Репатріант з України та охоронець із Бейт-Шемешу. Історії чотирьох резервістів, які загинули на півдні Лівану
8 грудня на півдні Лівану загинули четверо резервістів 9263-го батальйону 226-ї бригади ЦАХАЛу.
Вони увійшли до підземного приміщення, де виявили зброю. Коли бійці спробували її витягнути, стався вибух, і будівля обрушилася на них. ЦАХАЛ перевіряє, чи не була ця будівля раніше замінована ізраїльськими військовими.
“Деталі” зібрали історії загиблих. Серед них був спеціаліст хайтеку-репатріант з України, парамедик МАДА з кібуцу на півночі, програміст із Рамат-Гану та охоронець із Бейт-Шемешу.
Майор запасу Євген Зінершайн, 43 роки
Євген Зінершайн із Зіхрон-Яакова був командиром роти в батальйоні. Він народився неподалік Львова в Україні, репатріювався в Ізраїль разом зі своєю матір’ю Розою 1996 року. Коли пішов до ЦАХАЛу, домігся, щоб його взяли в бойові частини, потім був переведений у десантники, закінчив офіцерські курси, крім термінової служби, відслужив ще рік за контрактом.
Євген отримав ступінь магістра на факультеті комп’ютерних наук у хайфському “Техніоні”. Працював у великій компанії ізраїльського хайтек, Varonis, був керівником групи програмістів. Його дружина Олександра – фізик, також випускниця «Техніону». В них троє дітей.
Євген та Олександра переїхали до Зіхрон-Яакова у 2017 році. «Передусім, я закохалася в його усмішку і в те, що він супер-розумний, — розповіла Олександра. — Він завжди правий. Навіть коли тебе це дратує. Він був працьовитим. Він дуже пишався своєю роботою та компанією. Але в той же час, він був добрим сім’янином».
Восени 2024 року Євген уже втретє з початку війни призвався до «мілуїму». «Він пішов із дому вже опівдні 7 жовтня і демобілізувався лише у лютому 2024 року, – згадує Олександра. – Весною-літом він пішов на службу вдруге, з Суккоту почався третій, який мав закінчитися приблизно через два тижні.
«Я знаю, що він був дуже зайнятий останнім часом. Нам не вдалося багато поговорити. Ми регулярно переписувалися, доброго ранку – на добраніч. Але в останню суботу він зателефонував мені. Ще вчора ми листувалися. Він питав тільки про дітей та про мене. Він хотів знати, як я почуваюся і який у мене настрій. Він ніколи не ділився тим, що відбувалося з ним. Він переживав за нас, тому ніколи не розповідав, що саме там [у Лівані] робиться і про якісь труднощі. З ним завжди було «все добре, все гаразд». Тепер від його друзів я дізнаюся, що все було зовсім не так. Але він завжди казав, що це наша країна, і якщо не ми, то хто? Він завжди казав, що діти підуть у бойові частини, коли виростуть».
Капітан запасу Сагі Яаков Рубінштейн, 31 рік
Капітан Сагі Яаков Рубінштейн із кібуцу Лаві під Тверією був командиром взводу в батальйоні. Він виріс у Петах-Тікві, навчався у міській йешиві Кфар Ганім. У кібуц Лаві він переїхав після того, як одружився з Таль, що народилася в кібуці. У Сагі залишився брат-близнюк Рой та батьки, Далія та Йорам Рубінштейн.
Сагі був волонтером МАДА у Нижній Галілеї, потім закінчив курси парамедиків та почав працювати фельдшером у службі швидкої допомоги. Крім цього, Сагі працював у своєму кібуці інструктором з неформальної освіти.
Ізраїльська організація парамедиків віддала шану Сагі: «Він був одним із доброчесних людей, які відклали своє життя і присвятили всю свою енергію місії із забезпечення безпеки Ізраїлю. Він лікував своїх пацієнтів із нескінченною відданістю і залишив слід у серці кожного, хто був з ним знайомий».
Глава єшиви, в якій він навчався, рабин Ніцан Бергер, додав: «У Сагі було величезне серце. Волонтерство, допомога іншим та турбота були у центрі його життя. Він працював волонтером з хворими дітьми і завжди прагнув давати, робити свій внесок і допомагати іншим».
Старшина запасу Біньямін Дестав Негозе, 28 років
Біньямін Дестав Негозе з Бейт-Шемеша працював у системі безпеки компанії «Ельбіт» у Реховоті від імені охоронної компанії T&M Services. Його колеги згадують: «Він був набагато більшим, ніж просто охоронцем — він був другом для всіх нас».
«Його особливе почуття гумору, його комунікабельність та його чарівна особистість справили на нас глибоке враження. Щоразу, коли він стукав у двері, ми знали, що на нас чекають хвилини сміху та веселощів. Він був героїчним бійцем».
Старший сержант запасу Ерез Бен-Ефраїм, 25 років
Ерез бен-Ефраїм виріс у Рамат-Гані, працював програмістом у страховій компанії «Клаль». У нього залишилося двоє братів, Ехуд та Еяль, і батьки – Галіт та Ірон.
«Наш улюблений син і брат Ерез був для нас найдорожчим. Сьогодні ми прощаємося з рідкісною, талановитою та гарною дитиною», — розповіли її рідні.
«У Ереза була особлива жага до життя — йому подобалося пробувати щось нове (і, звичайно, бути кращим у цьому). Гра на гітарі, тайський бокс, футбол, скелелазіння. Завжди здавалося, що він досягає успіху у всьому, до чого б не доторкнувся. Але що ще важливіше — Ерез був хорошим сином, люблячим братом і справжнім другом, який завжди вмів усіх зворушити, розсмішити та створити з усіма особисті та особливі стосунки», — каже його родина.
«Наше кохання, ми б сказали, що ти був сіллю землі, але цього недостатньо, щоб описати, наскільки ти особливий. Ми будемо любити тебе вічно».
Фото: Прес-служба ЦАХАЛу
