План Трампа може повернути Йорданію та Єгипет до конфронтації з Ізраїлем
З притаманним йому самовдоволенням Дональд Трамп зумів повернути палестинську проблему в центр міжнародного порядку денного, а також виділити сектор Газа із загального списку “гуманітарних катастроф” і перетворити його на символ “національної непохитності”.
Трамп допоміг арабському світу об’єднатися – цього разу не в ім’я захисту палестинців, а для того, щоб відвести загрозу від країн, яким може бути запропоновано вирішити палестинську проблему на своїй території. Досі діючі на Близькому Сході сили можна було поділити за принципом їхньої геополітичної приналежності – на помірковані сунітські, радикальні шиїтські та проамериканські. Заява Трампа призвела до виникнення нового блоку – його можна назвати віссю переляканих держав.
Вже через годину після того, як Трамп представив свою програму трансферу, зазначивши, що Саудівська Аравія не наполягає на створенні палестинської держави, Ер-Ріяд устами свого міністра закордонних справ поспішив відмежуватися від цієї версії.
У заяві глави МЗС, зробленій від імені спадкоємця престолу Мухаммеда Бен-Салмана, підкреслюється, що нормалізація відносин з Ізраїлем “неможлива без створення палестинської держави. Така послідовна й непохитна позиція Саудівської Аравії, яку неможливо змінити ні дипломатією, ні торгом”.
Одразу ж між регіональними лідерами почалися інтенсивні телефонні переговори. Махмуд Аббас вилетів до Аммана, щоб зустрітися з королем Абдаллою, який вбачає у програмі Трампа пряму загрозу для існування своєї держави. Наступного тижня Абдалла має зустрітися з президентом США у Вашингтоні.
Міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан заявив, що план депортації майже двох мільйонів палестинців є “неприйнятним”. Очевидно, вже найближчими днями відбудеться міжарабський саміт, який черговий раз рішуче відкине програму “примусової еміграції” (“тахджир”) жителів сектору Газа. Це стане прелюдією до американо-арабського саміту, який може відбутися в Саудівській Аравії вже наприкінці цього місяця.
Програма Трампа передбачає, що палестинці (яких взагалі ніхто не питав) не упустять можливості отримати віллу, поле для гольфу та басейн у пісках Синайського півострова.
Але цей план ставить сусідні арабські країни, і не лише Єгипет та Йорданію, перед складною та небезпечною дилемою. Розміщення двох мільйонів біженців на постійній основі означає перенесення палестинської проблеми на їхню територію з усіма політичними, соціальними, військовими та економічними наслідками, що випливають звідси.
З точки зору Йорданії, два мільйони громадян якої є палестинцями, імміграція ще кількох сотень тисяч означає демографічний землетрус, здатний покласти край правлінню Хашимітської династії.
У Йорданії досі добре пам’ятають “чорний вересень” 1970 року і криваві сутички з палестинцями, що загрожували як владі короля Хусейна, так і самому його життю. Тільки після того, як переворот ледь не відбувся, Хусейн зміг вигнати ООП зі своєї країни.
І сьогодні, незважаючи на те, що палестинці – вихідці із Західного берега – мають йорданське громадянство, а палестинці, народжені в Йорданії, займають високі державні посади, у королівстві до них ставляться як до “підозрілого предмета”.
У Йорданії легально діє організація “Брати-мусульмани”, яка має представництво в парламенті, проте ХАМАС заборонений і його лідерам не дозволяється навіть відвідувати родичів, що живуть у королівстві. Прибуття сотень тисяч жителів сектору Газа, багато з яких працювали на ХАМАС, може повернути Йорданію на шлях конфронтації з Ізраїлем – так, як це було в 60-70-ті роки, або ж перетворити цю країну на другий Ліван.
Саме Ліван прийняв хвилю палестинської еміграції з Йорданії після подій “чорного вересня”. Після цього південь Лівану перетворився на “Фатхленд”, що становив постійну загрозу для Ізраїлю. Впоратися з нею не вдалося і в результаті Першої ліванської війни.
