Садок у Нешері, в якому вибухнув безпілотник: слово надається батькам
Минула доба з того моменту, як у дворі дитячого садочку в північному містечку Нешер вибухнув безпілотник і лише кмітливість виховательки Сари Яссур допомогла запобігти страшній трагедії.
Що відчувають батьки дивом урятованих дітей? Чи готові вони до того, що діти продовжуватимуть очне навчання чи вони за переведення навчального процесу до «Зуму»?
На ці та інші питання «Деталей» відповіла Арбель (Ім’я вигадане. Справжнє ім’я зберігається в редакції), мати одного з малюків із цього садка.
— Садок привели до ладу дуже швидко, — повідомила вона останні новини, — і діти вже сьогодні повернулися туди. Малюкам, особливо нашим, рутина критично важлива (йдеться про садок для дітей з особливими потребами, — прим. Т.В.)
— Я так розумію – це був не вперше, коли діти спускалися в укриття?
— Діти це робили регулярно. Ще до того, як у нашому районі пролунала перша сирена – персонал їх добре підготував. Їм читали спеціальну книгу, яка у невимушеній формі, відповідно до дитячого світосприйняття, розповідає, що таке «тривога», що потрібно при цьому робити, як реагувати. Коли почалися обстріли півночі, вихователька Сара відводила дітей в укриття, навіть коли звуки тривоги були ще далеко, не в нашому районі. Йдеться про дітей в аутичному спектрі, які не завжди можуть швидко організуватись, тому було таке правило – коли буде справжня тривога, всі вже будуть у безпеці.
— Чи посилилося ваше відчуття тривожності після цього інциденту? Чи не стали ви думати забрати його з саду?
— Загальна тривожність посилилася, але вона не пов’язана з дитячим садком. Там працюють чудові професіонали і я покладаюсь на них на сто відсотків. Я знаю, що моя дитина в добрих руках. І йому краще продовжувати ходити туди. Після таких випадків може виникнути бажання закритися в укриті на тиждень і нікуди не виходити, але я гадаю – для дітей це не правильне рішення.
— Як ви дізналися про те, що сталося?
— Про те, що сталося, ми дізналися безпосередньо від Сари: вона надіслала нам фото дітей в укритті, і написала, що вони в безпеці. І щойно безпілотник розірвався у дворі – вона одразу заспокоїла всіх у батьківському чаті. Ми, звичайно, пережили шок, але це був не той шок, якби все пішло інакше.
— Що ви відчуваєте по відношенню до виховательки Сари після інциденту?
— Ви не повірите, але моя думка про неї не змінилася. Люди, які йдуть працювати в систему в систему спецосвіти – це люди із золотим серцем і я знала, що вона поведеться так, як вона повелася. Також інші вихователі та помічники вихователів були на висоті.
— Як ваша дитина пережила те, що трапилося?
— На нього це, безперечно, вплинуло. Він поки що не може це висловити словами, але це відбивається у поведінці. Він почав вимагати більше уваги. З дітьми у спектрі це непросто – ми намагаємося весь час «розшифрувати» його поведінку, і головне – дати йому якнайбільше уваги, любові та обіймів. Садик, у свою чергу, також проводить роботу над тим, щоб діти змогли когнітивно опрацювати цей інцидент, відповідно до їх віку та особливостей.
— Що ви ще хотіли б розповісти нашим читачам?
— У всій цій історії є певний смисловий перекіс, усунення акцентів. Сара – справді герой та золота людина. Але поряд з тим, що ми віддаємо належне професіоналізму працівників саду, ми маємо не забувати і про те, що цей інцидент – це ще страшний прорахунок нашої системи безпеки. І саме в цьому напрямку варто було б добре попрацювати.
Фото: Pixabay
