Саміт у Досі: багато гучних слів, мало конкретних дій

Вчорашній надзвичайний саміт лідерів арабських та ісламських держав у Досі став однозначною демонстрацією підтримки Катару після того, як Ізраїль минулого тижня завдав удару по будівлі в столиці Катару, намагаючись ліквідувати керівництво політичного крила ХАМАСу.

Учасники саміту погодилися, що Ізраїль помилився, атакувавши емірат. Але щодо того, що з цим робити, ясності було значно менше.

Сам Катар мало що може зробити, принаймні самостійно. Військова відповідь Ізраїлю навряд чи навіть розглядалася: Катар надто малий, щоб кинути виклик Ізраїлю, і його мета — уникати конфлікту, а не загострювати його.

Він також не може погрожувати розривом дипломатичних чи економічних відносин з Ізраїлем, адже таких у нього просто немає. Катар уже домігся одностайної резолюції Ради Безпеки ООН, яка засуджує авіаудари, і може спробувати притягнути Ізраїль до відповідальності в Міжнародному суді. Але ці кроки матимуть радше символічний характер.

Будь-яка серйозна відповідь має бути скоординована з іншими державами Перської затоки та арабськими країнами, яким історично непросто домовлятися між собою.

Наприклад, влада Катару закликала Об’єднані Арабські Емірати знизити рівень відносин з Ізраїлем. Емірати зробили кілька скромних кроків, викликавши заступника посла Ізраїлю та заборонивши ізраїльським компаніям брати участь у Дубайському авіасалоні в листопаді. Але на більше поки що не пішли (хоча ситуація може змінитися, якщо прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу виконає свою погрозу анексувати частини Західного берега).

Підсумкове комюніке саміту в Досі було сповнене шаблонних заяв і відображало реальність: держави Перської затоки не мають великого впливу на уряд Нетаньягу. Однак якщо вони не можуть тиснути на Ізраїль, то намагаються тиснути на його найближчого союзника.

Виступаючи після засідання Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ), генеральний секретар організації Джасем Мохамед аль-Будайві заявив: «Ми… очікуємо, що наші стратегічні партнери у Сполучених Штатах використають свій вплив на Ізраїль, щоб зупинити подібну поведінку… у них є важелі впливу на Ізраїль, і настав час їх використати».

Протягом десятиліть відносини між США та шістьма державами РСАДПЗ — Бахрейном, Кувейтом, Оманом, Катаром, Саудівською Аравією та ОАЕ — базувалися на угоді: США захищали держави Затоки, а ті гарантували надійні поставки нафти й газу.

Ця угода почала давати збої після спонсорованих Іраном атак на Саудівську Аравію у 2019 році та на ОАЕ у 2022-му, жодна з яких не викликала рішучої реакції з боку Вашингтона. Держави Затоки зараз хочуть більшого: не лише твердого зобов’язання, що Ізраїлю не дозволять знову завдати удару, а й формальніших гарантій безпеки.

У держав Перської затоки є важелі впливу на свого покровителя, але їм може бути складно їх використати. У 2020–2024 роках Катар був третім за величиною імпортером зброї у світі, поступаючись лише Україні (яка перебуває у стані війни) та Індії (чиє населення майже у 500 разів більше). Саудівська Аравія займала четверте місце; Бахрейн, Кувейт і ОАЕ увійшли до топ-25. США є найбільшим постачальником для кожної з цих країн. Держави Затоки могли б звернутися до інших країн, що послабило б вплив США в регіоні та завдало б шкоди їхній військовій промисловості.

Однак у реальності це не так просто. Закупівля зброї у конкурентів США не лише розізлила б союзника, а й створила б практичну проблему: системи з Росії та Китаю несумісні з обладнанням, яке виробляють країни НАТО.

Держави Затоки могли б збільшити інвестиції у власне виробництво озброєнь, що вже є метою Саудівської Аравії та ОАЕ, але для реалізації таких кроків потрібен час.

Інший важіль — економічний. У травні президент США Дональд Трамп здійснив чотириденну поїздку Саудівською Аравією, Катаром та ОАЕ. Він повернувся додому, хизуючись угодами на 2 трлн доларів. Країни Перської затоки можуть пригрозити скасувати частину запланованих інвестицій. Однак і тут вони ризикують не лише покарати Трампа, а й поставити під загрозу власні зусилля з диверсифікації економіки.

Навіть якщо країни Перської затоки зараз не в тому становищі, щоб висунути Трампу ультиматум, вони більш ніж красномовно окреслили дилему. З одного боку — давній союз США (і особисто Трампа) з клубом багатих проамериканських монархій; з іншого — його безмежне потурання Нетаньягу.

Вашингтону тепер доводиться працювати над зіпсованими відносинами. Держсекретар Марко Рубіо сьогодні після візиту до Ізраїлю відвідав Катар, де зустрівся з еміром шейхом Тамімом бін Хамадом Аль Тані та його помічниками.

Рубіо заявив, що Сполучені Штати працюватимуть з Катаром над якнайшвидшим укладенням угоди про безпеку, попри воєнні дії Ізраїлю. Він також попросив Катар продовжувати посередницькі зусилля для досягнення перемир’я в секторі Газа.

Сам Трамп кілька разів наголосив, що Ізраїль не поставив його до відома перед ударом по Досі — що може бути неправдою. Президент також заявив, що його відданість давнім партнерам залишається чинною.

«Ми з ними. Знаєте, вони були чудовим союзником, — заявив Трамп журналістам у Білому домі. – Катар був чудовим союзником, але в нього теж дуже складне життя, тому що він перебуває в самому центрі подій».

Авторка: Олександра Аппельберг

Фото: Nathan Howard/Pool Photo via AP