Росія — ненадійний партнер, але Ірану нікуди подітися
Кремль заявив у понеділок, що Росія готова розширювати співпрацю з Іраном у всіх напрямках.
Минулого тижня секретар Вищої ради національної безпеки Ірану Алі Ларіджані несподівано відвідав Москву, щоб передати президенту Володимиру Путіну особисте послання від верховного лідера Аятоли Алі Хаменеї. Цей візит, про який державні іранські ЗМІ повідомили лише після факту, викликав суперечки в Тегерані щодо його мети й часу, а також про те, що він свідчить про подальший розвиток ірано-російських відносин після червневої війни між Ізраїлем та Іраном.
За даними агентства IRNA, Путін і Ларіджані обговорили двосторонні відносини, економічну співпрацю, регіональний розвиток і міжнародні питання.
Деталі послання Хаменеї не розголошуються, однак наступного дня Москва заявила про готовність допомогти у врегулюванні ситуації навколо іранської ядерної програми.
Російське МЗС наголосило, що Москва «твердо прихильна політико-дипломатичному врегулюванню» й закликало всі сторони уникати ескалації.
Візит Ларіджані відбувся у складний для Тегерана момент. Червнева 12-денна війна виявила не лише військову перевагу Ізраїлю, а й дипломатичну ізоляцію Ірану — навіть його традиційні партнери не підтримали його після спільних ударів США та Ізраїлю по іранських об’єктах.
Москва тепер прагне стати посередником між Іраном та Ізраїлем, але це також підкреслює залежність Тегерана: Кремль фактично контролює темп і зміст комунікації між сторонами.
Візит Ларіджані збігся з зустріччю Путіна та нового президента Сирії Ахмеда аш-Шараа, який прийшов до влади після падіння режиму Башара Асада — давнього союзника Ірану. Це породило підозри, що Росія намагається посилити свій вплив у регіоні, відтіснивши Іран на другий план.
На тлі відновлення санкцій ООН у Тегерана залишилося мало простору для маневру. Росія — одна з небагатьох держав, які відкрито ігнорують санкції, називаючи їх «юридично недійсними».
Напружене партнерство
В Ірані не існує єдності щодо довіри до Кремля. Реформатори вважають, що Москва використовує Іран як розмінну монету у власній грі проти Заходу, тоді як прихильники «жорсткої лінії» розглядають Росію як стратегічного союзника у боротьбі проти США.
Колишній міністр закордонних справ Ірану Мохаммад Джавад Заріф заявив:
«Росія — важлива країна нашого регіону. Але її червона лінія — не дозволити Ірану налагодити мирні відносини зі світом».
Росія побоюється, що зближення Ірану із Заходом послабить його залежність від Москви. Тому Кремль зацікавлений у постійному напруженні, що дозволяє йому виступати посередником або постачальником зброї, як це відбувається у випадку з Іраном, Ізраїлем та Україною.
Хоч Іран постачає Росії безпілотники та ракети, Москва не надала йому жодної реальної підтримки під час останнього конфлікту.
Через відсутність альтернатив Тегеран змушений зміцнювати зв’язки з Москвою, попри усвідомлення, що цей союзник — ненадійний і готовий пожертвувати інтересами Ірану заради власних геополітичних вигод.
Олександра Аппельберг, «Деталі»
Фото: Tatyana Makeyeva/Pool Photo via AP
