Поки Нетаньягу вечеряв із Трампом, війна в Газі принесла нові жахи
Зустріч у понеділок увечері між президентом США Дональдом Трампом і прем’єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньягу була заздалегідь висвітлена у ЗМІ з перебільшеними сподіваннями на її потенціал призвести до припинення вогню в Газі. Ці нереалістичні очікування не справдилися станом на полудень вівторка — про будь-який реальний прогрес не повідомлялось.
Під час спільної появи перед камерами Трамп і Нетаньягу повторили свої звичні заяви про заручників, перемовини з ХАМАСом і потенційні перспективи миру на Близькому Сході. Але в їхніх словах не було ані конкретики, ані графіку, ані чітких зобов’язань на найближче майбутнє.
Поки Нетаньягу проводив брифінг для ізраїльських журналістів після зустрічі — дотримуючись своїх заяложених тез і не даючи особливих надій на просування в питанні заручників, — ізраїльська армія оголосила про загибель ще п’яти солдатів і поранення кількох інших у боях на півночі Гази.
Інцидент стався в районі Бейт-Хануна — палестинського міста, яке Ізраїль уже захоплював, руйнував, знову захоплював, знову руйнував і зовсім нещодавно оголосив «очищеним» від присутності ХАМАСу.
Саме такі інциденти, як цей, а також багато інших, що останнім часом відбуваються, переконали більшість ізраїльтян у тому, що війну в Газі потрібно завершити. Для дедалі більшої кількості громадян Ізраїлю повторювані знову й знову втрати молодих солдатів в одних і тих самих районах сектора Гази здаються безглуздими.
Сумно, але вже нікого не здивує, якщо за тиждень або місяць ми знову прокинемося під новини про загибель молодих людей у тому самому зруйнованому селі — вбитих вибуховим пристроєм, снайперським вогнем, у засідці ХАМАСу або внаслідок помилки, що призвела до «дружнього вогню».
Варто також зазначити, що з березня, коли уряд Нетаньягу вирішив порушити умови попереднього перемир’я та відновити бойові дії, Ізраїль втратив майже 40 солдатів. Формальною причиною цього рішення було створення умов для укладення вигіднішої угоди щодо звільнення заручників, ніж та, яку Нетаньягу підписав у січні. Однак така угода досі лишається недосяжною.
За ці чотири місяці вдалося звільнити лише одного живого заручника — громадянина США та Ізраїлю Ідана Александера, і то в межах окремої «побічної угоди» між ХАМАСом і адміністрацією Трампа.
Ізраїльтяни покладали надії на Трампа у припиненні цього кошмару. Більшість переконана, що Нетаньягу навмисне затягує війну з політичних міркувань — насамперед, аби зберегти правлячу коаліцію й уникнути дострокових виборів. Він свідомо затягує перемовини щодо заручників, і сам факт того, що мова йде про часткову угоду, а не про повне звільнення всіх заручників, — це результат його впертості: він наполягає лише на тимчасовому перемир’ї з ХАМАСом, а не на повноцінному завершенні війни.
І все ж навіть ця угода — яка, після завершення 60-денного періоду, залишить 10 живих заручників у руках терористів — досі лишається недосяжною. Нетаньягу наполягає на збереженні ізраїльської військової присутності в глибині Гази.
Також він витрачає час на переговорах, піднімаючи питання про те, хто буде розподіляти гуманітарну допомогу в Газі — визнані міжнародні організації, які займаються цим від початку війни, чи ізраїльсько-американська ініціатива під назвою «Фонд гуманітарної допомоги Газі» (The Gaza Humanitarian Foundation), пов’язана з ширшою програмою уряду Нетаньягу щодо концентрації населення Гази в вузькій частині прибережного анклаву з подальшим його переміщенням в інші країни.
Під час зустрічі Трампа й Нетаньягу ізраїльтяни, які чекають на повернення заручників і завершення війни, сподівалися побачити явні ознаки дієвого американського тиску на Нетаньягу. Натомість ми знову почули загальні заяви про важливість порятунку тих, кого утримує ХАМАС, — і нічого більше.
Під час вечері Нетаньягу підніс Трампу безглуздий, але улесливий подарунок: листа з рекомендацією висунути його на Нобелівську премію миру. З огляду на те, що проти самого Нетаньягу наразі видано ордер на арешт за підозрою у воєнних злочинах, припускати, що думка ізраїльського прем’єра вплине на Нобелівський комітет — просто смішно.
Але правда в тому, що Трамп і справді міг би отримати таку розхвалену премію — якщо вживе реальних заходів для припинення війни в Газі. Без тиску на Нетаньягу цього не станеться.
Автор: Амір Тібон
Джерело: «ХаАрец»
Фото: AP Photo Alex Brandon
