзія та Пакистан теж можуть взяти участь у такій угоді та створити разом із Ізраїлем так звану захисну стіну проти Ірану.
Однак Сполучені Штати та Саудівська Аравія дуже зацікавлені у підписанні оборонного пакту між собою, включаючи угоду, яка дозволить саудівцям розвивати незалежну ядерну програму навіть без нормалізації відносин з Ізраїлем. А нинішня ситуація така, що можливість саудівсько-американської оборонної угоди та схвалення ядерної співпраці між ними як частини угоди щодо нормалізації відносин з Ізраїлем робить власні інтереси обох країн заручниками ізраїльського уряду.
Це відбувається тому, що, згідно з існуючою схемою, без нормалізації відносин між Ізраїлем та саудівцями і оборонного договору між саудівцями та США підписано не буде, що поставить під загрозу саудівський ядерний план. Але в середу газета The Guardian повідомила, що Саудівська Аравія наполягає на «плані Б», згідно з яким дві країни розроблять низку угод щодо безпеки та обміну технологіями – як частину ширшої угоди за участю Ізраїлю.
За даними The Guardian, поки не припинено вогонь у Газі і поки прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаніягу продовжує чинити опір створенню палестинської держави, наполягаючи на військовому вторгненні в місто Рафіах на півдні Гази, саудівці прагнуть скромнішого плану, який виключає Ізраїль. Згідно з цим альтернативним планом США та КСА підпишуть двосторонню угоду в галузі оборони, що забезпечує допомогу Америки у створенні саудівської цивільної програми з ядерної енергії та співробітництво в галузі штучного інтелекту. Потім Ізраїлю запропонують угоду щодо нормалізації відносин із саудівцями в обмін на схвалення Ізраїлем рішення про дві держави. І «План Б» говорить, що саме завершення американо-саудівських угод не вимагатиме схвалення Нетаніягу.
Явний натяк на можливість розколу пролунав у заяві Держсекретаря США Ентоні Блінкена під час зустрічі Всесвітнього економічного форуму в Ер-Ріяді у понеділок. «Коли йдеться про нормалізацію відносин, я не збираюся говорити за сторону, яка нас приймає тут, але повідомляю, що в останні місяці ми вели інтенсивну спільну роботу, – сказав Блінкен у розмові з президентом форуму Борге Бренде. – Щоб рухатися вперед до нормалізації, потрібні дві речі: спокій у Газі та надійний шлях до створення палестинської держави. Тому якщо ми успішно закінчимо роботу між собою, то сподіваюся, що раптово стане реальним те, що було гіпотетичним чи теоретичним питанням».
Оборонний пакт зі Сполученими Штатами — це фундаментальна зміна для саудівців, які протягом десятиліть воліли вести військову співпрацю з американцями таємно. Після Другої війни в Перській затоці Саудівська Аравія видворила всі американські війська зі своєї території, вимагаючи прибрати і велику американську базу в Аль-Харджі. В результаті Катар став господарем найбільшої американської бази в Аль-Одейді і близько двох років тому піднявся до статусу старшого союзника США, який не входить до НАТО.
Приблизно через півтора десятиліття відносини між США і Саудівською Аравією погіршилися до безпрецедентно низького рівня. Зміни до гіршого були різкішими, ніж після терактів 11 вересня, у яких брали участь щонайменше 19 саудівців, або після вбивства саудівського журналіста Джамаля Хашоггі у саудівському консульстві у Стамбулі у 2018 році.
Через рік Саудівська Аравія отримала ляпас від тодішнього президента Дональда Трампа. Саудівці чекали на американську військову відповідь проти Ірану, який атакував великі нафтові об’єкти державної компанії Saudi Aramco. Але Трамп пояснив, що не збирається вживати заходів у відповідь, оскільки атака не була спрямована проти американських активів. Пізніше він уточнив, що готовий допомогти у захисті королівства, але тільки за певну плату.
