Падіння режиму Асада — кінець іранської “вісі опору”
Фактичне знищення Ізраїлем командної верхівки “Хізбалли” та ліквідація лідерів сил “Кудс” у Лівані та Сирії різко підірвали здатність іранської “вісі опору” допомагати сирійській армії, що, ймовірно, вирішило долю режиму Башара Асада. Без Асада та з ослабленою “Хізбаллою” Іран буде змушений переглянути свою стратегію і, можливо, навіть свій ядерний підхід, щоб “компенсувати” серйозний удар по своїй вісі.
Серія подій останніх місяців, зокрема важкий удар, завданий “Хізбаллі” руками Ізраїлю, та падіння режиму Башара Асада в Сирії, загрожують зруйнувати систему оборони, яку генерал Касем Сулеймані свого часу так успішно побудував для Тегерану. Сулеймані, по суті, створив “вісь опору”, яка спиралася на здатність Ірану просувати свої інтереси на Близькому Сході, стримувати Ізраїль та США від дій проти Ірану та не допускати війну до кордонів Ірану, не сплачуючи при цьому значної ціни за досягнення цих цілей.
“Падіння Асада — найсильніший удар, який іранський режим отримав за останні роки, — сказав Араш Азізі, запрошений науковий співробітник Центру Парді з вивчення довгострокового майбутнього в Бостонському університеті, в інтерв’ю Iran International. — Це сигналізує про крах його “вісі опору”, яка була основою політики Хаменеї протягом більшої частини його багаторічного терміну на посаді верховного лідера”.
Навіть якщо Тегеран прагне продовжувати озброювати свої проксі-сили в регіоні, його здатність контролювати їх була різко підірвана. Більше того, відновлення можливостей “Хізбалли” без Асада вельми сумнівне.
У цих умовах Тегерану, ймовірно, доведеться звернутися до більш традиційних форматів стримування: відновити можливості своєї системи ППО, яка сильно постраждала від ізраїльських ударів, і відновити виробництво ракет.
Найбільше питання стосується ядерної програми Ірану. Генеральний директор Міжнародного агентства з атомної енергії Рафаель Гроссі попередив на вихідних, що потужності з виробництва високозбагаченого урану Ірану “різко збільшуються”.
Тегеран теоретично може збагатити уран до військового рівня 90% “вже завтра” і спробувати побудувати ядерний об’єкт протягом кількох місяців. Це могло б, знову ж таки, в теорії “компенсувати” шкоду вісі та значно посилити стримування Ірану. Ось чому високопосадовці режиму (діючі та колишні) неодноразово підкреслювали необхідність переглянути ядерну стратегію Тегерану.
Бригадний генерал (у відставці) Йоссі Купервассер, старший науковий співробітник Єрусалимського центру безпеки та закордонних справ та Інституту національної безпеки “Місгав”, зазначив в інтерв’ю Jewish Insider, що Іран здійснив ці кроки “у відповідь на ослаблення вісі [у протистоянні з Ізраїлем], коли вона ще не розвалювалася”. Тепер, сказав він, “ядерний Іран — це більш нагальна та відчутна проблема”.
Однак такий крок без захисної парасольки “Хізбалли” у поєднанні з продемонстрованою Ізраїлем здатністю завдавати ударів по Ірану та швидким поверненням президента Дональда Трампа в Білий дім може становити пряму загрозу режиму в Тегерані, пише ізраїльський Інститут вивчення національної безпеки (INSS). Це загострює дилему, з якою стикається верховний лідер Ірану Алі Хаменеї, до безпрецедентного рівня.
Іранський режим також може зіткнутися з новою хвилею невдоволення у себе вдома. Швидке падіння режиму Асада в Сирії менш ніж за тиждень, після того як його родина перебувала при владі протягом п’яти десятиліть, також може надихнути противників Ісламської Республіки, говорить Кріс Дойл, директор Ради з арабо-британського взаєморозуміння.
“Це надихатиме багатьох людей по всьому регіону і нервуватиме іранський режим”, особливо враховуючи ослаблення підтримуваних Іраном союзників — “Хізбалли” в Лівані та ХАМАСу в Газі, що залишає Ізраїль, заклятого ворога Ірану, в набагато сильнішому становищі.
Азізі з Бостонського університету вважає, що все це також вплине на внутрішній склад режиму. “Ті фракції, які прагнуть угоди із Заходом і хочуть, щоб Іран відступив від деяких своїх агресивних політик, отримають підтримку, — каже він. — Вони спробують укласти угоду з Трампом будь-якою ціною, яка може дати їм перепочинок”.
Звісно, остаточно списувати Іран чи інші елементи вісі з рахунків ще зарано, але сумнівно, щоб їхнє становище коли-небудь було настільки плачевним, відтоді як Касем Сулеймані задумав ідею “вісі опору”. Ця реальність змінює правила гри та значно послаблює вплив Ірану на Близькому Сході принаймні на найближчі роки.
Автор: Олександра Аппельберг
Фото: Office of the Iranian Supreme Leader via AP