Згодом ХАМАС створив у таборах палестинських біженців тренувальні табори та філії своєї політичної влади. Чи цього прагне Трамп, пропонуючи Йорданії стати притулком для сотень тисяч жителів сектору Газа?
Подібний розвиток подій загрожує і Єгипту, який веде нескінченну боротьбу з терором ісламістів та організацією “Брати-мусульмани”. У разі реалізації плану Трампа тисячі активістів ХАМАСу опиняться на Синайському півострові, де встановлення міцної державної влади та контролю над потоками контрабандної зброї є практично нездійсненним завданням.
Тоді всі економічні проблеми стануть для єгипетського керівництва другорядними. ХАМАС може приєднатися до “Братів-мусульман” і спільними зусиллями створити боєздатну військову організацію, яка становитиме загрозу не лише для існуючого в Єгипті режиму, а й для Ізраїлю.
Як і у випадку з Йорданією, це може повернути Єгипет на шлях конфронтації з Ізраїлем. Побудована на очах сотень тисяч колишніх жителів сектору Газа “близькосхідна Рив’єра”, що стоїть на руїнах їхніх будинків, із блакитної мрії швидко перетвориться на кошмар.
Однак спроби Йорданії та Єгипту відвести загрозу перенесення ізраїльсько-палестинського конфлікту на свою територію впираються в економічний тиск Трампа. Йорданія та Єгипет є ключовими країнами прозахідної – головним чином, проамериканської – осі, і вони вкрай залежні від американської економічної допомоги, яка не вичерпується лише грошовими вливаннями.
Підтримка США означає також режим найбільшого сприяння у двосторонній торгівлі; вона дозволяє брати вигідні кредити в таких організаціях, як Міжнародний валютний фонд і отримувати американську зброю.
Проте Єгипет і Йорданія отримують допомогу і від країн Перської затоки, головним чином, від Саудівської Аравії та ОАЕ. Тільки минулого року ці країни надали десятки мільярдів доларів Єгипту та мільйони доларів – Йорданії.
Теоретично Саудівська Аравія може допомогти своїм “сестрам” впоратися із загрозою Трампа і замінити їм Сполучені Штати в галузі фінансової підтримки. Це обійдеться Ер-Ріяду дешевше, ніж участь у будівництві рив’єри на руїнах сектору Газа.
Більше того, два тижні тому Саудівська Аравія повідомила, що протягом чотирьох років каденції Трампа вона має намір інвестувати в США близько 600 мільярдів доларів. Президенту США, впевненому в тому, що він може витрусити з кишень Бен-Салмана і трильйон, доведеться визначитися з тим, чий економічний батіг може вдарити болючіше.
Але жодна з цих країн не зацікавлена в лобовому зіткненні зі Сполученими Штатами, так само, як і Трамп не хоче відмовлятися ні від рогу достатку, який пропонує йому Саудівська Аравія, ні від наміру досягти нормалізації її відносин з Ізраїлем. Зараз складається враження, що внаслідок рішучої позиції Ер-Ріяду, категоричних протестів Єгипту, Йорданії та інших арабських країн, а також різкої критики в конгресі, Трампу доведеться затверджувати новий порядок пріоритетів.
Можливо, і з нормалізацією відносин із Саудівською Аравією доведеться почекати до тих пір, поки не буде знайдено більш винахідливе формулювання щодо майбутньої палестинської держави – таке, яке влаштує Ер-Ріяд і дозволить Нетаньягу зберегти коаліцію. Не варто зараз, затамувавши подих, чекати декларації Трампа щодо анексії Західного берега. Із заявою з цього приводу президент США обіцяв виступити через чотири тижні.
Свого часу скасування запланованої анексії дозволило Об’єднаним Арабським Еміратам виправдати підписання мирного договору з Ізраїлем. Те саме може зробити тепер Саудівська Аравія, заручившись американською, а не ізраїльською обіцянкою щодо права палестинців на створення власної держави. Поки що нам варто взяти приклад з прем’єр-міністра Катару, який відмовився коментувати план виселення жителів сектору Газа, і запропонував зосередитися на реалізації угоди про звільнення заручників.
Автор: Цві Барель
Джерело: “ХаАрец“
Фото: AP Photo/Susan Walsh
