Палестинцям потрібна «дехамасифікація», Ізраїлю – «декаханефікація»
27 січня 1945 року радянські війська звільнили нацистський концтабір Аушвіц. Рівно через 80 років свободу отримують ізраїльтяни – полонені ХАМАСу, які пережили умови Аушвіца в секторі Газа.
Те, що сталося з нами 7 жовтня, досі є незбагненним. На території Держави Ізраїль стався кривавий єврейський погром, і сотні – сотні! – ізраїльтян були викрадені. Життя полонених у секторі Газа не коштувало більше, ніж життя євреїв в Аушвіці 80 років тому. Багато заручників було вбито.
Ми вже більше 470 днів живемо в незбагненній реальності, яка виникла через те, що наш прем’єр-міністр бачив у юдофобах – ворогах Ізраїлю – потужну зброю для боротьби зі створенням палестинської держави. Протягом багатьох років ХАМАС користувався фінансовою підтримкою Катару за дозволом і навіть за проханням Біньяміна Нетаніягу. Але, зрештою, це зброя була звернена проти Ізраїлю. Паливо, яке підтримувало палестинців, які влаштували кривавий погром, а потім протягом майже півтора років чинили опір найбільшій армії на Близькому Сході, – це ненависть до євреїв і сіонізму. Антисемітизм.
І це не дивно. Хартія ХАМАСу – найантисемітський документ, який тільки можна собі уявити. Вона повна кровавих наклепів і теорій змови. «Завдяки грошам євреї контролюють засоби масової інформації… За допомогою грошей вони здійснюють революції, – йдеться в Хартії ХАМАСу. – Вони стояли за Французькою революцією, за комуністичною… Вони розв’язали Першу світову війну, через яку було знищено державу ісламського халіфату… Вони створили Лігу націй, щоб управляти всім світом… Вони розв’язали Другу світову війну… За їхнім наказом були створені Організація Об’єднаних Націй і Рада Безпеки… Жодна війна в світі не обходиться без їх участі».
Далі в Хартії ХАМАСу сказано: «Ізраїль як єврейська держава кидає виклик ісламу і всім мусульманам… Закінчення конфлікту з сіоністами досягається, в основному, через зраду, і хай буде проклятий кожен, хто діє так… Палестинську проблему можна вирішити тільки шляхом джихаду… Що стосується міжнародних ініціатив, пропозицій і конференцій – це пусте витрачання часу і суща нісенітниця».
Основна суть цього документа – заклик до знищення євреїв. Не тільки в Ізраїлі, але й у всьому світі. Це є керівництвом до дії для кожного бойовика ХАМАСу. Це паливо, з допомогою якого вони спалювали нас 7 жовтня. Ця ненависть втілюється в свідомість дітей через релігійно-джихадистське виховання в секторі Газа і в Юдеї та Самарії. Частина з них, ледь подорослішавши, стає вбивцями євреїв. Це вони телефонували 7 жовтня батькам і з гордістю повідомляли, що вбили єврейських хлопчиків і дівчаток.
ХАМАС і його ідеологія зараз не зникнуть – навіть якщо ця організація буде повністю роззброєна. Потрібно сказати, що головною метою Ізраїлю на даний момент є саме боротьба з цією ідеологією. З цим вогнем. На жаль, з ідеологією неможливо боротися кулями, бомбами і танками. З глибоко укоріненою в палестинському суспільстві ідеологією потрібно боротися на інших фронтах – освітньому, економічному, культурному, законодавчому, духовному і т.д. Згадаємо, як це було, вибачте за порівняння, з нацистською Німеччиною.
Через десятиліття після завершення Другої світової війни в Німеччині все ще було чимало людей, які вірили в нацистську ідеологію. Вона укорінювалася в німецькому суспільстві протягом довгих років – цей процес, по суті, почався ще до Першої світової війни. І після Другої світової, коли Німеччина виглядала приблизно так, як сьогодні виглядає сектор Газа, багато німців вважали, що нацистська ідея була хорошою, тільки виконання підкачало. Скільки таких було? Кілька мільйонів. Після війни в Німеччині було зареєстровано 8,5 мільйонів колишніх членів нацистської партії.
