Росія не поспішає надавати допомогу своєму союзнику Ірану
Росія спостерігає за зростаючою військовою ескалацією між Ізраїлем та Іраном із помітною тривогою, але поки не готова активно втручатися. Незважаючи на тісну співпрацю з Тегераном — особливо після початку повномасштабної війни в Україні — Кремль обмежується дипломатичними заявами і намагається позиціонувати себе як потенційного посередника, уникаючи конкретних кроків на підтримку Ірану.
Після початку ізраїльських ударів по території Ірану, що призвели до знищення важливих військових об’єктів і загибелі ключових іранських командирів, в Москві не прозвучало жодних пропозицій щодо військової допомоги. Іран не звертався з такими проханнями, а, за даними джерел, близьких до Кремля, Росія не планує самостійно пропонувати підтримку.
Після вторгнення Росії в Україну у 2022 році та посилення західних санкцій Іран став одним із ключових стратегічних партнерів Москви. Тегеран передав Росії сотні бойових безпілотників, які активно використовувалися для атак по українських цілях. Крім того, Іран сприяв будівництву заводу з виробництва безпілотників на території Росії, що стало важливим чинником у підтриманні бойової спроможності російської армії. У 2024 році Москва і Тегеран підписали нову угоду про стратегічне партнерство, що передбачає поглиблення співпраці, зокрема в оборонній сфері — але не зобов’язує Москву надавати військову допомогу у разі прямої агресії проти Ірану.
На відміну від ситуації десятирічної давнини, коли Кремль пішов на пряму військову інтервенцію в Сирії, нині Москва не готова до аналогічних кроків. Це ставить її у складне становище: з одного боку — стратегічний союз із Іраном, підтримка якого допомогла Кремлю протистояти західному тиску, з іншого — необхідність зберігати добрі стосунки з Саудівською Аравією та ОАЕ, які виступають проти посилення Ірану і від яких Росія залежить у нафтогазовій політиці та фінансових механізмах обходу санкцій.
Російська армія і так перевантажена через війну в Україні, і Москва не може дозволити собі масштабну військову допомогу ще одному союзнику. Запити Ірану на поставки сучасної зброї — такої як винищувачі та системи ППО — залишалися без задоволення кілька років. Як пише The New York Times, незважаючи на десятиліття співпраці, Росія постачала Тегерану озброєння вибірково і з огляду на свої інтереси в Ізраїлі та Перській затоці.
Путін також прагне зміцнити стосунки з президентом США Дональдом Трампом і сподівається, що посередництво у деескалації конфлікту та іранській ядерній програмі може стати основою для часткової нормалізації відносин із Вашингтоном і, можливо, пом’якшення антиросійських санкцій.
У п’ятницю президент Росії Володимир Путін провів телефонні переговори з прем’єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньягу та президентом Ірану Масудом Пезешкіаном. У суботу він зв’язався з Дональдом Трампом, щоб попередити про «непередбачувані наслідки» конфлікту на Близькому Сході і запропонувати допомогу в його врегулюванні. Кремль навіть заявив про готовність прийняти на своїй території високо збагачений уран Ірану в рамках потенційної нової ядерної угоди.
Москва намагається показати Вашингтону себе як відповідальну сторону, здатну відіграти конструктивну роль у глобальній політиці, водночас уникаючи відкритих розмов про ситуацію в Україні.
Однак навіть у разі дипломатичного успіху Путін ризикує втратити довіру Тегерана, де місцева еліта боїться, що Росія може укласти угоду з США за їхньою спиною — особливо якщо це допоможе послабити західний тиск на Москву.
Тим часом як ніколи реальною виглядає можливість падіння режиму в Тегерані. Це викликає у Москви серйозні побоювання: можливий крах іранського режиму може призвести до зриву ключових економічних і інфраструктурних проектів, зокрема міжнародного транспортного коридору «Північ–Південь», що мав допомогти обійти санкції та зв’язати Росію з Індією через Іран. Крім того, дестабілізація Ірану послабить позиції Росії на всьому Близькому Сході, де вона й так зазнала втрат після падіння режиму Башара Асада в Сирії в грудні.
У Кремлі визнають, що їхні можливості впливу на дії Ізраїлю надзвичайно обмежені. Прем’єр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу, здається, рішуче налаштований продовжувати кампанію, і наразі ні дипломатичний тиск, ні посередницькі ініціативи не можуть його зупинити. Можливість переговорів з Ізраїлем вважається малоймовірною, особливо якщо однією з цілей кампанії є зміна режиму в Тегерані.
Загострення конфлікту навколо Ірану лише поглиблює стратегічну ізоляцію Росії, демонструючи межі її впливу та можливостей діяти як глобальна держава.
Автор: Олександра Аппельберг
Фото: AP Photo Pavel Bednyakov
