Прокурор МКС Карім Хан пішов на авантюру, яка визначить майбутнє ізраїльтян та палестинців

Прокурор МКС Карім Хан пішов на авантюру, яка визначить майбутнє ізраїльтян та палестинців

З 7 жовтня різні райони сектору Гази страждають як від нестачі продовольства, так і від «рукотворного» голоду, спричиненого не природою, а людиною.

Це незаперечний факт. І міжнародне співтовариство має докласти всіх можливих зусиль для надання допомоги, як і для боротьби з іншими явищами голоду, наприклад, викликаними війною в Судані та інших країнах.

Прокурор Міжнародного кримінального суду в Гаазі (МКС) Карім Хан, запросивши ордери на арешт ізраїльських міністрів, заявив, що голод у Газі був спричинений навмисно, а план розробили прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаніягу та міністр оборони Йоав Галант.

Хан не зобов’язаний замислюватись, як ці ордери можуть вплинути на будь-які (неіснуючі) мирні переговори чи переговори про припинення вогню у Газі. Його завдання мати достатньо доказів. Якщо вони в нього є, він має діяти.

Хану необхідно предметно довести існування такого плану, а заразом і намір чи поінформованість про нього Нетаніягу та Галанта чи інших ізраїльських чиновників, яких він зможе назвати пізніше.

Усі вісім місяців війни, і особливо на початку, ці двоє, а також інші представники вкрай правого уряду та коаліції, часом висловлювалися так, що їхні слова можна було зрозуміти як заклик до колективного покарання всіх мешканців Гази.

Їхні заяви можуть бути доказом намірів та обізнаності. А публічна критика Ізраїлю міжнародним співтовариством, у тому числі його союзниками, з питання гуманітарної допомоги, може полегшити це завдання.

Завдання, яке стоїть перед Ханом, — об’єднати риторику та дійсність. Незважаючи на шокуючі заяви високопосадовців ізраїльських чиновників, на практиці повна блокада сектору Гази ніколи не вводилася. І на ділі туди надходив значний обсяг гуманітарної допомоги.

Це відрізняє війну в Газі від конфліктів у Південному Судані та Сирії, де урядові війська встановили повну блокаду повстанських районів.

Дані про гуманітарну допомогу, яка надійшла до сектору Гази з початку війни, не засекречено. Ізраїль та його союзники на Заході та в арабських країнах, а також ООН та гуманітарні організації публікують їх практично щодня.

Хоч би які розбіжності виникали з приводу деяких цифр, їх легко перевірити, коли йдеться про вантажівки, продовольство, паливо, медикаменти і воду, які дійсно щодня надходили в сектор з початку війни.

Хоча адміністрація Байдена не раз публічно засуджувала Ізраїль за обмеження та втручання у доставку допомоги, абсурдність тези, що Ізраїль використовує голод як стратегічну зброю, окреслив наприкінці травня американський посол в Ізраїлі Джейкоб Лью. Він наголосив, що сам працював разом із ізраїльськими представниками над координацією доставки допомоги.

Але навіть якщо Ізраїль не вводив повну блокаду, його все одно можна вважати винним у створенні голоду. У такому разі Хану доведеться довести, що Нетаніягу та Галант проводили цілеспрямовану політику, не допускаючи до Гази достатньої кількості гуманітарної допомоги. Або не дозволяючи вже ввезеним продуктам та медикаментам досягти найбільш постраждалих районів Гази.

Прокурор МКС також має довести, що основна вина за нестачу продовольства лежить на Ізраїлі, а не на ХАМАСі.

Крім іншого, Хан повинен врахувати, що саме ХАМАС розпочав війну і продовжує її, ігноруючи потреби мирних жителів Гази, атакуючи прикордонні переходи, грабуючи конвої з гуманітарною допомогою та перешкоджаючи їхньому прибуттю в критично важливі райони сектору.