Але саме в цей час в Німеччині – принаймні, в Західній – розцвіла демократія. ФРН швидко відновилася. Як це сталося? За підтримки міжнародних окупаційних сил у Західній Німеччині арештовували і судили нацистських злочинців; приймали закони, спрямовані проти екстремізму і підбурювання; закріплювали демократію в Конституції. Але всі ці дії здійснювались в правовому полі. Одночасно з цим влада ФРН докладала величезних зусиль для виховання громадян у дусі демократії та підвищення їх добробуту.
Союзники також внесли значний вклад у розвиток західнонімецького суспільства. Вони це зробили в культурі, політиці, пресі, судовій системі і навіть спорті. Американці звернули увагу, що багато німців вивчали демократію в клубах за інтересами, вибори в яких проводилися навіть при владі нацистів. Одночасно з цим вони піклувалися і про основні потреби громадян Західної Німеччини: хліб і роботу.
В 60-х роках молоді німці, які вже виросли в умовах демократії, старанно очищали залишки нацизму з державних установ і громадських організацій. Це покоління належить до лідерів сучасної Німеччини. Німці самі прагнули до нормального життя, далекого від вбивчої ідеології. Тодішній канцлер Конрад Аденауер створив уряд, який тісно співпрацював з сусідніми країнами та США і прагнув зробити життя німців кращим. Коротше кажучи, багато німців прийняли демократію тому, що вона надала їм шанси на краще, гідне життя. Нацисти практично повністю зникли.
Цей процес очищення називався денасифікацією. Так державу, що сіяла війни, нацистську, перетворили на демократичну, яка прагне до миру. Палестинське суспільство повинно пройти «дехамасифікацію». У Дженіні, Джебалії, Шхемі та Рафаху. Правда, для боротьби з ідеологією ХАМАСу знадобляться значні фінансові витрати. Бо навіть після того, як буде знищено останнього бойовика ХАМАСу, ідея все ще буде існувати, і частина палестинського суспільства її підтримуватиме.
Якби у нас були інші лідери, можливо, було б реально покласти виховання палестинського суспільства на Об’єднані Арабські Емірати (в 2022 році в шкільну програму в ОАЕ включили вивчення Голокосту). Може, тоді з’явилася б холістична ідея паралельного відновлення ізраїльського і палестинського суспільств.
Але ми не можемо пройти цей важливий процес з урядом, який відмовляється навіть обговорювати майбутнє сектора Газа – рік і три з половиною місяці після початку війни. А ще рік тому начальник Генштабу Герці Халеві доповідав кабінету про необхідність розробки подібної програми – щоб закріпити військові досягнення Ізраїлю політично.
Як ми можемо просити сусідні держави допомогти навчити палестинців демократії, якщо наші міністри не готові припинити війну, в якій не гинуть їхні власні діти?
Члени уряду Нетаніягу вже довели, що у них є конфлікт інтересів з Державою Ізраїль. Головний інтерес Ізраїлю – жити поряд з палестинцями, які не є антисемітською бомбою уповільненої дії. Але наш уряд, який розцінював ХАМАС як інструмент для досягнення власних цілей і фінансував його армію і тунелі, в які були заховані сотні викрадених ізраїльтян, ніколи не зробить кроків в цьому напрямку.
Як ми можемо зупинити цю війну з нашим урядом, який діє у тісній співпраці з каханістами, їхньою релігійною, можна сказати, «джихадистською» ідеологією, з їхніми апокаліптичними мріями і битвою Гога і Магога? Ми не можемо уявити собі спокійне, безпечне життя до тих пір, поки наше уряд і наше суспільство не пройдуть процес «декаханефікації».
Фото: AP Абдель Карім Хана
