Роззброєння «Хізбалли» вже не здається утопією
Ідея роззброєння «Хізбалли» колись здавалася недосяжною. Але нині, коли угруповання послаблене воєнною кампанією Ізраїлю, зазнає тиску з боку ліванської держави, а його покровитель Іран веде переговори зі США, це завдання виглядає ближчим, ніж будь-коли.
«Хізбалла» була єдиною групою, що відмовилася скласти зброю після громадянської війни в Лівані 1975–1990 років. Завдяки арсеналу, який свого часу вважався потужнішим за озброєння ліванської армії, вона довго позиціонувала себе як головний захисник країни від ізраїльської агресії.
Проте запаси озброєння і керівництво угруповання серйозно постраждали внаслідок понад річного збройного протистояння з Ізраїлем, яке спустошило частини Лівану й призвело до загибелі багатьох лідерів, зокрема багаторічного очільника Хасана Насралли.
Ослабла «Хізбалла» і в політичному плані: зміна балансу сил дозволила Лівану вперше за понад два роки обрати президента й сформувати уряд — раніше саме опір «Хізбалли» блокував ці процеси.
Відповідно до перемир’я від 27 листопада, «Хізбалла» мала вивести свої сили на північ від річки Літані й демонтувати військову інфраструктуру на півдні, а ліванська армія — зайняти ці райони. Ізраїль мав вивести свої війська, але досі утримує п’ять стратегічних позицій і регулярно завдає ударів по цілях «Хізбалли».
Ліванська армія переважно виконала зобов’язання: вилучила зброю та демонтувала інфраструктуру «Хізбалли» вздовж кордону. За даними джерел AFP, угруповання добровільно передало армії близько 190 з 265 своїх позицій на південь від Літані.
Втім, Бейрут не наважується торкатися арсеналу «Хізбалли» на півночі — через нестачу сил і страх перед новою громадянською війною. Президент Лівану Жозеф Аун, який виступає за державну монополію на збройні сили, вважає, що питання потребує національного діалогу.
Журналістка та дослідниця Ханін Гаддар зазначає: роззброєння «Хізбалли» — лише питання часу. Альтернатива — примусове роззброєння з боку Ізраїлю. Проте нинішні лідери угруповання, ймовірно, намагаються виграти час і зберегти свою силу.
Одним із варіантів було б включення бійців «Хізбалли» до складу регулярної армії, але це навряд чи прийнятно для США чи Ізраїлю. Дослідник Карім Бітар наголошує: без згоди Ірану «Хізбалла» навряд чи добровільно здасть зброю.
Однак Іран може розглянути можливість поступок у переговорах із США — особливо після змін у Сирії, що ускладнили постачання озброєнь «Хізбаллі».
На думку експерта Вашингтонського інституту Девіда Шенкера, нині — унікальний момент для Лівану, аби відновити суверенітет. Попри ризики, наголошує він, кращого моменту для роззброєння «Хізбалли» — добровільного чи примусового — може вже не бути.
Олександра Аппельбер, «Деталі»
Фото: AP Photo/Hassan Ammar
