Після ліквідації Насралли: настав час для операції нового типу
За нинішніх обставин Ізраїль має провести операцію нового типу. Він повинен затиснути своїх противників у військово-дипломатичні «лещата». Так ми зможемо досягти і звільнення заручників з рук ХАМАСу, і повернення евакуйованих з півночі додому. Про це пише Дан Аркін на сайті Israel Defense.
Головний ворог Ізраїлю — «Хізбалла» — перебуває у жалюгідному стані. Організація втратила всю свою верхівку. У неї немає лідера, немає штабу, немає військового командування. Ймовірному наступнику напевно не вистачатиме харизми свого попередника — ліквідованого Хасана Насралли.
У суботу, 28 вересня, ВПС Ізраїлю продовжили завдавати ударів по Бейруту та інших районах Лівану. У підземному штабі «Хізбалли» в центрі Дахії, розташованому неподалік від бейрутського аеропорту, були знищені залишки командування цієї організації.
Цей етап операції «Північні стріли» є видатним досягненням ізраїльської розвідки та ВПС. Розвідці вдалося здобути найточніші відомості, а пілоти виконали свою роботу на найвищому рівні. Інформація про переміщення цілей надходила в режимі реального часу. ВПС завдали по них вивірений до сантиметра удар. Тип використаної для цього зброї був також підібраний з ідеальною точністю.
Уявіть собі, що до Землі наближається літаюча тарілка з інопланетянами. Що вони бачать у Бейруті? Зовсім не те, що позначено на їхніх картах. Перенаселений квартал Дахія, який довгі роки слугував оплотом «Хізбалли», стрімко спустошується. Ще одна хвиля ліванських біженців шукає притулку в безпечному місці.
Варто зазначити, що ЦАХАЛ все ще не атакував «стратегічні активи» Лівану. Ізраїль не повернув сусідню країну в кам’яний вік. У результаті бомбардувань ліванська критична інфраструктура не постраждала — ні електростанції, ні водогін.
Усі об’єкти, що зазнали атак, належать «Хізбаллі». А Насралла до своєї загибелі так і не дав наказ використати наявний у його розпорядженні арсенал проти цілей у центрі Ізраїлю.
У нинішній ситуації це відкриває можливість для досягнення домовленостей. По ізраїльський бік кордону інопланетяни побачили б села та селища, фруктові плантації та птахоферми. Там теж практично не залишилося людей. Усі місцеві жителі евакуйовані. Настав час повернути їх до своїх домівок, до їхніх полів і садів.
Домовленості можуть бути досягнуті і без масштабної війни за участю Ірану. Ще не факт, що Іран поспішить у неї вступити.
У Тегерані прекрасно бачать, що сталося із сектором Газа, і що відбувається зараз у Дахії, у його головного «васала».
Можливо, що зараз, коли «Хізбалла» опинилася в найгіршому становищі за всю історію свого існування, варто провести операцію, яка повністю виключає її відродження та нові атаки на Ізраїль з боку північного кордону. Однак це не повинно означати багаторічного перебування ЦАХАЛу на території Лівану, як це було в минулі роки.
До кінця минулого тижня було зрозуміло, що ні Ізраїль, ні «Хізбалла» не зацікавлені в регіональній війні. Зараз же — невідомо, хто стане спадкоємцем Насралли.
Ізраїль зі свого боку має зробити так, щоб обійтися без широкомасштабного наземного вторгнення на територію Лівану, нейтралізувавши при цьому пускові установки «Хізбалли», націлені на об’єкти критичної інфраструктури в центрі країни.
У ситуації, коли обидві сторони не зацікавлені в регіональній війні, потрібно зробити все для того, щоб запобігти їй. Однак перед цим Ізраїлю доведеться провести ще низку атак з повітря та обмежену наземну операцію.
Після руйнівної регіональної війни її учасникам все одно доведеться дійти якоїсь угоди. Чи не краще досягти її без додаткового кровопролиття?
Однак по обидва боки кордону існують сили, які прагнуть до масштабної війни, і їх не зупиняє висока ціна, яку доведеться за це заплатити.
Ні домовленості, ні врегулювання не виникнуть самі собою. Пряма дипломатична угода — вище наших сил, якщо Ізраїль діятиме самотужки.
«Хізбалла» –- шиїтська терористична організація, ідеологія якої замішана на релігійному фанатизмі. Вона заявляє про підтримку Палестини та боротьбу з «окупацією», і прагне до знищення «сіоністського утворення», що лежить по південний бік ліванського кордону.
Для того, щоб досягти угоди між Ізраїлем та Ліваном, наддержави та арабські країни, які не вважають єврейську державу «прокаженою», повинні докласти значних зусиль. У Ізраїлю є добрий дядечко у Вашингтоні — президент США. Приблизно за два місяці до закінчення своєї каденції Джо Байден може чинити тиск на Ізраїль та Ліван з метою досягти врегулювання.
У президента є представник, Амос Хохштейн, «єврей з добрими намірами», який постійно курсує на лінії Вашингтон-Бейрут-Єрусалим. Щоправда, поки що його робота не принесла обнадійливих результатів. Нинішня ситуація вимагає втручання іншого єврея, Генрі Кіссінджера, радника з національної безпеки та державного секретаря, відомого своїми посередницькими зусиллями у спробах досягнення миру на Близькому Сході.
У Лівану теж є свій «добрий дядечко», у Парижі, — це президент Франції. Він і його уряд вважають себе «спонсорами» Лівану і мріють знову перетворити Бейрут на «близькосхідний Париж». Але всі зусилля Франції, вжиті в цьому напрямку, поки знову ж таки не принесли жодного результату.
Тепер, для того щоб не допустити масштабної війни та домогтися мирних домовленостей, необхідна участь прем’єр-міністра Ізраїлю, президентів США, Франції та Єгипту, Євросоюзу, лідерів ОАЕ, Саудівської Аравії та Катару — мабуть, найважливішого посередника, який підтримує широкі зв’язки з різними терористичними організаціями.
Це вимагає особистих зустрічей і серйозних дипломатичних зусиль, довгих засідань і марафонських переговорів у Бейруті та в Європі.
Тут не повинно бути жодних ілюзій: будь-який постійний мирний договір між Ізраїлем та Ліваном/«Хізбаллою» в результаті підписаний не буде. Але, можливо, більше 60 000 жителів півночі країни зможуть спокійно зітхнути і повернутися до своїх домівок, а жителі Бейрута та Південного Лівану зможуть уникнути додаткових руйнувань і людських жертв.
Чи можливо це? Песимісти скажуть, що на це немає жодних шансів. Оптимісти скажуть, що потрібно спробувати.
Можливо, що зараз, коли Насралла більше не керує ситуацією з глибин свого бункера, досягнення домовленості, що забезпечує тривале затишшя на ізраїльсько-ліванському кордоні, стає ймовірним. Це може вплинути і на укладення угоди з ХАМАСом про звільнення заручників.
Широкі міжнародні зусилля, спрямовані на досягнення домовленості та запобігання масштабної війни, є найважливішим засобом досягнення головної мети — звільнення заручників і повернення евакуйованих до своїх домівок.
Ми повинні пам’ятати слова Авраама Лінкольна: «Немає благородного способу вбивати. Немає м’якого способу руйнувати. У війні немає нічого хорошого, крім її кінця».
Автор: Дан Аркін у співпраці з IsraelDefense
Фото: AP Photo Hussein Malla
