Переговори з Лівією про переселення палестинців із Гази просуваються
Два конкуруючі лідери Лівії ведуть переговори з Ізраїлем і США щодо переселення сотень тисяч палестинців із Гази. Рішення прийняти палестинців може допомогти покращити відносини з адміністрацією Дональда Трампа, але водночас ще більше дестабілізувати ситуацію всередині країни.
Видання Middle East Eye пише з посиланням на джерела в Лівії, арабських країнах і ЄС, що делегація міжнародно визнаного уряду Лівії нещодавно провела переговори з ізраїльськими чиновниками.
З лівійського боку переговори очолює радник з національної безпеки Ібрагім Дбейба, родич прем’єр-міністра Абдула Хаміда Дбейби.
Один лівійський співрозмовник повідомив, що «практичні переговори» вже відбулися, але подробиці поки що незрозумілі, а «механізми й реалізація ще не обговорювалися».
Інше джерело зазначило, що обговорення триває, і що депутатів парламенту Тріполі навмисно тримають у невіданні, оскільки в країні глибоко вкорінені пропалестинські настрої.
Прем’єр-міністр Абдул Хамід Дбейба заявив у відповідь на запит журналістів, що його уряд не братиме участі в «злочині» — переселенні палестинців. Він повторив слова з травневого звернення посольства США в Тріполі, де спростовувалися повідомлення про те, що Вашингтон розробляє план переселення палестинців у Лівію.
Джерело повідомило, що США готові надати економічну підтримку або інші пільги в обмін на прийняття палестинців. Так, Ібрагім Дбейба вже отримав гарантії від міністерства фінансів США розблокувати близько 30 мільярдів доларів із заморожених державних активів.
У травні окремі джерела розповіли MEE, що Масад Булос, радник Трампа і свекор його доньки Тіффані, обговорював з Ібрагімом Дбейбою розблокування мільярдів доларів із заморожених фондів, які перебувають під санкціями.
Булос категорично заперечував участь у переговорах про переселення палестинців, заявивши тоді, що ці повідомлення є «підбурливими й абсолютно неправдивими». Водночас заступниця прессекретаря Білого дому Анна Келлі заявила, що Трамп «давно виступав за творчі рішення для покращення життя палестинців, включно з можливістю переселитися в нове, гарне місце, доки Газа відновлюється».
Ідея про Лівію як можливий новий дім для палестинців із Гази виникла на тлі повідомлень, що Халіфі Хафтару, впливовому воєнному лідеру, який також очолює конкуруючий парламент на сході країни, запропонували більший контроль над нафтовими ресурсами держави в разі згоди на переселення сотень тисяч палестинців.
Хафтар, який відіграв ключову роль у масштабних руйнуваннях та нестабільності в Лівії, а також у подальшій громадянській війні в сусідньому Судані, спростував ці повідомлення.
Європейське джерело повідомило MEE, що Дбейба й Хафтар «одночасно ведуть переговори з ізраїльтянами» в надії отримати «більше легітимності від американців».
Минулого тижня прем’єр-міністр Біньямін Нетаніягу заявив, що ізраїльські чиновники контактують із «кількома країнами» щодо розміщення переміщених цивільних осіб із сектора Газа.
«Я вважаю, що це абсолютно природно, — сказав Нетаніягу. — Усі, хто переймається палестинцями й говорить, що хоче їм допомогти, повинні відкрити для них двері. Ми не виганяємо їх, а дозволяємо виїхати… насамперед із зон бойових дій, а також із самого сектора, якщо вони цього захочуть».
За повідомленнями, окрім Лівії, обговорюються плани переселення палестинців у Судан, Південний Судан та відколотий регіон Сомалі, відомий як Сомаліленд, попри те, що всі ці території охоплені насильством.
Видання Axios також згадує Ефіопію та Індонезію як країни, відкриті до потенційного прийому палестинців.
Нещодавно міністр сільського господарства Ізраїлю Аві Діхтер назвав Лівію «ідеальним місцем» для палестинців, заявивши, що вони «із радістю залишать» Газу, якщо буде надана необхідна міжнародна підтримка.
