План роззброєння «Хізбалли» формується, але графіка його реалізації немає
Ліванський графік славиться своєю вражаючою гнучкістю. У вівторок уряд мав обговорити план армії щодо роззброєння «Хізбалли», але подібне засідання потребує підготовки, погоджень і кулуарних перемовин між сторонами, тому його перенесли на п’ятницю.
Це не вважається серйозною проблемою, особливо коли йдеться про таке важливе питання, яке несе ризик втягнути країну в громадянську війну. Куди важливішими є терміни, що стосуються початку реалізації плану армією і, зокрема, його завершення — адже це, можливо, найважливіший проект для Лівану з моменту закінчення громадянської війни 1990 року.
Згідно з рішенням ліванського уряду, ухваленим минулого місяця, армія мала надати план роззброєння до 31 серпня, представити його уряду та спецпредставнику США Тому Бараку, а також неофіційно заручитися згодою Ізраїлю. Наразі лишається неясним, який саме формат обере армія і чи отримає доопрацьований план підтримку з усіх боків. Але вже зрозуміло, що і тут графік відрізнятиметься великою гнучкістю. За даними ліванських ЗМІ, у п’ятницю армія представить звіт про свої успіхи з роззброєння «Хізбалли» на південь від річки Літані та план подальших дій. Згідно з проєктом, країну поділять на кілька зон — південніше та північніше Літані, і армія діятиме поетапно, без визначення конкретного терміну завершення операції. План також містить дані про необхідну кількість солдатів, озброєння та фінансування.
Втім, логістика, бюджет і навіть особовий склад відходять на другий план порівняно з політичними й дипломатичними «мінами», які чекають на цей проєкт. Генсек «Хізбалли» Наїм Касем уже заявив, що організація не має наміру роззброюватися, і якщо й погодиться обговорювати це питання, то лише в межах діалогу щодо «національної оборонної стратегії» країни.
Касем і представники «Хізбалли» поки що не уточнили, що мається на увазі під цією стратегією, і не дали зрозуміти, чи готові вони інтегрувати свої сили в єдині Збройні сили Лівану, чи залишаться автономним військовим утворенням, що лише співпрацює з армією. Більше того, вони не дали зрозуміти, чи підуть на відкрите протистояння з армією, якщо та почне роззброєння без згоди організації, чи, зрештою, погодяться на певні «домовленості», що дозволять уникнути конфлікту.
Спікер парламенту та лідер шиїтського руху «Амаль» Набіх Беррі, який веде переговори щодо роззброєння як від імені уряду, так і від імені «Хізбалли», представив власний проєкт. У ньому проголошується принципова готовність до обговорення роззброєння, однак план Барака він назвав нав’язаним диктатом, спрямованим на задоволення інтересів Ізраїлю. У телепрограмі він заявив, що його сторона готова обговорювати майбутнє озброєння «Хізбалли» у форматі тихого, узгодженого діалогу під захистом конституції, інавгураційної промови президента та рішень уряду, а також відповідно до законів і міжнародних конвенцій, «які мають привести до вироблення національної стратегії безпеки, що захищає Ліван, звільняє його землі та охороняє його визнані кордони».
На перший погляд, вимога Беррі щодо формування «національної стратегії безпеки» не відрізняється від позиції «Хізбалли». Проте подробиці його пропозиції відповідають урядовому курсу: держава має бути єдиним власником усієї зброї на своїй території — як це підкреслив президент Жозеф Аун у своїй інавгураційній промові в січні. Іншими словами, Беррі погоджується з принципом, який «Хізбалла» поки що відкидає, але пропонує досягти цього шляхом діалогу, а не конфронтації. Такий діалог, до речі, вже кілька місяців тому запропонував сам президент Аун, попросивши Тома Барака дозволити Лівану дійти згоди без жорстких часових рамок.
Однак Барак відхилив це прохання і дав зрозуміти, що США не задовольняться заявами президента і прем’єр-міністра Навафа Салама про «монополію держави на зброю» та вимагають від уряду офіційного виконавчого рішення. У кількох публічних виступах Барак навіть пригрозив, що якщо рішення не буде ухвалене, він відмовиться від посередництва, і Ліван сам нестиме наслідки виходу США з переговорного процесу. Цю заяву сприйняли як готовність США «дати Ізраїлю зелене світло» на відновлення війни, яка фактично не припинялася з моменту підписання угоди про припинення вогню в листопаді минулого року. Ще однією ціною відмови могла б стати втрата Ліваном шансу на отримання міжнародної фінансової допомоги для відновлення країни.
У результаті Барак «прийняв» рішення ліванського уряду, яке сам же і вимагав, і в обмін попросив Ізраїль «трохи послабити тиск на Ліван». Хоча Барак наголосив, що не може диктувати Ізраїлю його дії, а США не можуть давати Лівану гарантії щодо поведінки Ізраїлю, важко відокремити рішення ліванського уряду від більш примирливих заяв Біньяміна Нетаньягу. «Ізраїль цінує важливість рішення уряду Лівану. Останнє рішення щодо роззброєння «Хезболли» до кінця 2025 року — це важливий крок», — сказав Нетаньягу і додав, що «якщо армія Лівану вживе необхідних заходів для реалізації роззброєння, Ізраїль зробить відповідні кроки, включаючи поступове скорочення (присутності ЦАХАЛу в Лівані — ред.)».
Очікування ліванського уряду, що рішення про роззброєння «Хізбалли» підштовхне принаймні до символічного виведення ЦАХАЛу з п’яти точок, які він контролює на території Лівану, виявилися марними. Ліван стверджує, що йдеться не лише про ці п’ять точок, а про понад тридцять сіл на півдні країни, причому не всі з них є шиїтськими, куди Ізраїль не дозволяє повернутися тисячам жителів.
З огляду на свободу дій у повітрі та артилерії, яку Ізраїль забезпечив собі вздовж ліванського кордону, можна засумніватися у військовому значенні контролю над цими п’ятьма точками. Вони вже перетворилися на політичний козир, ставши серйозною перешкодою в переговорах ліванського уряду з «Хізбаллою». На цьому тлі пропозиція Беррі вести «тихий і узгоджений діалог» та прагнення президента Ауна уникнути воєнного конфлікту з «Хізбаллою» можуть стати орієнтиром для політики ліванського уряду, що здатне відтермінувати початок реалізації плану роззброєння. На цьому етапі Вашингтону, ймовірно, доведеться вирішити, чи варто змусити Ізраїль «піти назустріч» Лівану, відступивши хоча б із частини контрольованих точок, аби дати ліванському уряду політичний ресурс, необхідний для просування плану роззброєння.
Цві Барель, “ХаАрец”
Фото: AP Photo/Bilal Hussein
