Санкції діють: ультраортодокси почали визнавати ЦАХАЛ і підкорятися Командуванню тилу
«Не слід покладатися на диво, де б ви не перебували» — саме таку однозначну вказівку опублікував учора в газеті «Яд Нееман» рабин Дов Ландо, духовний лідер литовського напряму ультраортодоксального юдаїзму. Зміст зрозумілий: усі мають підкорятися вказівкам Командування тилу, звільнити бомбосховища, які були переобладнані під житло або склади, не проводити масових зібрань чи просвітницьких заходів. Коротко кажучи — дотримуватися закону.
Для стороннього спостерігача це — очевидне застереження. Але з точки зору тонких нюансів ультраортодоксального суспільства — ця настанова є незвичною, можливо навіть історичною. Це може бути перший випадок, коли релігійне керівництво закликає до дотримання державних розпоряджень — без хитрощів і викручувань.
Важливе не лише саме послання, а й місце його публікації: його було розміщено у верхній лівій частині першої шпальти «Яд Нееман» — саме там, де зазвичай друкуються головні духовні настанови. Саме в цьому місці раніше вели боротьбу проти призову учнів єшив або проти осквернення суботи.
І саме тут було опубліковано вказівку дотримуватись вказівок Командування тилу. Лише нижче з’явилося звичне звернення до зміцнення у вірі та вивченні Тори як способу захистити народ Ізраїлю.
Хоча на практиці це поки що більше символічний акт. Вказівки з домівок рабинів не повністю узгоджуються з інструкціями тилу. Навчання у вищих єшивах продовжується у звичному режимі, хоча очевидно, що захищених приміщень бракує. Початкові навчальні заклади офіційно можуть працювати лише за наявності захисту. Але спробуйте вкласти 500 дітей у маленьке укриття за півтори хвилини — ще й з телефоном, настільки “кошерним”, що він блокує навіть ранні сповіщення.
Що ж змінилося?
Директива рабина Ландо відображає значні зміни у світогляді ультраортодоксального керівництва — у порівнянні з його сепаратистською і часто демонстративною поведінкою під час попередніх криз. Досі ультраортодокси сприймали державні вказівки лише як рекомендації. Часто — навмисно вчиняли навпаки, щоб продемонструвати свою відмінність і заперечити легітимність сіоністської влади.
Під час коронавірусу це проявилось у відкритому ігноруванні карантину: єшиви не закривалися, масові заходи тривали, навіть у розпал локдаунів.
Навіть під час нинішньої війни — «Мечі заліза» — після численних ракетних атак з Гази, Лівану і вже двох ударів з боку Ірану, не було чіткої вказівки дотримуватись інструкцій тилу.
“Люди війни”
Та нині спостерігається ще одне нововведення: у зверненні Ради старійшин Тори з’явився новий термін — “люди війни”. Це радикальна зміна риторики. Якщо раніше наголошувалося, що тільки Тора і дотримання заповідей захищають Ізраїль, без жодної згадки про ЦАХАЛ, то тепер сказано: «Сила Тори також захищає людей війни». Ймовірно, вперше в риториці йдеться про визнання ролі військових.
У цьому ж зверненні сили безпеки сучасного Ізраїлю порівнюються з біблійними подіями — зокрема, перемогою пророка Єзекії над армією Сеннахеріба в 700 р. до н.е. Ультраортодокси, що дотепер були повністю відчужені від самого поняття єврейської держави, починають проводити паралелі між біблійною історією та сучасним Ізраїлем. Раб Кук, певно, був би задоволений.
Зміни відбулися і в керівництві
Що ж сталося саме зараз? Єдине правдоподібне пояснення — суспільний та економічний тиск, що посилився впродовж останніх двох років. Сепаратизм, права без обов’язків, ізоляція — більше не працюють.
Найбільший вплив мав масовий розподіл повісток усім, хто підлягає призову. Хоча це реалізується поетапно, посил був чіткий: ви теж маєте служити.
Повістки не спричинили масового призову, але кожен молодий ультраортодокс зрозумів: він більше не може ігнорувати обов’язок захищати державу.
Ця зміна мислення торкнулася й керівництва. Послання рабина Ландо та Рада старійшин Тори — це реакція на чітку позицію Верховного суду, який дав зрозуміти, що дискримінація більше неприпустима. Вони змушені були перейти в оборону й — нехай неохоче — визнати роль військових.
І все це стало можливим лише з однієї причини: жорстка політика санкцій, запроваджена проти ультраортодоксального сектора — припинення фінансування єшив, субсидій на дитсадки, заборона на виїзд за кордон для ухилянтів, і, ймовірно, подальше скорочення пільг.
Це викликало справжній шок. Реакція — хоч і публічна — насправді є формою захисту та частиною боротьби за ухвалення нового закону про відтермінування призову.
Але лист рабина Ландо і рішення Ради старійшин — це вже не просто тактичний хід, а ознака глибокого зсуву у свідомості. Висновок один: потрібні подальші санкції.
Наті Токер, TheMarker
Фото: Гіль Коен Маген
