План Трампа для Гази залишає надто багато питань
План припинення війни в секторі Газа з 20 пунктів, представлений президентом США Дональдом Трампом і схвалений Біньяміном Нетаньягу, викликав обережний оптимізм у регіоні та за його межами.
Трамп подав свій план як спробу досягти миру на Близькому Сході після «тисяч років» конфліктів. Його привітали глави арабських і мусульманських держав, із якими він провів зустріч на минулому тижні. Європейські лідери також позитивно оцінили проєкт.
Після двох років війни в Газі, десятків тисяч загиблих, масштабних руйнувань і протестів по всьому світу всі очікують на стійке рішення, яке гарантувало б завершення кризи. Але чи може план із 20 пунктів стати таким рішенням? Наразі він виглядає радше як чорновий ескіз, ніж чітка «дорожня карта», і його реалізація може зіткнутися з численними перешкодами.
Ультиматум ХАМАСу
По суті, план є ультиматумом: звільнити заручників, скласти зброю та здатися — або ж зіткнутися з усією потугою ізраїльської армії за явної підтримки США. Трамп заявив, що якщо ХАМАС відкине пропозицію, Ізраїль отримає «повну підтримку для завершення роботи». Це знайома формула, яку угруповання не раз відкидало.
Особливість нинішньої ситуації в тому, що Катар і Туреччина — традиційні союзники ХАМАСу — підписалися під планом разом з іншими країнами регіону. Це посилює тиск на угруповання з боку ісламського світу. Але чи зможуть Катар або інші країни змусити ХАМАС хоча б неохоче погодитися на програму, яка фактично ліквідує його як політичну та військову силу в Газі? Поки що це неясно.
Навіть якщо ХАМАС погодиться і протягом 72 годин після набуття чинності угоди звільнить заручників, ніщо не гарантує, що Ізраїль виконає свої обіцянки. У березні він уже порушив домовленості про другу фазу перемир’я.
Управління Газою
Запропонований формат «тимчасового технократичного комітету» залишає безліч питань. У документі не уточнено, як саме його сформують і хто обиратиме його членів.
Трамп і колишній прем’єр-міністр Британії Тоні Блер мають очолити «рада миру», яка контролюватиме діяльність комітету. Але не пояснено, які будуть відносини між цими органами і хто ухвалюватиме рішення.
Арабські країни, за словами Трампа, зобов’язалися демілітаризувати Газу. Але як саме — військами, коштами чи і тим, і тим? Жодна країна поки що не пообіцяла відправити солдатів, а організація місії займе місяці. Не визначено й повноваження миротворців: чи будуть вони армією, поліцією чи спостерігачами, чи доведеться їм протистояти ХАМАСу або навіть ізраїльським військам.
Також залишено простір для затягування: темпи виведення ізраїльських військ прив’язані до демілітаризації, але конкретних термінів немає.
Роль Палестинської адміністрації
План Трампа пов’язує її участь із давно відкладеними реформами: нові вибори, новий парламент, відмова кандидатів від підтримки ХАМАСу, визнання права Ізраїлю на існування, припинення виплат ув’язненим тощо. Але ПА не проводила виборів із 2006 року, а її вже звинувачують у співпраці з Ізраїлем.
Навіть якщо реформи втілять, створення палестинської держави план не передбачає. Йдеться лише про можливість дискусії. Нетаньягу знову підтвердив, що не допустить її утворення.
Абрахамські угоди і регіон
Перспективи розширення угод Авраама залишаються туманними. Саудівська Аравія та інші ключові країни пов’язували нормалізацію з Ізраїлем із появою палестинської держави. Невідомо, чи вдалося Трампу змінити їхню позицію.
Висновок
Попри майже одностайну підтримку плану у світі (окрім ХАМАСу), його реалізація залежить від багатьох деталей і доброї волі сторін. Якщо ж арабські країни не зможуть змусити ХАМАС виконати їхню волю, ізраїльська армія продовжить руйнувати Газу — за повної підтримки США.
Автор: Олександра Аппельберг
Фото: AP Photo / Evan Vucci
