Розкрито: Нетаніягу кілька разів пропонували ліквідувати Сінуара. Він відмовився
Після 7 жовтня, коли силові відомства почали оцінювати глибину провалу, Біньямін Нетаніягу вступив у бій, щоб захистити свій імідж. Образ «пана Безпека» він створював протягом усього свого політичного життя. І багато ізраїльтян повірили йому.
Відтоді вже понад рік сам прем’єр-міністр та його соратники намагаються перекласти провину за провал на будь-кого — армію, розвідку, ШАБАК, аби лише зняти відповідальність із самого Нетаніягу.
Провал військових очевидний, і він теж має стати предметом розслідування державної комісії. Але очевидний й інший факт. 7 жовтня з гуркотом зруйнувалася багаторічна доктрина Нетаніягу. Доктрина нерішучості, «тиші в обмін на тишу». Доктрина, в рамках якої Нетаніягу віддавав перевагу не ліквідації лідерів ХАМАСу, а умаслюванню їх валізами з катарськими грошима.
12-й канал ІТВ випустив увечері 23 листопада розслідування, з якого з’ясувалося: за кілька років до 7 жовтня керівники спецслужб неодноразово пропонували Нетаніягу ліквідувати Ях’ю Сінуара та Мохаммеда Дейфа. Він раз за разом відмовлявся.
Що знав і чого не знав прем’єр-міністр перед 7 жовтня? «Деталі» обрали головне з розслідування телеканалу.
У лютому 2018 року ізраїльська військова розвідка (АМАН) отримала достовірну інформацію про те, що ХАМАС хоче спробувати прорвати захисну огорожу на кордоні з Газою та атакувати найближчі кібуци.
Починаючи з 30 березня 2018 року угруповання організувало масові заворушення на кордоні між сектором Газа та Ізраїлем. Вони тривали до 15 травня. В їх рамках тисячі молодих палестинців щоп’ятниці збиралися біля прикордонної огорожі, намагалися пошкодити її палаючими шинами, кидали каміння та пляшки із запальними сумішами. Ізраїльські військові відповідали спецзасобами та вогнем на ураження.
Приблизно в той період було записано інструктаж, який Ях’я Сінуар провів високопоставленим командирам ХАМАСу.
«Щоп’ятниці після молитви ми будемо приводити молодих чоловіків і жінок Гази до огорожі, ми оплатимо їм цей захід. Все має закінчитися бігом до огорожі та спробою прорвати її. На кожній точці будуть десятки бійців «Нухби». Вони побіжать у кібуци і вже будуть знати, що робити», — сказав Сінуар.
Наталі Френкс у 2016-2018 роках служила спостерігачкою на кордоні з Газою і демобілізувалася приблизно за п’ять років до 7 жовтня 2023 року. Але, схоже, вже тоді вона розуміла, що насувається буря.
«Білі пікапи біля огорожі були чимось звичайним. Були випадки, коли люди перетинали огорожу, і це відбувалося постійно. Ми завжди казали, що якщо вони [терористи ХАМАСу] захочуть, то зможуть», — згадує вона.
«Проблема не в тому, що розвідка не знала, а в тому, що Ізраїль, знаючи про ситуацію в цьому районі, не діяв активно», — сказав журналістам Цвіка Хаузер, колишній голова комісії з закордонних справ і оборони.
Інформація про плани ХАМАСу щодо масового вторгнення в Ізраїль була добре відома Нетаніягу ще з 2014 року, стверджують журналісти 12-го каналу.
Ознайомившись із планами вторгнення, Нетаніягу прийняв рішення побудувати на кордоні з Газою високотехнологічну загороджувальну огорожу.
Основна частина її вартості — 3,5 мільярда шекелів — була вкладена в підземну частину і блокування тунелів і лише 3% суми, 122 мільйони шекелів, — у наземну частину огорожі. Щодо наземної частини, Нетаніягу свого часу заявив, що огорожа «запобігне проникненню терористів на нашу територію на рівні землі».
Недостатньо міцний паркан
Насправді наземний паркан не був призначений для запобігання масовому проникненню в Ізраїль. Він міг, у кращому випадку, затримати терористів на 15 хвилин. Пролом у ньому можна зробити звичайним трактором.
Технологічна система також була розрахована лише на те, щоб запобігти вторгненню через окремий пролом. У будь-який момент спостерігачка ЦАХАЛа могла активувати лише один кулемет в автоматизованій кулеметній системі на паркані. У той час у уряді були люди, які попереджали про небезпеку масового вторгнення.
