Санкції проти Ірану відновлені. Що далі?
Усі санкції ООН, призупинені в рамках угоди з Іраном 2015 року, знову набули чинності через місяць після того, як європейські держави запустили так званий механізм «миттєвого повернення» (snapback).
Відновлені санкції охоплюють ембарго на постачання зброї, заборони на поїздки, фінансові обмеження, заборони на діяльність, пов’язану з ядерною та ракетною сферою, а також заморожування активів осіб і організацій, внесених до санкційного списку.
Очікується, що відновлення санкцій ООН завдасть Ірану серйозного удару, попри те, що він уже стикається з масштабними заходами США та ЄС. Відмінність у тому, що санкції ООН мають міжнародну легітимність, вимагаючи від урядів, страхових компаній і банків у всьому світі їх ширшого дотримання.
Навіть якщо односторонні чи вторинні санкції будуть послаблені, обмеження ООН залишаться чинними й визначатимуть дії країн щодо Ірану.
Відновлення санкцій безпосередньо підірве здатність Ірану експортувати нафту, залучати інвестиції й фінансувати свій енергетичний сектор. Зокрема, буде обмежено можливість страхування перевезень і отримання фінансових послуг, необхідних для експорту нафти.
Обмеження банківської діяльності ускладнять продаж нафти та платежі, скорочуючи доходи уряду, що своєю чергою обмежить бюджетні можливості Тегерана, включно з субсидіями, зарплатами та соціальними програмами.
Окрім нафти, санкції посилять інфляційний тиск, ослаблять ріал і збільшать транзакційні витрати в ланцюгах постачання.
Приватний сектор зіткнеться з новими перешкодами в доступі до сировини, технологій та міжнародного банківського обслуговування, що поглибить ширшу економічну кризу в Ірані.
Алі Ганбарі, макроекономіст і колишній заступник міністра сільського господарства, передбачив подальше погіршення ситуації в найближчі місяці, пише Iran International.
«Іран очікує на складніший економічний період у другій половині іранського року (з вересня 2025 року по березень 2026 року)», — заявив він журналістам у Тегерані.
Він прогнозує скорочення економіки на 1–2% до березня 2026 року та зростання інфляції до рівня вище 54%.
«Спад був очікуваним через санкції та політичну напруженість, — додав він, — але масштаби інфляції створять ще більший тягар для бюджетів домогосподарств».
Такий рівень інфляції підірве реальні доходи й посилить соціальне невдоволення — чутливе питання для режиму.
Президент Ірану Масуд Пезешкіан наголосив, що Іран «повністю готовий до будь-якого сценарію» і що політика буде «відповідним чином скоригована з урахуванням нової ситуації». Він попередив, що ядерні переговори «стануть безглуздими» у разі відновлення санкцій, і підтвердив заперечення Тегераном наявності ядерних амбіцій.
Тим часом у Тегерані зростає тиск з боку прихильників жорсткої лінії. 28 вересня в парламенті мають розпочатися дебати щодо перегляду ядерної доктрини країни. Високопосадовці, які просувають цю дискусію, виступають за посилення потенціалу стримування, включно з можливістю виходу з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ).
Хоча Верховний лідер аятола Алі Хаменеї, який має найвищу владу у ключових питаннях зовнішньої політики, стверджує, що Іран не прагне створення бомби, дебати дедалі частіше ставлять під сумнів цінність ядерної стриманості.
Ісламська Республіка може також призупинити співпрацю з МАГАТЕ, яку влада погодилася відновити на недавній зустрічі в Каїрі. Західні держави й МАГАТЕ вимагають відповіді про стан великих запасів високозбагаченого урану.
Але тепер, коли санкції офіційно відновлені, постає питання, що ще США й країни ЄС можуть зробити, аби змусити Іран піти на поступки.
Вони можуть запропонувати зняти частину санкцій, але це складний процес, який навряд чи призведе до швидких поступок, на які розраховувала «євротрійка».
«США розіграли свою „козирну карту“, завдавши ударів по ключових іранських об’єктах. І хоча ядерна програма, безперечно, була відкинута назад, її не ліквідовано», — заявив агентству Reuters Ерік Брюер з аналітичного центру Ініціатива із запобігання ядерній загрозі.
«Іран не готовий виконувати умови США для укладання угоди. Але США, очевидно, все ще потребують домовленості для досягнення будь-якого стійкого рішення. Тож у багатьох аспектах ми повернулися до того, з чого починали».
Тим часом Іран стикається не лише з тиском Заходу через свою ядерну програму, а й із регіональними наслідками через можливість відновлення війни з Ізраїлем, яка завершилася у червні крихким перемир’ям.
З одного боку, загроза нової ескалації може стримати спроби Ірану просунутися у його ядерній програмі. З іншого — неминучість цього протистояння може, навпаки, посилити радикальні елементи режиму.
Авторка: Олександра Аппельберг
Фото: Office of the Iranian Supreme Leader via AP
