Після рішення суду в Гаазі: «Можливі ордери на арешт солдат і офіцерів ЦАХАЛу»
«Обвинувачення, на підставі яких були видані ордери на арешт Нетаніягу та Галанта, не стосуються конкретних воєнних злочинів, — говорить полковник (резерву) та адвокат Пніна Шарвіт-Барух, експерт із законів війни, — а стосуються тверджень, що Ізраїль навмисно морить голодом населення Гази, вбиває місцевих жителів унаслідок політичних та національних переслідувань і навмисно атакує мирних громадян».
«Це далекоглядні обвинувачення, які повністю відірвані від реальності, — стверджує вона. — Вони приписують Ізраїлю наміри знищити населення Гази та ігнорують численні зусилля, які Ізраїль докладає, щоб запобігти загибелі тих, хто не причетний до ворожих дій».
Відповідно до висновків Міжнародного кримінального суду (МКС, ICC) у Гаазі, Нетаніягу та Галант несуть кримінальну відповідальність за такі воєнні злочини, як навмисне перешкоджання постачанню основних засобів для виживання мешканців Гази, зокрема їжі, води, медикаментів і медичного обладнання, палива та електрики, а також за злочини проти людяності, такі як вбивства, переслідування та напади на цивільне населення.
— Чи скоює Ізраїль воєнні злочини?
— Обвинувачення, на підставі яких були видані ордери на арешт, не стосуються конкретних воєнних злочинів. Твердження про те, що Ізраїль здійснює систематичну політику, спрямовану на голод у секторі Газа та позбавлення населення засобів до існування, є хибними.
Факти такі: починаючи з листопада 2023 року гуманітарна допомога надходить безперервно, попри опір частини ізраїльського суспільства, включаючи активне протистояння. Це правда, що ситуація у секторі Газа погана. Це правда, що там гуманітарна криза. Це правда, що в жовтні, наприклад, був період, коли допомоги було менше, але це не означає, що було навмисне створення голоду, про яке йдеться в ордерах.
Мешканці Гази страждають через те, що допомога не завжди доходить до них, але це не під контролем Ізраїлю, і зрозуміло, що Ізраїль не позбавляє допомоги мешканців Гази. Це роблять ХАМАС та інші збройні організації. Обвинувачення базуються на звітах ООН, які дуже упереджені щодо Ізраїлю.
— І все ж таки, чи скоює Ізраїль військові злочини?
— Існують військові злочини, що скоюються солдатами або командирами в окремих випадках. У кожній війні є військові злочини, і роль ЦАХАЛу як армії демократичної країни, країни, яка поважає закони, полягає у забезпеченні їх дотримання, покаранні злочинців, а в деяких випадках — у кримінальному переслідуванні.
ЦАХАЛ не публікує даних про розслідувані злочини, але очевидно, що у цій війні таких випадків було чимало. Деякі з них потрапили до ЗМІ, наприклад арешт солдат із Сде-Тейман. Слід пам’ятати, що це була ініціатива солдатів або офіцерів, а не наслідок певної політики. Політика ЦАХАЛу не включає військових злочинів, навпаки, він застосовує різні заходи, щоб уникнути цього.
— А як щодо політики ЦАХАЛу, яка суперечить законам війни? Наприклад, оголошення «мертвої зони» — певної території, коли будь-кого, хто входить до неї, розстрілюють, навіть якщо він беззбройний; політики використання полонених для перевірки, чи не заміновано шахту тунелю або квартиру; політики підриву будівель із метою зміни топографії для зручності бойових дій; нападів на журналістів або будівлі, які використовують ЗМІ?
— Ми не будемо вдаватися в кожен пункт, але речі, які ви згадали, можуть по-різному інтерпретуватися, і щодо них ведуться суперечки. Можливо, що в деяких випадках ЦАХАЛ застосував менш жорстку політику, ніж вимагає закон, щоб уникнути втрат із нашого боку.
Ця тема ніколи не буває «стерильною» — завжди виникає питання, яку ціну доводиться платити за метод боротьби. Якби ми взагалі не входили до Гази чи Лівану і не бомбардували б із повітря, то, вочевидь, ми виглядали б «чистішими», але закони війни призначені для того, щоб дозволити боротися, а не для того, щоб запобігти боям.
Зрештою, я вважаю, що ЦАХАЛ (як політики, а не як порушення) дотримується законів ведення війни, незважаючи на складну ситуацію, у якій він діє.
«Це може перерости в арешти ізраїльтян, які подорожують за кордон»
Розслідування щодо Нетаніягу та Галанта в суді наразі призупинене, оскільки розгляд справи не проводиться за відсутності обвинувачених. На думку Шарвіт-Барух, «сама процедура стане зрозумілою лише в тому разі, якщо Нетаніягу або Галант постануть перед судом, добровільно чи примусово, чого, найімовірніше, не станеться».
Ордери на арешт, видані Гаазьким судом, не обов’язково повинні бути оприлюднені. Можуть існувати ордери на арешт інших ізраїльських військових, солдатів та офіцерів. «Цілком імовірно, що такі ордери вже існують або що вони будуть видані в майбутньому, і Ізраїль не обов’язково про це знатиме, що може призвести до арештів ізраїльтян, які відвідують зарубіжні країни», — додає Шарвіт-Барух, зазначаючи, що розслідування також стосується територій Юдеї та Самарії та Східного Єрусалима.
Окрім арештів ізраїльтян за кордоном, рішення суду про видачу ордерів на арешт має додаткові драматичні наслідки для відносин між Ізраїлем та 124 державами, які підписали Римський статут: вони зобов’язані заарештувати прем’єр-міністра Нетаньягу, що унеможливлює взаємні візити лідерів.
