Розгром «Хізбалли» підштовхне Іран до ядерної бомби?
Ліквідація лідера «Хізбалли» Хасана Насралли та більшої частини її командирів стала ударом не тільки по самому угрупованню, а й по всій «вісі опору» та її спонсору, Ірану.
На додачу до нинішньої атаки на «Хізбаллу» знищення Ізраїлем ХАМАСу в Газі, що триває вже рік, значно зменшило здатність Ірану створювати проблеми у разі загрози. Ці поразки можуть спонукати Іран до іншої своєї основної форми стримування: програми ядерної зброї.
В останні дні на тлі ізраїльських ударів по ХАМАСу, «Хізбаллі» і бойовикам, що підтримуються Іраном в Ємені, іранські чиновники натякали, що войовничість Ізраїлю може спонукати Іран розробити ядерну зброю. З того часу, як у 2018 році ядерна угода між Іраном та світовими державами розпалася з волі тодішнього президента США Дональда Трампа, Тегеран поступово збільшував кількість та складність центрифуг, які він використовує для очищення урану. Тепер він має великий запас матеріалу, майже придатного для виробництва зброї. Цілком імовірно, що верховний лідер Ірану Алі Хаменеї може вирішити, що єдиний спосіб захистити його режим, який нехтують його власними громадянами і який вразливий для ізраїльських атак, — це прагнення ядерної зброї.
Навіть якщо Іран отримає ядерну бомбу, не факт, що він поспішить про це розповідати, пише The Economist. Як і Ізраїль, він може утриматися від оголошення про свої успіхи, припускаючи, що стримування все одно буде встановлено, тому що іноземні розвідувальні агентства матимуть певне уявлення про те, що він задумав.
Іран може чіткіше позначити свої наміри, надіславши міжнародних інспекторів, вийшовши з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) і скасувавши фетву, або релігійний указ, що виключає прагнення ядерної зброї. Або він може провести ядерне випробування, продемонструвавши світові свої можливості, але також ризикуючи викликати міжнародне обурення.
Головне питання полягатиме в тому, як ядерний потенціал вплине на поведінку Ірану? У 1981 році політолог Кеннет Волц опублікував есе під назвою «Поширення ядерної зброї: більше може бути краще», в якому стверджувалося, що країни, як правило, стають більш захищеними і, отже, обережнішими, коли отримують ядерну зброю. «Без винятку доведено, що той, хто отримує ядерну зброю, веде себе обережно і помірно», — стверджував Уолц через роки, маючи на увазі Іран.
Не всім ця версія видається переконливою. Скотт Саган, інший політолог, висунув два контраргументи. Один із них — ризик того, що ядерні матеріали можуть бути вкрадені або продані терористам — або нечесними членами режиму, або з його благословення. Другий — це те, що зброя може бути ядерним щитом, що дозволить Ірану стати агресивнішим, будучи впевненим у тому, що на нього не зможуть напасти у відповідь.
Як ця динаміка розігруватиметься в Ірані? Він має довгу історію фінансування, озброєння та підтримки терористичних угруповань, щоб компенсувати слабкість звичайних озброєнь і чинити тиск на своїх супротивників, насамперед на Ізраїль. Навряд чи режим захоче ділитися ядерними технологіями зі своїми проксі. Але він може вирішити, що імунітет, наданий ядерною зброєю, дозволить йому подвоїти підтримку довірених угруповань і спонукати ці групи посилити тиск на Ізраїль.
Однак це питання не таке однозначне. Ядерна зброя забезпечує певну безпеку, але не повний захист від нападу. Власні ракетні удари Ірану по Ізраїлю та Пакистану, державам, які мають ядерну зброю, є доказом того, що в ядерному щиті є дірки.
Крім того, якщо Іран не поширить ядерну парасольку на Ірак, Ліван, Сирію та Ємен — малоймовірна перспектива, не в останню чергу тому, що для цього буде потрібний дуже великий арсенал зі складним командуванням і контролем, — ці угруповання все одно будуть у владі американської та ізраїльської вогневої могутності.
Чи атакує Ізраїль іранську ядерну програму?
Як пише британський аналітичний центр Chatham House, за атаками Ізраїлю на “Хізбаллу” може стояти намір створити умови для атаки на ядерні об’єкти Ірану.
Ізраїль може сподіватися, що, нейтралізувавши «Хізбаллу» достатньо в найближчі місяці, він зможе діяти проти Ірану, не турбуючись про свій північний кордон. На це натякає, можливо, і вчорашня промова прем’єр-міністра Біньяміна Нетаніягу, в якій він пообіцяв «шляхетному перському народу», що день, коли вони звільняться від правління «тиранів» і зможуть набути миру з Ізраїлем, настане «набагато раніше, ніж люди думають». “Немає такого місця на Близькому Сході, куди Ізраїль не міг би дістатися”, – зловісно попередив він.
Однак немає жодних гарантій, що це вдасться. Ізраїльські інсайдери у більш відверті моменти визнають, що шанс суттєво уповільнити ядерну програму Ірану за допомогою авіаударів, можливо, втрачено: відповідні об’єкти знаходяться надто глибоко під землею, а знання в галузі ядерного озброєння неможливо знищити, навіть якщо ліквідувати окремих іранських учених.
Потенційна атака на Іран підпалить регіон, позбавить Ізраїль міжнародної підтримки, яка ще залишається, при цьому дозволить затримати ядерну програму Ірану лише на невизначений час.
Фото: Оffice of the Iranian Supreme Leader via AP
