«Раніше ми бачили прапори Ізраїлю майже на кожній машині, тепер один на кожні 50 машин»

«Раніше ми бачили прапори Ізраїлю майже на кожній машині, тепер один на кожні 50 машин»

На відміну від попередніх років, коли країна була оповита ізраїльськими прапорами на День Незалежності, цьогорічні фасади здебільшого вільні від національного символу, як і автомобілі на дорогах. У низці населених пунктів місцева влада трохи прикрасила прапорами площі та узбіччя доріг, але це не схоже на попередні роки. 1500 загиблих, 132 викрадених, які все ще перебувають у полоні ХАМАСу, десятки тисяч евакуйованих, постійна тривога та пригнічений національний настрій не залишають місця для гордості чи святкування.

Опитані нами виробники та імпортери прапорів підтверджують, що це більше, ніж просто відчуття. «Цей День Незалежності сумний у всіх відношеннях», – сказав мені цього тижня Шефі Мімоні, власниця компанії «Shefy Marketing – Import and Marketing of Israeli Flags».

“Прапор є вираженням цього. А люди не хочуть його купувати. Звичайно, він символізує приналежність до Батьківщини та ототожнення себе з нею, але зараз багато хто не відчуває нашої незалежності або не має приводу для святкування». За її словами, прапори купує місцева влада, але приватних осіб набагато менше: «У попередні роки прапор можна було побачити майже на кожній машині, а зараз один прапор на кожні 50 машин».

Аві Маром-Мілбергер, власник, засновник і генеральний директор фабрики прапорів, погоджується з цим. “Дивно, але саме в цей День Незалежності попит на прапори значно знизився”, – сказав він. “З іншого боку, зріс попит на смолоскипи та сигнальні ракети для вшанування полеглих. Можливо, це свідчить про те, що ми переживаємо сьогодні».

Ще кілька місяців тому, після 7 жовтня, країна наповнилася прапорами на знак патріотизму всіх громадян, а продажі злетіли до небес. «Ми як виробляємо, так і імпортуємо прапори, і на складі було не так багато прапорів, тому що замовлення на День Незалежності мали надійти лише в січні та лютому, і були проблеми з ланцюжком поставок, тому ми працювали цілодобово, щоб задовільнити попит», — каже Мімоні.

Маром додає: «Усі хотіли вивісити прапори, щоб продемонструвати підтримку нашій країні. Після багатьох років, протягом яких прапор нахилявся до правої частини політичної карти, а потім до лівої сторони, але на початку війни прапор знову став загальним».

Ринок ізраїльських прапорів становить приблизно 15-20 мільйонів шекелів на рік, більша частина яких базується на імпорті, а частина – на місцевому виробництві. Закон про прапор передбачає, що державні установи зобов’язані купувати лише прапори місцевого виробництва, які коштують дорожче, але, за словами постачальників, це не завжди виконується.

«Ми живемо в єврейській державі, і прапор, виготовлений в Ізраїлі, має значення, – каже Маром-Мільбергер, – навіть якщо ціна вища». За його словами, різниця в цінах пов’язана зі значними відмінностями в якості місцевих прапорів і прапорів, вироблених в Китаї, а також відмінностями в собівартості продукції, наприклад, в оплаті праці швачок: «Але це ізраїльський символ, і немає логіки в тому, щоб зробити його в Китаї».

За останні два роки цей символ зазнав серйозних потрясінь, що не дивно, адже на нього вплинули політичні події, що відбувалися в країні. З 1970-х років здавалося, що прапор все частіше стає надбанням правої частини політичної карти, як символ націоналізму.

«У перші роки існування держави вона належала всім», — каже Маром-Мільбергер. – А в кібуцах стіни прикрашали навіть більше, ніж у різних муніципалітетах, але у лівих були й інші прапори, наприклад, прапор 1 травня, а прапор Ізраїлю привласнили праві».

Ліві забрали прапор назад

Але потім була правова реформа і великий протест, і все змінилося. Продажі підскочили на сотні відсотків, змінилася цільова аудиторія. Це почалося з першої демонстрації, після заяви міністра юстиції Ярива Левіна 4 січня 2023 року про далекосяжні зміни в судовій системі, коли перші мітингувальники з’явилися на площі «Хабіма» з прапорами в руках. Серед організаторів протесту були й ті, хто побачив у ньому можливість для змін. Вони хотіли донести меседж про те, що протестувальники – патріоти, які люблять країну, що вони її захисники та прихильники – і прапор символізував саме це.

З тих пір вони централізовано закупили сотні тисяч прапорів спочатку у місцевих виробників та імпортерів, а потім безпосередньо у постачальників у Китаї. На чергових демонстраціях на Каплані неможливо було обійти увагою видовищне десятків тисяч прапорів, що майоріли у повітрі. Таким чином, через десятиліття після того, як ліві в Ізраїлі, здавалося б, відмовилися від національних символів, вони повернули їх у найяскравіший спосіб.

«На початку протесту організатори були не настільки готові до зростаючого попиту на прапори, і вони замовили у мене багато прапорів, тому що я міг забезпечити термінову доставку», — каже Маром-Мільбергер. “Але дуже швидко вони самі почали завозити прапори з Китаю, тому що їм так було дешевше. У мене були суперечки з ними з цього приводу, і я також пожертвував 1000 прапорів, але вони вирішили імпортувати».

Більше того, невдовзі після початку прореформаторських демонстрацій її прихильники також почали скуповувати прапори. «Вони, як прихильники, так і противники реформи, приходили сюди, щоб забрати куплені прапори і починали сперечатися один з одним, навіть битися, і нам доводилося втручатися, щоб їх заспокоїти», – каже Мімоні. Однак вона також каже, що в якийсь момент протестувальники проти реформ, які становили основну частину реформи, почали самостійно організовувати та купувати прапори безпосередньо у Китаю.

З точки зору багатьох виробників, крім розчарувань і економічних втрат, було щось гірке в тому, що в демонстраціях, присвячених любові і турботі про країну, демонстранти вирішили використовувати символ, який був зроблений далеко звідси. «Це не сорочка, пошита за кордоном, це наш символ, наша національна гордість, чому б не купити її у місцевих виробників?» – кажуть вони.

Прапор дійсно є національним символом, який має на меті об’єднати всіх, хто стоїть за ним, але історія показує, що в ньому завжди було щось, що викликало емоції та суперечки.

Спочатку, після проголошення незалежності, було вирішено, що прапор Ізраїлю буде складатися з семи золотих зірок на білому тлі, як це пропонував Герцель. Але Тимчасова Державна Рада заперечувала і наполягала на зображенні зірки Давида і синьо-білого кольору, схожого на таліт. Розглянувши багато інших пропозицій, Рада прийняла прапор, який з самого початку асоціювався з сіоністським рухом.

Прапор, як і Менора та Декларація незалежності, є вираженням приналежності, любові та гордості за країну. І в ці непрості часи потрібно зробити все, щоб він продовжував гордо майоріти усією країною.

 Фото: Pixabay