Угорщина оголосила, що не виконуватиме рішення суду, Чехія також вивчає способи уникнути цього, зокрема можливість внесення змін до законодавства, але більшість держав — членів суду підтвердили свою готовність виконати накази про арешт (деякі зберігають певну двозначність у своїх позиціях).
Це майже всі важливі партнери Ізраїлю — від європейських країн, через Австралію та Східну Азію, до країн Латинської Америки. «Це велике досягнення кампанії проти Ізраїлю, яке допомагає всім нашим ворогам, — говорить Шарвіт-Барух. — Ордери на арешт підживлюють заклики до бойкоту Ізраїлю в усіх сферах — культурі, науці, бізнесі та спорті. Вони посилюють спроби, які так чи інакше робляться, щоб запобігти військовій допомозі Ізраїлю або допомозі взагалі.
Зрештою, ці ордери на арешт сприяють арештам ізраїльтян у будь-якій країні у зв’язку з їхньою участю у війні — не обов’язково міжнародними судами, але й судами окремих держав. Наприклад, громадянин Франції, який має сім’ю у секторі Газа, звертається до окружного суду Франції з позовом проти ізраїльтянина, який тим чи іншим чином здійснив дії проти членів його родини. Подібні речі могли відбуватися й до розгляду в Гаазькому суді, але в ім’я принципу комплементарності державні суди не втручалися у такі справи. Тепер вони можуть вирішити втрутитися».
Шарвіт-Барух додає, що рішення про ордери на арешт також вплине на судовий процес, який проводиться проти Ізраїлю в Міжнародному суді справедливості (ICJ) у Гаазі, де Ізраїль звинувачують у скоєнні геноциду: «Це окремий процес, у якому Ізраїль співпрацює, і він також може мати серйозні наслідки».
«Членам уряду важко стверджувати, що ЦАХАЛ діє відповідно до міжнародного права»
Шарвіт-Барух — старша наукова співробітниця Інституту досліджень національної безпеки та керівниця програми «Право і національна безпека». Вона демобілізувалася з ЦАХАЛу після 20 років служби у відділі міжнародного права військової прокуратури, п’ять з яких займала посаду начальника цього відділу.
Ще до війни вона заявляла: «Головне, що захищає наших солдатів, — це те, що ми самі розслідуємо і судимо. Це називається принципом комплементарності. Той факт, що Ізраїль має незалежну судову систему, яка розслідує військові злочини, є нашим захистом від втручання зовнішніх судів».
Шарвіт-Барух застерігала від масштабної судової реформи, яка може завдати шкоди суверенітету цієї системи, тим самим серйозно підірвавши принцип комплементарності та наражаючи ізраїльських солдатів на позови в інших судах.
Навіть зараз, після видачі ордерів на арешт, вона вказує на принцип комплементарності як на головний інструмент, що може допомогти Державі Ізраїль вийти з цієї ситуації. «Найсильніша карта — це принцип комплементарності. Прокурор Карім Хан заявляв про це на самому початку процедури і повторював пізніше. Якщо Ізраїль проведе серйозне розслідування, можливо, ордери вдасться скасувати. Ізраїль має створити слідчу групу, як це було після “флотилії свободи”: групу, що складається з експертів, включно з юристами, причому не ізраїльськими. Ця група проведе серйозне й поглиблене розслідування політики Ізраїлю у війні та розгляне звинувачення у військових злочинах».
— Як це допоможе?
— Суд у Гаазі заявив, що причиною його втручання, попри те, що Ізраїль має суверенну судову систему, є відчуття того, що злочини тривають і не розслідуються.
Дійсно, у системі міжнародного правосуддя є ті, хто вірить, що за допомогою законів і суду можна зупинити війну, хоча це думка, відірвана від реальності. Але треба враховувати, що з боку це виглядає саме так, і реагувати на цю потребу.
Якби зараз існував, наприклад, політичний горизонт для того, чого Ізраїль намагається досягти в секторі Газа, Юдеї та Самарії, це допомогло б зменшити тиск на суд. Проблема в тому, що те, що ми бачимо від уряду, є прямо протилежним.
— Що ви маєте на увазі?
— Членам уряду важко сказати
прості слова про те, що ЦАХАЛ діє відповідно до міжнародного права. Вони не засуджують конкретні воєнні злочини. Не засуджують інших членів уряду, чиї слова натякають на те, що воєнні злочини слід чинити або що внутрішнє розслідування ЦАХАЛу не потрібне. Публікуються відеозаписи дій, які явно є незаконними, і уряд їх не засуджує. Це грає проти нас. Усі розмови про блокаду, створення поселень у секторі Гази нічого не дають Ізраїлю на міжнародній арені права.
— Було б це інакше за іншого уряду?
— Я не думаю, що була б суттєва різниця, якби армія воювала під іншим керівництвом, але контекст війни був іншим. Замість загравань з екстремістськими ідеями, коли створюється враження, що члени уряду змагаються у найбільш радикальних заявах, замість нападок на юристів було б корисно дати більше місця для обговорення тієї важливої війни, яку Ізраїль веде проти організацій, визнаних західним світом терористичними.
Можливо, тоді вдалося б сформулювати політичний горизонт, необхідний для перемоги над ХАМАСом і «Хізбаллою». Я вважаю, що це вплинуло б.
Автор: Уріель Лін
Джерело: «Давар ха-овдім б’Ерец-Ісраель»
На фото: заарештовані палестинці в Газі
Фото: Моті Мільрод
