Росія допоможе Ірану та США домовитися?

У вихорі відновленої дипломатичної активності навколо іранської ядерної програми між Вашингтоном, Тегераном, Маскатом і Римом ще одна столиця – Москва – залишалася в тіні. Але саме вона може зіграти ключову роль як у досягненні угоди, так і в ширшому регіональному врегулюванні.

Міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі між першим і другим раундом переговорів вирушив до Москви для координації дій. Росію також відвідував спецпосланник президента США Дональда Трампа на Близькому Сході Стів Уіткофф – головний переговірник як щодо російсько-українського врегулювання, так і щодо ядерної програми Ірану.

Цього тижня в Кремлі приймуть султана Оману, який є головним посередником у переговорах Вашингтона і Тегерана.

Росія залишається головним союзником Ірану, водночас сигналізуючи про готовність співпрацювати з адміністрацією Дональда Трампа.

Крім того, Росія традиційно бачила себе однією з провідних сил на Близькому Сході і була учасницею початкової ядерної угоди 2015 року, з якої Дональд Трамп вивів США в односторонньому порядку в 2018 році.

Москва, незважаючи на те, що є ймовірним стратегічним партнером Тегерана, поділяє стурбованість Трампа щодо ядерної зброї в Ірані.

Експерт з Ірану з Інституту Близького Сходу Алекс Ватанка каже, що, незалежно від позиції Вашингтона, запобігання поширенню ядерної зброї залишається опорою національної безпеки Росії.

«Росія не отримує вигоди від ескалації ядерної зброї на своєму південному фланзі, – пише він. – Традиційно останнє, що Кремль хотів би бачити, — це ланцюгова реакція ядерного поширення, яка ускладнює його військові та економічні амбіції на Близькому Сході, або загартований, озброєний ядерною зброєю Іран, що кидає виклик російським інтересам на Південному Кавказі або в Центральній Азії».

Публічно виступаючи проти ядерного озброєння Ірану, Москва продовжує захищати право Ісламської Республіки на цивільну програму, що відповідає вимозі іранських переговірників.

Тому посередництво Москви може бути сприятливо сприйняте і у Вашингтоні, і в Тегерані.

Як пише The Guardian, двома найбільш складними питаннями є зберігання або знищення запасів високозбагаченого урану Ірану та зовнішні гарантії, які можуть бути надані Ірану, якщо США знову порушать угоду про скасування економічних санкцій.

Іран хоче зберегти свої запаси урану всередині країни, але США відкидають цей варіант і наполягають або на знищенні запасів, або на їх передачі третій країні, наприклад, Росії.

Щодо гарантій, то Іран вважає, що єдиною надійною угодою є ратифікація договору конгресом США, хоча не факт, що Трамп зможе провести таку угоду через конгрес.

Інший варіант — згода США покрити збитки Тегерана, якщо Вашингтон вийде з угоди. Іранці й раніше висували ідею фінансового штрафу, але механізм примусу за відсутності договору залишається проблематичним.

Третій варіант, якщо США порушать договір, — надати Росії повноваження повернути Тегерану переданий запас високозбагаченого урану, щоб гарантувати, що Іран не стане стороною, покараною за недотримання.

Така домовленість потенційно дає Росії ключову роль у майбутніх відносинах між США та Іраном і може відтіснити Німеччину, Францію та Велику Британію, нинішніх гарантів угоди 2015 року.

США-Іран-Ізраїль

Ватанка з Інституту Близького Сходу пише про ще один напрямок, де Росія може зіграти вирішальну роль: ірансько-ізраїльське протистояння.

У своїй телефонній розмові 18 березня Трамп і Путін погодилися, що Іран “ніколи не повинен бути в стані знищити Ізраїль”. Позиція Росії щодо безпеки Ізраїлю не нова — ще у 2005 році, коли жорсткий президент Ірану Махмуд Ахмадінежад закликав “стерти Ізраїль з карти світу”, Лавров відповів, що жоден член Організації Об’єднаних Націй не повинен мати можливості загрожувати існуванню іншої держави ООН.

7 квітня Москва підтвердила свою готовність виступити посередником між Тегераном і Вашингтоном, одночасно попередивши про “катастрофічні” наслідки, які може спричинити регіональна війна.

Коротше кажучи, Росія позиціонує себе як миротворця в трикутнику США-Іран-Ізраїль, і якщо якась велика держава може реально чинити тиск на Іран, щоб він пом’якшив свої загрози Ізраїлю, то це Росія Володимира Путіна.

У жовтні Путін заявив, що Росія підтримує контакти з Ізраїлем та Іраном і має довірчі відносини з обома країнами. Він сказав, що хотів би, щоб цикл військових ударів — два раунди атак між Іраном та Ізраїлем у квітні та жовтні 2024 року — припинився.

Більше того, він запропонував послуги Москви як посередника за умови, що обидві сторони будуть готові: “ми б дуже хотіли, щоб цей нескінченний обмін ударами був припинений у якийсь момент. І щоб були знайдені такі шляхи вирішення ситуації, які задовольнять обидві сторони”.

Володимир Путін має робочі відносини як з Верховним лідером Ірану Алі Хаменеї, так і з прем’єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньягу, які тривають майже чверть століття.

Путін також показав, що має величезний вплив на Трампа, про що опосередковано свідчить той факт, що США не ввели жодних нових мит на російський імпорт 2 квітня, не кажучи вже про численні приклади повторення Трампом загальних російських тез.

Оскільки Путін не хоче, щоб США чи Ізраїль атакували ядерну програму Ірану, він міг би використати свій значний вплив як на Трампа, так і на Хаменеї, щоб сприяти укладенню угоди між США та Іраном. Участь Путіна в цьому плані може виявитися вельми вигідною для Ірану, оскільки Трамп, очевидно, демонструє більшу готовність прислухатися до Путіна, ніж до Хаменеї.

Підводні камені

Тим не менш, відносини всіх сторін цього чотирикутника – Іран-США-Росія-Ізраїль – залишаються напруженими. В Ірані побоюються, що Росія, прагнучи налагодити відносини з Трампом, знехтує інтересами Тегерану і підштовхне його до менш вигідної угоди.

Ставлення Дональда Трампа до Росії затьмарюється нездатністю досягти домовленостей щодо українського питання. Держсекретар США Марко Рубіо вже натякнув, що Трамп може відмовитися від ролі медіатора в російсько-українській війні. Це може підірвати також його готовність співпрацювати з Москвою на інших напрямках.

Російсько-ізраїльські відносини також переживають не найкращі часи. Незважаючи на те, що Ізраїль уникав надавати допомогу Україні після початку повномасштабного вторгнення в 2022 році, у Москві його сприймають як частину «західного» табору. А після 7 жовтня 2023 року відносини погіршилися ще більше, коли Росія продовжувала підтримувати відносини з Іраном, а представників ХАМАСу та інших палестинських угруповань приймали в Кремлі.

Як пише Ватанка, «Трамп і його команда повинні перевірити, чи є пропозиція Росії щирою або це просто спроба Путіна грати в державного діяча без наміру або важелів для досягнення мети. Цю ідею варто вивчити».

Кінцеве рішення щодо угоди буде прийматися в Тегерані та Вашингтоні, і зусилля Москви, навіть щирі, можуть виявитися марними.

Автор: Олександра Аппельберг

Фото: Tatyana Makeyeva/Pool Photo via AP