«Я завжди казав, що головна небезпека — це не банда чи 20 банд, які одночасно проникнуть через тунелі, а атака тисяч бойовиків, які застануть нас зненацька, прорвуть паркан і проникнуть у кібуци та на бази», — говорить доктор Юваль Штайніц, голова правління оборонного концерну «Рафаель», колишній міністр та член кабінету міністрів від партії «Лікуд».
Однак прем’єр-міністр та військове керівництво продовжували виходити з хибного робочого припущення, що загроза вторгнення з Гази усунена. ЦАХАЛ значно скоротив сили дивізії «Газа» на кордоні із сектором.
2018 рік. Ліквідувати лідерів ХАМАСу — чи завалити їх грошима?
Улітку 2018 року, після заворушень біля паркану, чергової ескалації та ракетних обстрілів Ізраїлю, уряд проводить невелику нараду. Її мета — визначити, куди рухатися далі, якою має бути політика щодо Гази та ХАМАСу.
За столом сидять п’ятеро людей, зокрема прем’єр-міністр, міністр оборони Авігдор Ліберман, а також офіцер розвідки міністерства оборони в канцелярії Нетаніягу генерал-майор Офер Гутерман. «На зустрічі виникла напруга та суперечки між Нетаніягу та Ліберманом», — згадує він.
Гутерман підтвердив, що Нетаніягу не хотів ліквідовувати лідерів ХАМАСу.
«Однією з запропонованих альтернатив було проведення масштабної ліквідації верхівки ХАМАСу. Інший варіант полягав у стримуванні ескалації немілітарними засобами», — розповідає офіцер.
За його словами, саме другий варіант обрав Нетаніягу. Міністр оборони Ліберман і тодішній глава ШАБАКу Надав Аргаман виступали за ліквідацію Ях’ї Сінуара та Мохаммеда Дейфа. Нетаніягу відхилив їхню позицію.
Натомість прем’єр-міністр відправив главу «Моссаду» Йосі Коена до Катару. Йому наказали попросити катарців розпочати переведення коштів до Гази, які раніше надходили Палестинській адміністрації.
Подібне розповідав і сам Надав Аргаман 7 березня 2024 року на щорічній конференції Інституту досліджень національної безпеки (INSS). За його словами, Нетаніягу не хотів ліквідувати главу ХАМАСу.
«Сінуар досі живий, — сказав Аргаман, — тому що Держава Ізраїль і прем’єр-міністр Нетаніягу не хотіли «пригод» у Газі. Було кілька можливостей ліквідувати його. Я неодноразово порушував питання про ліквідацію Сінуара перед прем’єр-міністром. Таке ж питання порушували й попередні глави ШАБАКу. Якби ми раптово атакували ХАМАС, ми були б у зовсім іншій реальності».
Але повернімося до 2018 року. Катарці побоювалися відкрито переводити гроші ХАМАСу — адже він визнаний терористичною організацією. А це означає, що той, хто відкрито переведе йому гроші, опиниться під міжнародними санкціями.
Однак Нетаніягу заспокоїв катарську владу й надіслав їм лист із його підписом, що підтверджує переведення коштів. Водночас він вів переговори зі США, щоб переконати їх у тому, що ці перекази не слід вважати фінансуванням тероризму.
Тим часом Нетаніягу отримав однозначну розвідувальну інформацію про те, що Катар фінансує не лише політичне, а й військове крило ХАМАСу, як мінімум через секретні канали. Проте це не завадило йому відкрити шлях до Гази для валіз із катарськими грошима.
Валізи з готівкою прибули, але мир не настав. Через кілька днів ХАМАС випустив по Ізраїлю сотні ракет. У відповідь Нетаніягу запропонував нове перемир’я. Гроші з Катару продовжили надходити в Газу. Ліберман подав у відставку, заявивши, що не згоден із «капітуляцією перед терором».
Тимчасове перемир’я виявилося вигідним і для ХАМАСу. За даними 12-го каналу, Нетаніягу отримував розвіддані про те, що значна частина катарських грошей потрапляла до рук ХАМАСу. Група використовувала їх для нарощування бойових сил і будівництва тунелів. «Моссад» і ШАБАК переконували Нетаніягу скасувати систему передачі готівки ХАМАСу, але він наполіг на своєму.
Нетаніягу ненавидить ризик
У 2019 році у відносинах між ХАМАСом і катарцями спалахнула криза. Катарська влада погрожувала припинити передачу валізок з готівкою.
