Родини заручників, вбитих у Газі, попереджають: «Може статися найгірше»

Відтоді як Еден, дочка Наора Єрушалмі була наприкінці серпня вбита в полоні, він став іншою людиною, змінилися й усі члени його родини. «Всі ми розбиті вщент, від малого до великого», — сказав він. «З того дня, як Еден була вбита, я не вмикав телевізор, не хотів нічого розуміти і знати». Його історію розповідає газета «ХаАрец».

Але так, він теж чув новини. Угода щодо заручників близька як ніколи. Він не в курсі подробиць і не хоче вникати, але знає одне: для нього та його Еден, яка пережила 11 місяців у полоні у ХАМАСу, вже надто пізно. І не тільки для неї. З його точки зору, кожен заручник, убитий у полоні, міг би повернутися додому.

«Я завжди відчуваю, що ми зробили недостатньо — ми як країна і я особисто», — визнає він. «Єдине, чого було б достатньо, — це повернути їх усіх у перший тиждень».

Судячи з повідомлень про очевидну угоду, вона не відрізняється від тієї, що обговорювалася кілька місяців тому, коли такі заручники, як Еден Єрушалмі, Кармель Гат і Юсеф Альзіадана, ще були живі. Якби обставини дозволили, якби Дональд Трамп мав прийняти присягу як президент кількома місяцями раніше, можливо, вони були б серед живих заручників, які повернуться до своїх родин.

Але Наор Єрушалмі відмовляється виражати свій біль, посилаючись на цей момент. «Я знаю, що її можна було б звільнити з полону живою, але неможливо повернути колесо назад», — каже він. «Якби це було так, я б повернув час на 7 жовтня і пішов би рятувати свою дочку з тієї вечірки», — сказав він, маючи на увазі музичний фестиваль Nova неподалік кордону з Газою, на якому була й Еден.

Наор Єрушалмі поглинутий тим моментом, коли він побачив її сильно схудле тіло, і важкими думками про заручників, які, можливо, скоро повернуться додому. «Кожен, хто повертається, — це процес», — пояснює він. «Я хочу бачити людей, які повертаються якомога більш здоровими. Але ви розумієте, що ніхто з тих, хто там знаходиться, не той, ким був раніше».

Коли почався нинішній раунд переговорів про заручників, знайомі родини Альзіадана почали вітати їх. «Юсеф і Хамза скоро повернуться», — з надією говорили вони про заручників — батька родини та одного з його синів. Родич сім’ї також визнав, що, незважаючи на попередні розчарування, навіть найближчі родичі заручників дозволили собі деяку частку оптимізму.

Але потім, за словами родича, прийшла нестерпна звістка про те, що тіла Юсефа і Хамзи були знайдені. Похорони в бедуїнській громаді Рахат проходили один за одним — спочатку Юсефа, потім Хамзи — на тлі повідомлень про переговори щодо заручників.

«Я зробив все, що міг, щоб повернути їх здоровими і неушкодженими. Але уряд вирішив, що цього не станеться», — сказав Алі Альзіадана, брат Юсефа і дядько Хамзи, який очолив боротьбу від імені родини. «Ця угода — та сама, що й рік тому, але тоді вони не пішли на це. Нам нічого не допоможе. Той, кого я чекав, мертвий».

Для Шай Дікманн закінчилися дві історії — одна щаслива, коли її родичка Ярдена Гат була повернута з полону після 54 днів перебування в Газі, і друга жахлива, коли Кармель Гат, невістка Ярдени і двоюрідна сестра Дікманн, була вбита в тунелі ХАМАСу разом з п’ятьма іншими заручниками. Зараз, коли Дікманн продовжує боротьбу за звільнення решти заручників, вона наполягає на тому, щоб боротися за щасливий кінець.

«З одного боку, присутність Ярдени щодня нагадує мені, що можна повернутися додому живим. Якщо домовитися, то це можливо», — каже Дікманн. «З іншого боку, я знаю, що в очах родин заручників я також є попереджувальним знаком — щоденним нагадуванням про те, що може статися найгірше».

Вона чудово розуміє, що смерті Кармель Гат можна було уникнути, що якби все склалося інакше, якби уряд погодився тоді на те, на що він погоджується зараз, Кармель могла б бути на шляху до звільнення. Але відчуття втраченої можливості, яке вона відчуває щодня, — це ще не все. Абсолютно ні.

«Це відчуття завжди присутнє і завжди буде присутнім — не лише через цю угоду», — каже Дікманн. «Але насамперед я відчуваю величезне полегшення, знаючи, що частина людей повернеться додому. Протягом усього цього часу люди давали мені надію. Для мене вже надто пізно щось виправляти, але для історій інших людей це можливо. Їхня таємниця може бути схожою на мою, але може бути й іншою, і я хочу, щоб це сталося — не лише для них, а й для мене».

Як відомо Дікманн, навіть у ці напружені дні родини заручників, які все ще перебувають у Газі, продовжують боротьбу. Угода, що обговорюється наразі, стосується 33 заручників — живих і мертвих, — а доля решти 65 заручників невідома. Родичі заручників, які зустрілися у вівторок з прем’єр-міністром, вимагали, щоб він негайно розпочав переговори про наступні етапи угоди, під час яких мають бути звільнені решта заручників — якщо тільки переговори не зірвуться.

«Тридцять три заручники от-от будуть звільнені, але ми гадки не маємо, що відбувається з рештою», — сказав Елі Штіві, батько Ідана, тіло якого утримується в Газі. Штіві безуспішно намагався отримати запрошення на зустріч родин з прем’єр-міністром у вівторок. «Ми збираємося кинути 70 заручників — разом з їхніми родинами. Це ганебна безчесть».

Автор: Ран Шимоні

Джерело: «ХаАрец»

На фото: похорон Еден Єрушалмі, загиблої в полоні. Напис на плакаті: «Пробач, Еден»

Фото: Моті Мільрод