«Лівія — величезна країна з обширними територіями та береговою лінією, схожою на Газу, — сказав він. — Якщо світ вкладе мільярди в реабілітацію жителів Гази, країна, що приймає, також отримає економічну вигоду».
Однак критики кажуть, що плани США та Ізраїлю щодо переселення палестинців можуть порушувати міжнародне гуманітарне право, зокрема статтю 49 Четвертої Женевської конвенції, яка забороняє примусове переміщення осіб окупаційною державою.
Крім того, існують сумніви, наскільки Лівія, що перебуває в глибокому політичному хаосі з розділеними урядами й переживає наслідки громадянської війни, придатна для таких планів.
«Палестинці не отримають жодної опіки від цих урядів, що підштовхне їх до наступної катастрофи, [яка] призведе до нової хвилі міграції до берегів Європи, – сказав анонімний європейський чиновник. – І це теж лякає, передусім тому, що останні десятиліття показали нам: багато хто з них пройде лише половину Середземного моря, як і ті, хто був у перевернутих човнах. А ті, хто зрештою дістанеться Європи, я не думаю, що Європа вітала б ще один мільйон арабів, які прибули до її берегів, як сирійці, котрі здійснили подібну подорож лише кілька років тому».
Арабський чиновник, обізнаний із перебігом останніх переговорів, попередив, що «співучасть в ізраїльському плані етнічної чистки» може спровокувати загальне обурення по всій Лівії. «Це стане шоком для лівійського народу», — сказав він.
З цією точкою зору погодився лівійський політолог Мохамед Махфуз, який заявив, що «прийняття палестинців може дорого коштувати будь-якій зі сторін, яка буде взаємодіяти зі Сполученими Штатами з цього питання. Це саме по собі може пояснити, чому жоден із [лівійських] урядів досі не нормалізував відносини» [з Ізраїлем].
Хоча Лівія офіційно не визнає Ізраїль, уряд, що базується в Тріполі й офіційно відомий як Уряд національної єдності (УНЄ), за повідомленнями, останніми роками проводив кілька таємних зустрічей з ізраїльськими чиновниками.
У 2023 році Наджла аль-Мангуш, яка тоді обіймала посаду міністра закордонних справ при Дбейбі, таємно зустрічалася з міністром закордонних справ Ізраїлю Елі Коеном в Італії. Повідомлення про це викликало обурення в Лівії, що призвело до масових протестів і її відсторонення від посади.
У пізнішому інтерв’ю телеканалу Al Jazeera Arabic Мангуш заявила, що була присутня на зустрічі за прямим дорученням Абдула Хаміда Дбейби і що ця зустріч була погоджена між його урядом та Ізраїлем.
Серед палестинців із Гази, опитаних у травні Палестинським центром політичних і соціологічних досліджень, 43 % заявили, що готові емігрувати після війни. Директор центру Халіль Шикакі повідомив, що найбільш ймовірною групою, готовою залишити Газу, є молоді освічені чоловіки. Ще до війни від двох третин до трьох чвертей цієї групи висловлювали готовність виїхати з Гази та переїхати в інші місця з економічних причин. Серед бажаних напрямків називалися Європа, США, Канада, країни Перської затоки або Туреччина.
Тепер, коли сектор Газа зруйнований, а його мешканцям бракує продовольства й медикаментів, потенційний переїзд має політичний підтекст, а також ризик того, що вони не зможуть повернутися. Гуманітарні організації та регіональні влади, які могли б допомогти палестинцям виїхати, стикаються з аналогічною дилемою.
«Проблема в тому, що Ізраїль має гарантувати, що люди зможуть повернутися, якщо і коли вони цього забажають, — заявила газеті The Wall Street Journal Таня Харі, виконавча директорка ізраїльської правозахисної та юридичної організації «Гіша». — Ці програми добровільної еміграції чи інші плани депортації людей не мають жодного стосунку до безпеки чи гуманітарних потреб палестинців».
Авторка: Олександра Аппельберг
На фото: пропалестинська демонстрація в Тріполі, Лівія
Фото: AP Photo/Yousef Murad
