Ракети, націлені на Київ та Тель-Авів. Чого домагається Іран, постачаючи зброю Москві?
Нещодавнє повідомлення агентства Reuters наробило багато галасу. У ньому йдеться про те, що Іран надав Росії безліч балістичних ракет класу «земля-земля».
Три джерела повідомили агентству, що Ісламська Республіка передала Москві близько 400 ракет, які відносяться до сімейства “Фатех”, у тому числі найновішу модифікацію “Зульфікар” з дальністю до 700 кілометрів.
Постачання, за даними агентства, почалися в січні цього року і продовжуються відповідно до домовленостей, досягнутих на зустрічах російських та іранських військових.
Збулися найгірші очікування: від поставок примітивних дронів Іран перейшов до поставок своєму союзнику значно смертоноснішої зброї, здатної сильно ускладнити життя українському тилу.
Що це за ракети?
Йдеться, вірогідно, про ракети «Фатех-110» та їхні модифікації. Розробку цієї зброї Іран розпочав ще у 2000-х. Перше випробування було датоване вереснем 2002 року.
Незабаром після цього розпочалося серійне виробництво. Основою для першого “Фатеха” (дальність 200 кілометрів) послужила некерована ракета “Зільзаль-2”, розроблена на базі радянського комплексу “Луна-М”.
2004-го було розроблено друге покоління ракет «Фатех», дальність яких збільшилася до 250 кілометрів. Третє покоління ракет із дальністю до 300 кілометрів отримало індекс М-600 і стало наймасовішим у цьому сімействі.
Ці ракети активно постачали на експорт, зокрема до Сирії. Іран передавав її своїм проксі-силам. “Хізбалла”, за даними ізраїльської розвідки, отримала сотні таких ракет, що якісно посилило потенціал ліванських терористів.
Надалі концерн «Організація аерокосмічної промисловості» Ірану, тісно пов’язаний із Корпусом вартових ісламської революції, працював над збільшенням дальності та точності цієї зброї.
Вершиною цих розробок стала ракета Зульфікар (так називається меч пророка Мухаммеда) з дальністю польоту 700 кілометрів. Вона надійшла на озброєння іранської армії у 2017 році і тоді ж була застосована для удару по Дейр-ез-Зору. Після цього її заявлена дальність вважається доведеною. Це одна з небагатьох ракет середньої дальності, розроблена після розпаду СРСР та припинення подібних розробок у США та Радянському Союзі.
Вважається, що частина таких ракет оснащена електронно-оптичною системою наведення (оператор бачить ціль і здатний наводити на неї ракети в ручному режимі), а частина використовує GPS для точного наведення координат. Все це робить “Зульфікар” більш ніж небезпечною зброєю. Ймовірно, саме наявність великої кількості іранських ракет досі утримувала Єрусалим від рішучіших дій щодо «Хізбалли».
Чим небезпечні балістичні ракети?
Балістичні ракети вважаються важкоперехоплюваними і становлять велику проблему для будь-яких систем ППО та ПРО. Головна проблема криється у траєкторії польоту.
Ракета злітає за параболою практично в стратосферу, а потім з величезною швидкістю починає рух вниз до цілі. Підлітний час малий, швидкість величезна, виявити і перехопити таку мету дуже складно.
Лічені комплекси ППО у світі здатні перехоплювати балістичні ракети. Серед них – ізраїльський ЗРК «Хец» та американський Patriot (вони теж стоять на озброєнні ЦАХАЛу).
Українська ППО під час нальотів на Київ та інші міста цілком успішно збиває балістичні ракети, наприклад, «Іскандер» або «Кинжал» (яка, всупереч заявам російської пропаганди, не є гіперзвуковою). Але є нюанс.
Навіщо Росії іранські ракети?
Тут особливо гадати не треба. На сьогоднішній день, виходячи з можливостей промисловості, РФ може проводити масштабні нальоти на Україну приблизно раз на місяць-півтора. Росіяни накопичують до сотні-півтора ракет різних видів базування, крилатих, балістичних і проводять масовані пуски.
За великим рахунком, українська ППО відбиває ці нальоти цілком успішно. За наявності регулярних поставок від Ірану частоту таких нальотів можна збільшити до двох-трьох і більше разів на місяць. Це спричинить небезпечне виснаження запасів протиракет у ЗСУ (про це говорять українські експерти) і, як наслідок, жахливі руйнування в українських містах. Тактика поступової руйнації України – руйнації у буквальному значенні цього слова – може себе виправдати.
Для чого це Ірану?
А ось це найцікавіше питання. З одного боку, Іран хоче заробити. Постачання зброї, про що писали «Деталі» у матеріалі про «Шахеди», РФ оплачує буквально золотом. Тонами золота. За таку зброю, як балістичні ракети, Тегеран може взагалі вимагати що завгодно. Наприклад, засоби ППО чи ядерні технології.
З іншого боку, Іран як основна складова нової вісі зла хоче допомогти своєму союзнику перемогти у війні.
Але все це, на мою думку, не найважливіше. Іран, поставляючи Росії ракети у великих кількостях, хоче перевірити в бойових, а не навчальних умовах сценарій, який його цікавить. Що у разі масованого обстрілу балістичними ракетами станеться з мегаполісом, добре захищеним системами ППО та ПРО?
На сьогоднішній день Київ, мабуть, найбільш захищене з цього погляду місто. Там розміщено найбільше на планеті угруповання сил протиракетної оборони. Але все ж таки застосування балістичних ракет досі мало відносно обмежений характер. А що буде, якщо обстріляти місто сотнею балістичних ракет із високоточним наведенням? Скільки з них зможуть подолати «парасольку» ППО і прорвуться до цілей?
Неважко вгадати, про які мегаполіси думають у Тегерані. Це Хайфа з передмістями та промисловою зоною і район Великого Тель-Авіва.
Обидва міста досить надійно прикриті чотиришаровою ПРО, але ізраїльська протиракетна оборона поки що не стикалася з масованим обстрілом саме балістичними високоточними ракетами. Тому іранці й хочуть перевірити, як упорається українська ППО. Тоді буде зрозуміло, наскільки успішним є можливий сценарій, який ватажок «Хізбалли» Хасан Насралла вкладає у свою фразу, яка постійно повторюється: «Ми знищимо Хайфу і Тель-Авів».
Джерело: Сергій Ауслендер
Фото: Vahid Reza Alaei Iranian Defense Ministry, via AP