Хан вважає, що Ізраїль скоїв злочин проти людяності? Тоді він має надати докази широкого та систематичного використання голоду як зброї. Йому будуть потрібні документи про кількість палестинців, які дійсно померли від голоду через дії Нетаніягу та Галанта (а їх немає, на відміну від цифр загиблих від бомбардувань та інших військових дій). Йому також будуть потрібні докази, що Нетаніягу і Галант створювали перешкоди навмисно.

Для Хана це велика проблема: малоймовірно, що прокурор має секретну стенограму зустрічі Нетаніягу і Галанта, на якій вони задумували вморити жителів Гази голодом.

Звіт групи експертів, опублікований Ханом, навряд чи допоможе. У ньому не вистачає доведених фактів. І – надто багато одностайної підтримки експертами позиції самого Хана.

У зв’язку з цим постає питання, чи не вчинив Хан як ортодоксальний єврей, який звернувся з галахічним питанням до рабина, який, як він заздалегідь знає, дасть йому відповідь, яку хоче почути.

Можна було очікувати, що Хан намагатиметься отримати і протилежну думку. Можливо він так і зробив, але не публікував результатів.

Підсумок: із усього, що робить Ізраїль у Газі та на Західному березі річки Йордан, Хан вирішив зосередитись на злочині голоду. Час покаже, чи окупиться ця авантюра.

Ізраїль ще не вирішив, як відповісти на це з юридичної точки зору, якщо взагалі давати якусь відповідь. Але поки що він має публічну та дипломатичну можливість оприлюднити дані про допомогу, яка надходила до Гази сушею, морем і повітрям.

Окрім того, очікується, що БАГАЦ незабаром винесе рішення щодо клопотання, поданого ACRI (Асоціація за цивільні права в Ізраїлі) та правозахисної НКО Gisha.

Можливо, у постанові виконувача обов’язків голови суду Узі Фогельмана буде критика поведінки та заяв ізраїльських чиновників, а також всебічний аналіз зобов’язань та зусиль Ізраїлю щодо надання допомоги.

Навіть якщо знайдуться ті, хто скептично віднесеться до його рішення, що «виправдовує» Ізраїль, цілком імовірно, що деякі західні країни, які протягом багатьох років поважали рішення Вищого суду і в деяких випадках навіть фінансували петиції до БАГАЦу щодо законів окупації та війни, побачать, що контроль та авторитет суддів в Ізраїлі робить непотрібними втручання Хана та МКС.

Хан робить ставку не лише на успіх в арешті та засудженні Нетаніягу та Галанта — а й на ймовірність того, що йому вдасться домогтися засудження лідерів ХАМАСу.

Деякі із злочинів, у яких він їх звинувачує, зокрема, тортури, зґвалтування та інші акти сексуального насильства, вимагатимуть участі у процесі МКС ізраїльських свідків, які самі постраждали чи бачили, як постраждали інші.

Але, враховуючи те, що Хан порівнює голів ХАМАСу та державу Ізраїль, неясно, чи знайдеться достатньо ізраїльтян, які готові брати участь у розгляді в МКС.

Відмова від участі, за особистим рішенням чи під тиском ізраїльського уряду, була б не першою в історії МКС. Наприклад, режим Поля Кагаме в Руанді заблокував співпрацю з Міжнародним кримінальним трибуналом щодо Руанди, коли виникла ідея притягнути до відповідальності не лише хуту, відповідальних за геноцид тутсі, а й повстанців тутсі, підозрюваних у злочинах проти хуту.

Хан може досягти успіху у своїй авантюрі. Але, якщо ні, його програш вплине не лише на його професійне майбутнє, а й на майбутнє всіх ізраїльтян та палестинців.

Однією з головних причин продовження екстремального насильства в ізраїльсько-палестинському конфлікті є майже повна недоторканність обох сторін перед міжнародним правом. Якщо авантюра Хана не пройде, цей імунітет лише зміцниться.

Автор статті — Ітай Мак — ізраїльський адвокат-правозахисник, який спеціалізується на відповідальності в ізраїльсько-палестинському конфлікті.

Фото: AP Photo/Marwan Ali