Зі схвалення Нетаніягу тодішній голова Південного командування Герці Халеві вилетів до Катару, щоб переконати місцеву владу, наскільки важливо продовжувати переказувати гроші ХАМАСу.
Колишній депутат Цвіка Хаузер у минулому був одним із близьких довірених осіб прем’єра. «Нетаніягу ненавидить ризик і дотримується довгострокової стратегії пасивності. Краще не діяти, ніж діяти», — так він описує характер голови уряду.
«Тому з роками ми бачимо його нездатність прийняти рішення і опиняємося в ситуації людей, що позичили гроші на сірому ринку. Ви отримуєте гроші протягом короткого часу, але в довгостроковій перспективі виплачуєте складні відсотки», — сказав Хаузер.
Ці накопичені «відсотки» виразилися в тому, що війни Ізраїлю були перенесені з ворожої території на територію самої країни. По суті, відбулася тиха зміна концепції безпеки. Замість нападу була прийнята політика оборони, заснована на можливостях «Залізного купола», високотехнологічній прикордонній огорожі, а іноді й тимчасовій евакуації населення.
Троє голів ШАБАКу — Йорам Коен, Надав Аргаман і Ронен Бар — неодноразово наполягали на ліквідації Сінуара і Дейфа. До них приєднувалися і керівники «Моссаду», але Нетаніягу майже завжди дотримувався позиції армії — не усувати.
Це відбувалося не тільки щодо ХАМАСу. Керівник «Ісламського джихаду» в Газі Абу аль-Ата зводив Ізраїль з розуму. Він вів самостійну політику безперервних обстрілів. ШАБАК рекомендував його усунути. Нетаніягу протягом цілого року відмовлявся, поки під час передвиборчої конференції не пролунав сигнал тривоги і прем’єру не довелося терміново ховатися в укритті. Лише після цього він схвалив ліквідацію.
У квітні 2021 року стався черговий масований ракетний обстріл з Гази. Цього разу до позиції ШАБАКу приєднується ЦАХАЛ, Дейф і Сінуар мають бути усунені. Нетаніягу знову відмовився.
Щось подібне відбувалося не тільки у випадку з Газою. Багато років головною мішенню Ізраїлю був командувач силами «Кудс» Корпусу вартових ісламської революції Касем Сулеймані. Ізраїль кілька місяців планував операцію з його усунення, але в останню хвилину Нетаніягу відступив і надав американцям проводити її самотужки. 3 січня 2020 року Штати ліквідували Сулеймані.
2023 рік. Попередження за попередженням
І, нарешті, настав 2023 рік разом із судовим переворотом. Протягом багатьох років Нетаніягу пояснював свою стриману політику в сфері безпеки рекомендаціями армії, але цього року він різко змінив курс. ЦАХАЛ продовжував попереджати про небезпеку, але Нетаніягу більше не зважав на ці попередження. Він вирішив, що армія як політичний гравець працює проти нього.
Військова розвідка перехопила безліч переговорів. Висновок був один: вороги з півночі, півдня та сходу усвідомили слабкість Ізраїлю та відчули, що їхній час наближається.
13 березня 2023 року «Хезболла» перетнула червону лінію. Вперше з часів Другої ліванської війни угруповання направило терориста для організації потужного вибуху в глибині Ізраїлю. Бойовик заклав вибухівку на шосе №65 біля перехрестя Мегідо. Унаслідок вибуху тяжко постраждав громадянин Ізраїлю. Терориста ліквідували.
Шість днів потому керівник дослідницького відділу військової розвідки Аміт Саар надіслав Нетаніягу перший лист зі стратегічним попередженням: ймовірність війни в цьому році дуже висока.
Одразу після цього начальник Генштабу Герці Халеві та глава ШАБАКу Ронен Бар разом звернулися до прем’єр-міністра. Вони вимагали термінової зустрічі, щоб попередити про небезпеку війни. Але Нетаніягу відмовився їх прийняти.
Тоді Халеві та Бар зустрілися з міністром оборони Йоавом Галлантом. Після цієї зустрічі Галлант виступив зі своєю відомою промовою. 25 березня 2023 року він закликав призупинити судову реформу, яка спричинила глибокий розкол у ізраїльському суспільстві.
«Вороги Ізраїлю можуть скористатися цією ситуацією», — попереджав Галлант. Тим часом оборонні відомства спланували рішучу відповідь «Хезболлі» на теракт біля перехрестя Мегідо. План поклали на стіл прем’єр-міністру. Нетаніягу мав його схвалити — але скасував цю зустріч. Через кілька годин він оголосив про звільнення Галланта з посади міністра оборони.
