«Саша не вірив, що виживе». Родичі заручників говорять зі ЗМІ
Увечері 16 лютого родини звільнених заручників Сагі Декель-Хена та Саші Труфанова дали першу пресконференцію в лікарні «Шиба».
Перед ЗМІ виступили Олена Труфанова, мати Саші, Сапір Коен, його дівчина, Авіталь Декель-Хен, дружина Сагі, та Йонатан Декель-Хен (його батько).
«Саша хотів, щоб я не чекала на нього»
«Саша сказав мені, що молився за мене. Він хотів, щоб я не чекала на нього, а знайшла людину, яку полюблю, — зізналася Сапір Коен. — Він не хотів, щоб я чекала на чоловіка, який, можливо, ніколи не повернеться додому. Він не вірив, що залишиться живим».
«З 7 жовтня у мене було лише дві мрії: вижити і знову обійняти Сашу. Сьогодні я хочу подякувати всім, хто допоміг здійснити ці мрії — солдатам, родинам загиблих, народу Ізраїлю. Тій частині нації, яка діяла і зробила все можливе, щоб змінити цю викривлену реальність. Дякую тим, хто прийняв це рішення. Ми маємо продовжувати боротися, щоб повернути всіх заручників додому», — заявила Сапір.
Олена Труфанова, мати Саші, сказала: «Сьогодні я повернула моє життя, моє серце. Саша повернувся живим і здоровим. Коли його викрали, йому прострелили обидві ноги. Це справжнє диво, що він зараз стоїть і ходить».
«Дякую депутатам кнесету, які підтримали угоду, дякую російському уряду за їхні зусилля, — продовжила Олена. — Я закликаю продовжувати домагатися звільнення Максима Харкіна та всіх інших заручників. Попри всю радість, я ні на хвилину не забуваю тих, хто все ще в полоні. Ми маємо зробити все можливе, щоб визволити їх прямо зараз».
«Я нарешті можу вийти з укриття»
Авіталь Декель-Хен, дружина Сагі, поділилася радістю: «Сагі, кохання всього мого життя і батько моїх доньок, повернувся додому. Після 498 днів у полоні ХАМАСу він стоїть на ногах, з величезною посмішкою і радістю в серці».
«Озираючись назад, я згадую, як 7 жовтня я стояла в «мамаді», з моїми доньками, вагітна на пізньому терміні. Я годинами чекала, коли Сагі повернеться, відчинить двері і випустить нас», — продовжила Авіталь.
«Були ті, хто казав мені, що я не витримаю цей шлях. А були ті, хто казав, що кінець буде щасливим. Я нагадувала собі, що йду разом із Сагі: він бореться за життя, а я — за надію, — розповіла дружина заручника. — Я знала, що неважливо, наскільки малі шанси, — Сагі все одно повернеться додому. Я сказала собі: якщо щось і переможе, то це наша любов. Коли він повернувся, я зрозуміла, наскільки це було правдою».
«Сагі не бачив сонячного світла з 7 жовтня. Він не знав, що сталося зі мною та дітьми. Лише за день до звільнення йому повідомили, що ми живі. Весь цей час він тримався завдяки любові. Вчора, коли я побачила Сагі, я вперше відчула, що можу вийти з того «мамаду» і почати нове життя. Тепер ми знову ціла родина — три доньки, мама і тато. Вчора Сагі вперше за 16 місяців побачив своїх доньок. Шахар вперше побачила свого батька очі в очі, а не на фотографії».
«Поряд з величезною радістю я не можу не думати про всіх дітей, які все ще чекають своїх батьків. Щодня вони прокидаються і питають: «Коли повернеться тато?». Ми маємо зробити так, щоб їм не треба було питати», — сказала Авіталь.
«Біль від втрат величезний. Друзі, яких більше немає, солдати, загиблі в боях… Завдяки їм ми стоїмо тут сьогодні, — продовжила вона. — Я хочу звернутися до всіх родин заручників: не втрачайте надію. Ми повернемо кожного, хто ще там. Іншого вибору немає.
«Сагі сказав мені вчора: «Добре, що вони пишуть про 498 днів у полоні, але по суті правильніше сказати, що ми пробули там 43 мільйони секунд пекла. Заручники не рахують дні, години чи хвилини. Вони рахують секунди».
«Я хочу сказати від свого імені і від імені Сагі, який просив про це, дякую всьому народу Ізраїлю», — закінчила Авіталь.
Йонатан Декель-Хен, батько Сагі, сказав: «Громада Нір-Оза зруйнована і чекає викрадених, які ще не повернулися. Потрібна була мужність, щоб досягти цієї угоди. Вона не ідеальна. Але тільки після всіх етапів угоди для всіх нас настане зцілення».
Фото: прес-служба ЦАХАЛу