Байден почав свій термін, сповнений люті та огиди до наслідного принца Мохаммеда бін Салмана та його королівства. Він пообіцяв ставитися до Саудівської Аравії як до держави, до якої його адміністрація не має жодного стосунку. Але минуло близько 18 місяців – за цей час вибухнула війна в Україні, поглибилася світова енергетична криза та зупинилися переговори про нову ядерну угоду з Іраном – і Байдену довелося потиснути руку бін Салману.
Однак навіть після візиту Байдена Саудівська Аравія не поспішила прийняти ідею створення «близькосхідного НАТО», запропоновану під час правління Трампа. Тим часом саудівці продовжували розвивати торговельні та військові відносини з Китаєм та Росією, зберігали нейтралітет у питанні антиросійських санкцій, і – близько року тому – надали Китаю важливу політичну можливість виступити посередниками між КСА та Іраном у відновленні їхніх відносин.
Саудівська Аравія, що вагається між своїм історичним союзником США, Китаєм та Росією, пояснила, що у глобальній стратегічній кампанії, яку американці ведуть проти двох своїх суперників, не можна нехтувати Близьким Сходом, і особливо країнами Перської затоки та Саудівською Аравією.
Оборонний пакт із королівством, незалежно від його відносин із Ізраїлем, став фундаментальним наріжним каменем «американської стіни», створеної для блокування руху Росії та Китаю на Захід. Такий оборонний пакт, можливо, і не зменшить комерційні зв’язки між Саудівською Аравією, Китаєм і Росією, як і не призведе до нового розриву між ними та Іраном – але, принаймні потенційно, може позбавити Китай можливості залишатися центральним гравцем у стратегічному рівнянні, у якому ключовими учасниками є саудівці.
Такий пакт змусить КСА відмовитись від простору для політичного маневру, але, схоже, це прийнятна для саудівців ціна за американські зобов’язання захищати їх у разі нападу.
Проте обсяг американських зобов’язань перед саудівцями все ще потребує подальшої деталізації, а крім того, його має затвердити американський Конгрес. Наприклад, неясно, хто визначатиме, що вважати нападом на Саудівську Аравію, який вимагає американської мобілізації. Чи напад на саудівські кораблі в Перській затоці або обстріл саудівської території ракетами хуситів з Ємену автоматично призводитиме до дій американських ВПС? Чи схвалять саудівці масовану американську військову присутність на їхній території? Як можна гарантувати, що американські технології справді будуть передані Саудівській Аравії?
Ці складні питання, можливо, вже вирішені в ході обговорень, про які Блінкен згадував раніше – проте він ще має переконати Конгрес підтримати дане рішення.
Здавалося, що питання нормалізації відносин між Ізраїлем та Саудівською Аравією не є перешкодою для потенційного оборонного пакту між королівством та США. Але все змінилося після 7 жовтня.
Спочатку Ер-Ріяд вимагав, щоб в обмін на угоду щодо нормалізації відносин з Ізраїлем було вжито певних заходів для «покращення умов життя палестинців». Але з того часу вони зумовили потенційну угоду вжиттям незворотних заходів щодо створення палестинської держави – вимога, яку ізраїльський уряд відмовляється вживати.
Принаймні публічно Саудівська Аравія не уточнює, що це за заходи. Однак, схоже, вони включають визнання Палестинської держави Радою безпеки ООН. Сполучені Штати виступили проти такої вимоги і наклали вето на аналогічну пропозицію, подану Раді безпеки 18 квітня.
Зрештою, американцям доведеться вирішувати, у чому полягають їхні життєво важливі стратегічні інтереси. Це особливо вірно, коли Ізраїль відноситься до угоди щодо нормалізації відносин із саудівцями як до мінного поля, яке не можна перетинати через політичні втрати, хоча його значення для безпеки і очевидно.
Джерело: Цві Барель, “ХаАрец”
Фото: Evelyn Hockstein/Pool Photo via AP