Потім почалися протести «ночі Галланта». Через два дні Галлант усе ще залишався на посаді й як міністр оборони брав участь в обговоренні дій проти «Хезболли».
Глава «Моссаду» Давид Барнеа наполягав на атакувальних діях. Герці Халеві його підтримував. Але Нетаніягу та Галлант вирішили дати слабку відповідь. У червні 2023 року ситуація дійшла до того, що «Хезболла» встановила намет на території Ізраїлю, а уряд боявся наказати його демонтувати.
Тим часом судова реформа просувалася. У липні Аміт Саар надіслав Нетаніягу ще один лист із попередженнями, додавши до нього розвідувальні матеріали.
«За зачиненими дверима в Ірані, Лівані та секторі Газа оцінюють ситуацію як глибоку кризу, унаслідок якої Ізраїль опинився в найслабшому становищі з моменту його створення. З їхньої точки зору, Ізраїль — це чужорідне тіло, слабке й розколоте суспільство, яке ось-ось зникне», — писав Саар.
Приблизно в той самий час глава ШАБАКу також направив Нетаніягу лист із попередженням про різке загострення ситуації. Він попереджав про небезпеку війни. Нетаніягу ігнорував і це.
Зневага до системи безпеки досягла апогею напередодні голосування за закон, що скасовував «принцип розумності» в судовій системі. Вище командування ЦАХАЛу прийшло до Кнесету, попросило дозволу поговорити з Нетаніягу, але той відмовився їх вислухати.
У серпні 2023 року генерал-майор у відставці Гіора Айленд провів низку зустрічей із військовою розвідкою. Він отримав дані, які привели його в жах, і вирішив діяти негайно.
«Рік тому, в серпні, я попросив прем’єр-міністра про особисту зустріч. Я зустрівся з ним і сказав, що ХАМАС є складовою частиною сил, які повинні атакувати Ізраїль у рамках загального іранського плану. Я думав, що це вже тоді становило екзистенційну загрозу», — розповів Айленд журналістам 12-го каналу.
1 жовтня 2023 року, за шість днів до нападу ХАМАСу, Нетаніягу зустрівся з керівниками силових структур. Глава ШАБАКу знову запропонував ліквідувати лідерів ХАМАСу, зокрема Сінуара та Дейфа.
«Сінуар відчуває дедалі більшу свободу дій, його необхідно ліквідувати», — каже Бар. Глава Генштабу погоджується з його позицією: «Нам потрібно підготуватися до масштабної кампанії проти ХАМАСу, в секторі Газа необхідна агресивна серія ліквідацій через підготовку терактів в Юдеї та Самарії».
Нетаніягу ігнорує це також.
Поки триває ця зустріч, глава Національного штабу безпеки Цахі Ханегбі дає інтерв’ю на радіо. Він бачить ситуацію зовсім інакше: «Керівництво ХАМАСу продемонструвало безпрецедентну стриманість. ХАМАС дуже, дуже стриманий і розуміє, чим йому обійдеться подальша непокора», — каже Ханегбі.
Силові відомства дуже добре розуміли, що Нетаніягу їх просто не слухав. З іншого боку, вони нічого не зробили на місцях для підготовки до війни, про яку попереджали. 7 жовтня терористи застали нас зненацька. Провал розвідки був величезним, але, враховуючи загальну картину, цьому важко дивуватися.
У канцелярії прем’єр-міністра заявили: «Заява щодо Сулеймані є хибною. Прем’єр-міністру не було представлено жодного плану ХАМАСу щодо масового вторгнення на територію Ізраїлю. Йому був представлений план рейду через тунелі, який він зірвав будівництвом підземного бар’єру.
Саме Нетаніягу керував діями проти високопосадовців ХАМАСу, коли продовжив операцію «Страж стін» у спробі ліквідувати Мухаммеда Дейфа і коли наполягав на ліквідації Бахи Абу аль-Ати в листопаді 2019 року.
За оцінками співробітників розвідки, ще до початку війни ХАМАС вдалося стримати, і його можна було переконати у довгостроковому мирі через економічні реформи. На відміну від того, що стверджувалося, фінансування з Катару передавалося Газі для цільових потреб, і ніколи не надходило інформації про те, що це фінансування використовувалося для терору».
За матеріалами розслідування 12-го каналу ІТВ
На фото: наслідки атаки 7 жовтня в кібуці Нір-Оз
Фото: Олів’є Фітуссі
