План Трампа щодо угоди про заручників не покладе край війні в Газі
План Трампа, який телеканали показали у неділю ввечері, — це не план завершення війни. По суті, це варіація «плану Віткоффа» — обмін заручників на в’язнів, після чого мали б розпочатися переговори про завершення війни.
Він ні до чого не приведе, бо прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу не хоче й не зацікавлений у завершенні війни. Навпаки, він прагне показати, що ХАМАС упертий і непохитний, щоб мати змогу продовжувати бойові дії ще багато місяців.
Ідея плану Віткоффа полягала в тому, що позиції сторін настільки далекі одна від одної щодо питання завершення війни, що ХАМАС мав би спершу відпустити 10 заручників, а США гарантували б, що після цього почнуться реальні переговори про припинення війни.
Нині ж американці кажуть ХАМАСу: віддайте всіх заручників, і ми обіцяємо, що переговори вестимуться серйозно. Але Нетаньягу не збирається серйозно вести переговори про завершення війни. Ті початкові умови, якими він сам себе знову й знову зв’язує, від початку не дозволяють укласти остаточну угоду. Нетаньягу це чудово розуміє, тому й наполягає на цих умовах. Перші реакції з його офісу дають зрозуміти їхню лінію: Ізраїль «зважує» пропозицію; ХАМАС, імовірно, відмовиться. Нетаньягу буде щасливий найбільше саме тоді, коли ХАМАС відмовиться.
Останніми тижнями Нетаньягу поводиться вкрай самовпевнено щодо плану захоплення міста Гази. Його електорат повірив у цю риторику, і він може використовувати її місяцями. Дитячі твіти міністра оборони Ісраеля Каца з відео, на яких ВПС Ізраїлю бомблять сектор, лише підтверджують настрій.
Нетаньягу «продав» Трампу — а переконати його в таких речах нескладно — захоплення Гази як козир у безкінечній війні проти ХАМАСу. У представлених міністрам розвідданих немає жодних вказівок на те, що ХАМАС близький до краху й втрати контролю над Газою, але це не має значення. З’явився новий «золотий телець» для поклоніння. По суті, Трамп пропонує ХАМАСу умови гірші, ніж план Віткоффа, заради того, щоб зупинити захоплення Гази. Усі виходять із припущення, що ХАМАС тремтить від страху перед захопленням міста Ізраїлем і готовий здатися, аби цього уникнути. Але ніхто не ставить головне питання — а що, як це не так?
Два роки потому після початку війни Ізраїль продовжує робити те саме, але результат не змінюється. Скільки ще можна маніпулювати ситуацією? «От тільки б Бені Ганц вийшов із уряду й перестав заважати». «От тільки б ми захопили Рафіах». «От тільки б ми зламали хребет “Хізбаллі”». «От тільки б убили Ях’ю Сінуара». «От тільки б зайняли коридор Філадельфія». «От тільки б створили альтернативу ООН для розподілу продовольства».
Тепер мова про місто Газа. Потім — про табори біженців у центральній Газі. Кінця цьому не видно. Тим часом ХАМАС відновив свої позиції на світовій дипломатичній арені.
Після жахливої різанини 7 жовтня ХАМАС опинився в дипломатичній та політичній ізоляції і в Європі, і в арабському світі. Але безрозсудні дії Ізраїлю відродили його вплив.
Сьогодні ХАМАС має перевагу над Ізраїлем і в дипломатії, і у сприйнятті людей. Захоплення Гази лише грає йому на руку. Ізраїль програє цю кампанію. Усі це знають. І нікому немає діла.
Державний телеканал «Кан» повідомив, що на засіданні кабінету міністрів у неділю Нетаньягу сказав: «Система публічної дипломатії не працює. Ніхто не виконує роль представника Ізраїлю». Класичний Нетаньягу: він виставляє себе жертвою власних провалів, а не їхньою причиною. Так само, як і з дипломатією, так і з війною.
Хаїм Левінсон, «ХаАрец»
Фото: AP Photo Evan Vucci
