Політичний страйк? Вимога припинити війну має щонайменше десять економічних причин
Після зустрічі, що відбулася вчора вранці між головою Гістадруту Арноном Бар-Давидом та сім’ями викрадених і жертв 7 жовтня, на якій були присутні й інші високопосадовці економічної сфери, Бар-Давид оголосив, що Гістадрут не зупинятиме економіку.
«Мене розриває зсередини, але страйк не може відбутися», — заявив Бар-Давид у відповідь на прохання сімей приєднатися до зупинки економіки 17 серпня. Він пояснив, що боїться, що участь Гістадруту у страйку відверне суспільний дискурс навколо викрадених у політичне русло. Бар-Давид сказав це не без підстав: під час попереднього страйку, який він оголосив на захист викрадених, суд постановив, що для страйку немає економічних підстав, а отже, він незаконний і має бути припинений.
Можливо, юридичний прорахунок полягав у тому, що Гістадрут не вказав на економічні причини страйку. Як можна стверджувати, що вимога припинити війну та повернути викрадених не має економічної основи? Зрештою, війна також має економічні наслідки, а амбіції уряду продовжувати безкінечні бойові дії в секторі Газа й, можливо, навіть завоювати його, коштуватимуть нам великих грошей, а також нашим дітям і онукам.
Як можна твердити, що немає економічної причини для «війни за вибором», яка закликає дедалі більше резервістів і шкодить їхньому бізнесу та кар’єрі, а також кар’єрі їхніх партнерів? Як можна казати, що немає економічної причини для міжнародного бойкоту ізраїльських науковців? Як можна стверджувати, що тисячі людей із психологічними травмами жодним чином не впливають на економіку? Як можна заперечувати, що немає економічних причин для зниження кредитного рейтингу, припинення інвестицій в ізраїльські компанії або закриття підприємств?
Хіба збільшення оборонного бюджету на десятки мільярдів через продовження війни не коштує нам грошей? Чи можна стверджувати, що скорочення зарплат у державному секторі через витрати на війну та утримання «оздоровчих» у всіх найманих працівників не є економічним наслідком? Як ми дійшли до ситуації, коли в такій реальності «немає економічної причини для страйку»?
Адвокатка Моран Сворай, яка спеціалізується на представництві у сфері трудового та публічного права й багато років представляла великі профспілкові комітети, нині бере участь в ініціативі «Ізраїль зупиняється». Вона вважає, що наразі недостатньо висвітлені економічні причини протесту, які й стали підставою для попереднього страйку у 2024 році.
Сворай та її колеги-юристи торік розробили форму трудового конфлікту, покликану створити правову інфраструктуру для страйку з метою зупинити війну та повернути викрадених. Учора вона оновила цей документ і вважає суттєвою помилкою те, як було викладено ідею страйку: для страйку потрібен трудовий спір і економічні причини? Нема проблем їх сформулювати.
«Економіка руйнується, і всі кажуть, що економічних причин немає, але вони точно є, — каже вона. — Те, що сталося під час попереднього страйку і через що зараз Гістадрут не наважується завдати нового удару, полягає в тому, що вони використали лише один привід — шкода, завдана викраденим.
«Вони не зробили це організовано. Щоб страйкувати, потрібно подати заяву про трудовий спір, почекати 15 днів, а потім страйкувати. Коли причина лише у викрадених, без оголошення конфлікту, зрозуміло, що суддя винесе заборонний судовий наказ. Перше, що треба зробити, — це визначити економічні причини, які, безумовно, існують».
Зростання безробіття та шкода економічному зростанню
У документі, складеному Сворай та її колегами, є щонайменше десять економічних підстав для оголошення трудового конфлікту в нинішній ситуації, в якій перебуває Ізраїль.
У перших розділах документа детально описано економічні наслідки триваючої війни та причини, з яких вона завдає шкоди працівникам: «Шкода економіці, яка може стати джерелом подальшої, прямої та опосередкованої, шкоди працівникам; погіршення стану ізраїльської економіки, що може призвести до шкоди майновим правам працівників, можливих збитків для пенсій і фондів підвищення кваліфікації (які інвестують кошти на ринку капіталу в Ізраїлі), звільнень, зростання безробіття, завдання шкоди здатності забезпечити належне підвищення заробітної плати тощо.
«Крім того, продовження війни та її розширення створюють додатковий і важкий економічний тягар для резервістів — найманих працівників і самозайнятих. Продовження війни завдає шкоди економіці різними способами: втрата робочих днів; шкода статусу Ізраїлю у світі та поглиблення бойкоту; відтік мізків, підприємців та інвесторів; і серйозна шкода економічному зростанню. Ці вразливості посилюють важкий тягар для економіки Ізраїлю, що є наслідком триваючої війни».
Після початку спроб державного перевороту Бар-Давид виступав проти багатьох дій уряду, особливо після початку війни. Звільнення голови ШАБАКа Ронена Бара, звільнення міністра оборони Йоава Галанта та непокора Верховному суду викликали критику уряду з боку голови Гістадруту.
В іншій частині документа Сворай та її колеги підкреслюють економічну значущість політики уряду в наші дні, тих кроків, які викликали гнів Бар-Давида та інших. Передбачається, що ці кроки справді мають політичний характер, але вони мають економічні наслідки.
Зробити все правильно — і суд схвалить
Одним із пунктів попереднього трудового конфлікту є протидія намірам уряду послабити Верховний суд і суди з трудових спорів та завдати шкоди їхній незалежності як самостійних судових інстанцій. Зокрема, шляхом зміни порядку призначення омбудсмена зі скарг громадськості на суддів, а також постійним зволіканням із призначенням суддів до Верховного суду.
«Послаблення цих судів, які протягом багатьох років закріплювали й установлювали у своїх рішеннях фундаментальні й базові норми в галузі трудових відносин і трудового права — зокрема право на організацію, право бути вислуханим, право на спір, право на страйк тощо — призведе до ослаблення працівників і завдання шкоди правам трудящих та робітничих організацій», — йдеться у звіті.
Повернення викрадених — це мета, яку було включено до документа, але вона не є основною — виходячи з того, що трудовий спір має стосуватися економічних питань. «У багатьох законних страйках існує зв’язок між політичними та економічними питаннями, і комітети поєднували класичні економічні причини з багатьма іншими аргументами. Вони діяли мудро», — каже Сворай.
«Наприклад, страйк лікарів через кількість ліжок у лікарнях або страйк учителів через кількість дітей у класах. Зрештою, яке до цього діло робочому комітету? Це адміністративні та бюджетні рішення, що ухвалюються політичним ешелоном. Але очевидно, що вони мають наслідки для умов праці робітників так само, як війна явно має наслідки для працівників сьогодні».
Сворай пояснює, що не існує закону чи постанови, які перешкоджали б оголошенню змішаного конфлікту, що включає в себе кілька підстав, частина з яких є «класичними» економічними, а частина — більш політичними. «Організації, що працюють правильно, завжди знали, як оголосити “змішаний конфлікт”, і якщо вони зроблять це правильно, суд не винесе заборону на такий страйк», — каже вона.
За матеріалами TheMarker
Фото: Томeр Аппельбаум
